Швейцарія ліквідує прикордонний контроль, однак збереже при цьому всі митні пункти. Втім, в аеропортах до 29 березня 2009 року паспортний контроль також залишиться.
Торкаючись митного контролю, начальник штабу прикордонно-митної служби Швейцарії Мікаела Рікебахер попередила: «вільне пересування громадян, передбачене Шенґенськими угодами, не означає вседозволеності».
За її словами, «митного контролю ніхто не скасовував», а прикордонники залишаться на митних пунктах для надання допомоги митникам.
Мета – боротьба проти злочинності. І не тільки
Швейцарія підписала Шенґенську угоду, щоб поліпшити поліцейську і судову співпрацю в боротьбі проти міжнародної злочинності. Всі шенґенські держави мають доступ до загальної бази поліцейських даних про осіб, підозрюваних у здійсненні кримінальних злочинів, а також про номери викрадених автомобілів.
Крім того, влада країна хотіла спростити в’їзд для осіб із країн із візовим режимом і полегшити процес надання тимчасового притулку. Про це журналістам заявив керівник відділу інформації і зв’язків департаменту юстиції і поліції при Федеральному відомстві Швейцарії з міграції Йонас Монтані.
Варто зауважити, що переговори про вступ Швейцарії до Шенґенської зони тривали кілька років.
Мешканці країни побоювались масового прибуття іммігрантів із країн третього світу – серйозної проблеми багатьох країн Європейського Союзу. До речі, саме це й було однією з причин відмови вступати до ЄС і переходити на євро. Однак 2005 року швейцарці все ж проголосували за вступ до Шенґенської зони, а після трьох років узгоджень держава відкрила свої кордони. Ба більше, з деякими країнами, що не входять до Європейського Союзу, Швейцарія готова полегшити візовий режим.
Швейцарія є третьою країною (після Норвегії та Ісландії), яка не входить до ЄС, однак є членом Шенґенської зони. І навпаки: Велика Британія, Ірландія, Румунія, Болгарія та Кіпр є країнами ЄС, однак не входять до Шенґенської зони.
Шенґен – звичайнісіньке село
Угоду про створення Шенґенського простору підписали 1985 року в люксембурзькому селі Шенґен. Місцеві мешканці (їх тут лише близько 400) вирощують виноград, із якого готують всесвітньовідомі вина: Рислінґ, Мозель, Ріванер...
Шенґен ще відомий тим, що сюди їздять, щоб заправити свої авта найдешевшим у Західній Європі пальним.
А ще у Шенгені є замок, збудований 1390 року. 1812 року замок зруйнували, за винятком вежі, яка й досі збереглася. 13 вересня 1871 року замок відвідав видатний французький письменник Віктор Гюго.
Для підписання Угоди про вільне пересування товарів, капіталів і громадян це місце вибрали у зв’язку з тим, що 1985 року Люксембург головував у Раді ЄС і в контексті скасування прикордонного контролю воно було символічним завдяки близькості до місця сходження трьох кордонів.
Внаслідок назва села отримала глобальне значення. Під Шенґеном розуміють саму угоду або групу країн, в яких вона реалізується. Слово Шенґен використовують і в значенні «простору без внутрішнього прикордонного контролю».
1985 року в селі з’явився Музей Європи, площа Європи, площа Шенґенської угоди і пам’ятник Угоді. На вулицях усюди – прапори ЄС.
(Прага – Київ)
