Доступність посилання

ТОП новини

«Сила протидії». Градус політичної та соціальної активності українського суспільства збільшується?


Близько 16% українців нині готові взяти участь у акціях протесту, якщо їхнє матеріальне становище погіршиться, за даними дослідження Інституту імені Горшеніна. Інші респонденти будуть шукати інших шляхів заробітку. А що змусило мешканців Праги 7 років тому вийти на вулицю? І чим відрізняються українці від інших народів у своїй готовності захищати інтереси ? Який нині градус політичної і соціальної активності українського суспільства? За яких умов люди можуть вийти на вулиці?

Протестувати готовий кожен четвертий українець

Демонстрації та акції протесту, на думку переважної більшості українського суспільства, - це мало ефективний спосіб досягнення цілей і дані опитувань це підтверджують, вважає керівник департаменту соціологічних досліджень Інституту імені Горшеніна Володимир Попович. Люди звикли розраховувати на свої сили і боротися поодинці. «Чим гірша ситуація економічна, тим люди більше опускають голову донизу і шукають корм під ногами. Про політичне в цей час вони забувають і згадують, коли «наїдаються». Чим багатша людина, тим вона більш незалежна, більш самостійна та має змогу голосно про це говорити».

А от на думку соціолога, наукового керівника фонду «Демократичні ініціативи» Ірини Бекешкіної, 25% українців нині готові взяти участь у громадських акціях. Коли кожен четвертий українець не проти вийти на вулиці на мирні акції протесту - це свідчить про високу політичну активність громадян, вважає соціолог. «Ми не вмовляли людей, а просто запитували про те, чи готові вони до акцій протесту, якщо істотно знизиться рівень їхнього життя або ж будуть якісь утиски. Люди відповідали, що готові. А взагалі-то люди влаштовують мітинги та демонстрації, якщо хтось організує цей вихід або коли люди бачать альтернативу та перспективу. Правда, буває ще й третій варіант, коли людей охоплює відчай, злість і гнів, але тоді це вже бунт (перевертання машин, побиття вітрин)».

Причини – соціальні

Помаранчева революція, а ще раніше акція «Україна без Кучми» - були породжені не політичними, а радше соціальними причинами, вважає Володимир Чемерис, член правління Інституту економіко-соціальних досліджень «Республіка», організатор і учасник кількох громадських акцій. «Людей виводили на вулицю соціальні причини, які й досі не зникли, тому є велика ймовірність того, що це знову незабаром повториться. Люди ж повинні задовольняти якось свої соціальні інтереси. Вони не можуть зробити цього зараз і це буде виступ різних соціальних груп проти правлячої соціальної групи в Україні (великого капіталу)».

А що змусило пражан 7 років тому вийти на вулицю?

У січні 2001 року тисячі пражан вийшли на акції протесту проти зміни керівництва одного з телеканалів. Як розгорталися події нагадує чеська кореспондентка Радіо Свобода Оксана Пеленська. «Високе керівництво намагалося поставити свого керівника, що не збігалося з думкою більшості працівників громадського телебачення. Цю людину добре знали зблизька. Ця людина не була професійним менеджером і не була компетентна професійно. Громадська думка збігалась з думкою більшості чехів. Це було спонтанно. Півмільйона людей вийшло на головну центральну площу в Празі. Чехи одноголосно сказали, що цього вони не допустять і була обрана шанована в суспільстві людина. До речі, цей чоловік є й досі керівником громадського телебачення».

Соціальна активність вимагає «образ ворога»

За своїм світоглядом українці перебувають посередині між білорусами і росіянами, зазначає історик Ярослав Тинченко. Перші не здатні до сильного опору, другі - швидко запалюються і так само швидко холонуть. а українці, на його думку, можуть довго терпіти, але коли терпець увірветься, то зупинити їх украй важко. «Наприклад, у часи Богдана Хмельницького. Щоб була соціальна активність, потрібен образ ворога, а на сьогодні цього образу немає. Отже, до протесту, може, й готові (невелика кількість), але проти кого, не зовсім зрозуміло».

А також потрібні лідери та ідеї

Готовність українців вийти на вулицю, найімовірніше, не реалізується, вважає письменник Дмитро Капранов. Для цього необхідні лідери та чітко сформульовані ідеї, а ні тих ні інших в Україні поки що немає. «Я не впевнений, що нам потрібні сьогодні протести. Краще за все для України, на рівні самоорганізації громади, було б провести чергові вибори, які будуть наступного року. А це будуть унікальні вибори – вибори без грошей, адже криза видавила фінансову базу. І сьогодні підкуп виборців грошима не передбачається. Це означає, що повинен бути застосований інший метод діалогу з громадами. І тут уже є шанс, що не найбільш грошовиті чи балакучі переможуть на виборах, а ті, хто вміє виконувати обіцянки. Криза – це шанс для України створити ідеологію добробуту».

На думку політолога Дмитра Видріна, тривалий час культивувався міф про українців, як про ліниву, вайлувату націю, в якої "моя хата скраю". Насправді ж, вважає він, українцям не меншою мірою, ніж іншим європейцям, властиві потяг до свободи і почуття власної гідності, от лише якою має бути та остання крапля у чаші терпіння?


Чи готові Ви вдатися до громадських акцій протесту проти погіршення рівня Вашого життя?
Ірина, інженер-будівельник: Звичайно, що я готова і усі так думають. Можна було б і зараз виходити. Якщо є проблеми з роботою чи оплатою, то вирішувати їх потрібно акціями протесту.
Віктор, менеджер: Звичайно, що я готовий іти, щоб покращити життя. Піду й не один раз.
Наталя, студентка: Я ще не готова. У разі погіршення умов життя, подумаю.
Володимир, безробітний: Мені зараз не до акцій, тому що на днях мене скоротили і залишили без шматка хліба. Тепер я безробітний і шукаю роботу.
Лариса, працівник банку: Якщо буде зменшення зарплати і звільнення з роботи, піду.
  • Зображення 16x9

    Наталка Коваленко

    Співпрацюю з Радіо Свобода з 2005 року. Магістр Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка. Народилася на Полтавщині 1984 року. Кореспондентка та редакторка сайту Радіо Свобода

     

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

ВАС МОЖЕ ЗАЦІКАВИТИ

XS
SM
MD
LG