(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Тому, говорячи про підсумки року насамперед в зовнішній політиці, треба зазначити, що зовнішня політика не може досягти більших успіхів, ніж досягає внутрішня чи взагалі політика. Я зазначив би, принаймні, кілька дуже суттєвих надбань. - Я гадаю, що ЄС – це дійсно дуже далекий приз для України. І ми не можемо сьогодні говорити про конкретні дати вступу, тому що, по-перше, Україна на сьогоднішній день не надто наблизилася до критеріїв, по-друге, ЄС не надто вирішив свої кризи, не надто створив умов, достатні для інтеграції такої великої країни, якою є Україна. Тобто, це питання, яке, якщо воно буде розв’язане, має бути розв’язане в значно більш стислі терміни, ніж питання членства в ЄС. Я думаю, що це буде гарним здобутком.
Віталій Портников: Пане Олександре, більшість експертів говорить про те, що Україна цього року на зовнішньополітичній арені зазнала численні поразки.
Єдиний позитивний результат українських зовнішньополітичних змагань – це те, що, можливо, політичні еліти і ті, хто відповідає за українську зовнішню політику, зможуть зробити висновки з цих поразок на рік 2009, щоб гідно поставитися до власної ролі і до того, що треба зробити для держави на зовнішньополітичній арені.
Чи погоджуєтеся Ви з таким песимістичним висновком року, що минає?
Олександр Сушко: Я не погоджуюся з апокаліптичними оцінками і з однобічними оцінками.
Олександр Сушко: Зовнішня політика не може досягти більших успіхів, ніж досягає внутрішня чи взагалі політика.
Тому якщо ми говоримо про те, що цей рік приніс такі обмежені плоди і не виправдав всіх сподівань, то це стосується певною мірою і зовнішньої політики.
Але в даному сенсі я не бачу якихось специфічних підстав говорити про суперпровальний рік. Ні.
Олександр Сушко: Кілька дуже суттєвих надбань. Це безумовно завершення вступу України до СОТ, куди ми вступали добрих 15 років, встановивши європейський рекорд. І те, що цей процес був нарешті завершений, то це великий плюс.
Насамперед – це безумовно завершення вступу України до СОТ, куди ми вступали добрих 15 років, встановивши європейський рекорд. І те, що цей процес був нарешті завершений, то це великий плюс.
І є багато інших таких важливих моментів, про які можна поговорити окремо.
- Ну, от давайте подивимося якісь окремі стратегічні речі. Почнемо, можливо, з найбільш важливого такого європейського напрямку.
На європейському напрямку стало зрозуміло, що відстань України до ЄС, принаймні, в час, коли на чолі держави знаходиться Віктор Ющенко, а політичні сили продовжують боротьбу і між собою, і за повалення діючого президента, то цей час віддаляється і віддаляється в перспективі на невідомі роки.
Ми вже можемо сказати нинішнім громадянам України, що швидше за все за власне життя вони не побачать Україну в ЄС.
Чи все ж таки побачать?
Олександр Сушко: ЄС – це дійсно дуже далекий приз для України. І ми не можемо сьогодні говорити про конкретні дати вступу, тому що, по-перше, Україна на сьогоднішній день не надто наблизилася до критеріїв, по-друге, ЄС не надто вирішив свої кризи, не надто створив умов, достатні для інтеграції такої великої країни, якою є Україна.
І це проблема не тільки України, це проблема багатьох інших країн, зокрема, Балканських, Туреччини, які стоять в черзі на вступ до ЄС.
Тобто, це не питання найближчих років. Ви абсолютно праві. І частково це залежить від України. Але не тільки від неї.
Що стосується європейського напрямку, то тут є певні істотні зрушення. Тобто, я маю на увазі, що нарешті на офіційному рівні розпочато діалог про перспективу встановлення безвізового режиму між Україною та ЄС. Це питання, яке значно більше, я думаю, хвилює наших громадян, ніж такі формальні питання, як зона вільної торгівлі чи асоціативні відносини.
Олександр Сушко: Нарешті на офіційному рівні розпочато діалог про перспективу встановлення безвізового режиму між Україною та ЄС
Але Україна тільки розпочала у вересні офіційно цей діалог. Сформовані відповідні робочі групи, які будуть визначати ті пріоритети, які Україні треба виконати, щоб відповідати критеріям безвізової держави.
Також важливим моментом є те, що досягнуто домовленості про те, що Україна і ЄС переходять до асоціативних відносин, що є новою сходинкою. Вона відрізняється від попереднього типу відносин партнерства і співробітництва.
Асоційовані відносини – це вищий щабель, який передбачає доволі глибоку ступінь економічної і соціальної інтеграції.
На даному етапі про повне членство не йдеться. Але ця форма асоційованих відносин дозволяє країні фактично стати частиною європейського ринку, європейського суспільного простору і значно підготуватися до майбутнього членства.
- Євроатлантична інтеграція.
План для членства України в НАТО тепер вже став документом, який навряд чи буде підписаний також у найближчій перспективі. Можна сказати про провал української євроатлантичної політики на цьому напрямку.
Однак є важливий момент. В Києві і не тільки в Києві, а в багатьох європейських столицях, до речі, й в Москві весь час говорять про те, що ось цей провал України в її євроатлантичній інтеграції спричинений тим, що президент Грузії Михайло Саакашвілі почав військові акції в Південній Осетії, які в свою чергу викликали досить серйозний, я сказав би так, удар Москви, фактичне знищення грузинської армії і поразку Грузії як держави у війні з Росією та бунтівними автономіями.
Захід переконався в тому, що на Кавказі існує нестабільність досить серйозна. Таким чином план для членства для Грузії відкладений на невідому перспективу.
Таким чином в пакеті, так би мовити, цієї нестабільності, викликаною діями грузинського президента, і Україна отримала такий неприємний сюрприз, залишившись поза будь-якими реальними євроатлантичними перспективами.
Чи можна з ось цією оцінкою погодитися? Чи дійсно якби Михайло Саакашвілі утримався від необачливих дій по відношенню до Південної Осетії, війни на Кавказі цього року не було б і таке інше, дійсно Україна мала б кращі перспективи?
Чи те, що вона не отримала ПДЧ було визначено вже тим напрямком української політики, євроатлантичної політики країн-членів НАТО, яка продовжувалася останні роки, яка взагалі робила проблему євроатлантичної інтеграції виключно гаслом частини українських політичних сил, які спекулювали на цьому на внутрішньополітичному напрямку?
- Ну, в світі все взаємопов’язано. Саакашвілі, Медведєв…
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)
