Цукрові заводи на межі виживання. Вітчизняного виробника може остаточно знищити імпорт дешевого тростинного цукру і відсутність державної підтримки. Кілька десятків українських цукрових заводів уже закрилися. Зокрема на Вінниччині цього року припинили роботу 23 підприємства. У Сумах не працює жодне. Тому переробляють цукор для сумчан харківські заводи, зазначає заступник голови облдержадміністрації з питань агропромислового комплексу Віктор Звєрєв. З одного боку – це додатковий заробіток для місцевих виробників, а з іншого, постає запитання, чи не спіткає така ж доля Харківщину.
Із 11 існуючих в області цукрових заводів цього року працює вісім. У 2007-му їх було 9. Через скорочення площ посіву і, відповідно, відсутність сировини законсервувати виробництво довелося Мурафському, Анан’ївському та Орельському підприємствам. Якщо ситуація не зміниться, експерти пророкують «смерть» ще кільком.
«Насамперед це пов'язано з тим, що оптові ціни на цукор сьогодні нижчі собівартості, на кожному кілограмі цукру – на 50-60 копійок. Несуть збитки цукрові заводи. При собівартості в 3,20-3,30 гривні за кілограм цукру оптова ціна складає 2,70-2,80 гривні, хоча в роздрібній торгівлі ми не бачимо таких цін. У роздрібній торгівлі 4 гривні за кілограм і вище. Оптова ціна – це ціна, яка може знищити вітчизняного виробника цукру», – наголошує заступник голови облдержадміністрації Віктор Звєрєв.
Посіви цукрового буряку й далі зменшуються
Реалізація цукру за цінами, значно нижчими за собівартість, і втрата економічної зацікавленості у вирощуванні цукрових буряків – головні причині збитковості галузі, кажуть посадовці.На Харківщині засіяли буряками найменшу площу за останні 60 років – 27 тисяч гектарів. Отриманий врожай забезпечив заводи сировиною лише на 40%
«Ми отримали в цьому році, вперше за всю історію, підтримку аграріїв. 750 гривень було запропоновано дотації на гектар посівів цукрових буряків. Це дещо зменшило кризове явище, але повністю це не вирішує проблеми. Тому сьогодні економічні розрахунки кажуть про те, що підтримка цукровосіючих господарств повинна бути не менше 1500 гривень на гектар посівів», – каже начальник головного управління агропромислового розвитку Михайло Жорник.
Імпорт тростинного цукру вбиває вітчизняного виробника
Зерно і цукор завжди були візитною карткою України. Вона забезпечувала потребу в цукрі колишній СРСР, українська продукція становила майже 20% світового виробництва. Сьогодні ж вітчизняні заводи виробляють вдвічі менше «солодкого піску», аніж колеги з Росії. Тамтешні виробники цукру законодавчо захищені від ввезення дешевшого тростинного цукру, зазначає Генеральний директор асоціації «Харківцукор» Юрій Ільченко.
«Будь-яка держава захищає свій внутрішній ринок, вводячи імпортне мито від 280 до 600 євро за тонну. Україна, навпаки, при вступі до СОТ відкрила свій внутрішній ринок. Уже закон прийнятий. У наступному році буде завозитись цукор тростинний, 260 тисяч тонн за двовідсотковим імпортним митом. Зрозуміло, що він також вплине на ціну внутрішнього ринку», – каже Ільченко.
Треба заохотити вирощувати цукровий буряк
Але і дива не буде. Вітчизняний цукор не буде дешевим, адже постійно дорожчають енергоносії. Якщо ж годувати українців лише імпортним солодким піском, зупиняться власні заводи, відновити роботу яких потім так просто не вдасться. На це підуть роки, кажуть в асоціації «Харківцукор».
Щоб не втратити галузь, Харківська обласна рада написала звернення до Кабінету Міністрів, в якому просить уряд нарешті ухвалити державну програму і законодавчо створити такі економічні умови, що зацікавили б товаровиробників вирощувати цукросировину. Зокрема, підняти ціну на цукровий буряк, збільшити дотації за посіви, а також ввести помісячне ліцензування оптової торгівлі цукром. Це дасть можливість утримувати ціну на продукт на рівні його фактичних витрат.
(Харків –Київ – Прага)
