…Про Різдвяні свята Марії Турчин нагадує стародавня вишита скатертина. Це одна з небагатьох родинних реліквій, яку вдалося зберегти. Їй було 8 років, коли розстріляли батька, а матір вивезли в Сибір. Вони з сестрою жили по родичах, потрохи у різних, щоб не забрали до дитбудинку. Вдячна долі, що ту скатертину, яку вдома стелили на Святвечір, має. То ще мамине придане, каже вона.
«Як маму вивезли, хтось з сусідів взяв. І потім, як ми повернулися, то вони віддали», – пригадує Марія Турчин долю маминої Різдвяної скатертини.
На Різдво у галицьких родинах прийнято з’їжджатися додому. Як ото тепер заробітчани з далеких світів. І найперше – всі йдуть до церкви. Міг не йти хіба той, що прикутий до ліжка.
Це дні молитви і колядок. Від тих перших, із якими маленькі посівальники ходять від хати до хати, насамперед по родичах, до поважних вертепів.
Марія Турчин каже, що, окрім традиційних «Нова радість стала», «Бог предвічний», вона дуже любить ті, які пам’ятає з дитинства.
«Вважалося, що найпершою колядкою була «Бог предвічний». Але як я була в одної тітки, до нас приходив бабці брат, він був паламарем в церкві. Він казав, що була найперша колядка «Ходить Господь по раю», – каже Марія Турчин і співає:
Ходить Господь по раю,
Та й з Адамом розмовляє:
«Адаме, що є в раю – се твоє,
Лиш з яблуні одної рвати не зволяю».
Колядка підтверджує єдність українців
Марія Турчин очолювала Союз українок в Івано-Франківську в перші роки незалежності. Вона пригадує, як на Різдво провідували солдатів, які служили в місцевій військовій частині. Каже, що дехто з тих дітей – так їх називає – вперше чув колядки: «То була моя ідея. І тішуся, що її підтримали, бо діти далеко від дому, їм хочеться родинного чогось».
Приносили дарунки і співали для солдатиків особливу коляду:
Нині Рождество Божого дитяти,
Браття-українці йдуть його вітати.
Тутки лемки співають, подоляки іграють,
Волиняк щось міркує, бойко легко танцює,
Полтавець плясає, гуцул трембітає,
Тра-ра-тра-ра-тра-ра-ра-ра-ра.
Грають, співають українські села,
Щоб ця дитина була все весела.
Тутки лемки співають, подоляки іграють,
Волиняк щось міркує, бойко легко танцює,
Полтавець плясає, гуцул трембітає.
«Ця колядка об’єднує, підтверджує нашу єдність», – переконана Марія Турчин.
(Івано-Франківськ – Прага – Київ)
«Як маму вивезли, хтось з сусідів взяв. І потім, як ми повернулися, то вони віддали», – пригадує Марія Турчин долю маминої Різдвяної скатертини.
На Різдво у галицьких родинах прийнято з’їжджатися додому. Як ото тепер заробітчани з далеких світів. І найперше – всі йдуть до церкви. Міг не йти хіба той, що прикутий до ліжка.
Це дні молитви і колядок. Від тих перших, із якими маленькі посівальники ходять від хати до хати, насамперед по родичах, до поважних вертепів.
Марія Турчин каже, що, окрім традиційних «Нова радість стала», «Бог предвічний», вона дуже любить ті, які пам’ятає з дитинства.
«Вважалося, що найпершою колядкою була «Бог предвічний». Але як я була в одної тітки, до нас приходив бабці брат, він був паламарем в церкві. Він казав, що була найперша колядка «Ходить Господь по раю», – каже Марія Турчин і співає:
Ходить Господь по раю,
Та й з Адамом розмовляє:
«Адаме, що є в раю – се твоє,
Лиш з яблуні одної рвати не зволяю».
Колядка підтверджує єдність українців
Марія Турчин очолювала Союз українок в Івано-Франківську в перші роки незалежності. Вона пригадує, як на Різдво провідували солдатів, які служили в місцевій військовій частині. Каже, що дехто з тих дітей – так їх називає – вперше чув колядки: «То була моя ідея. І тішуся, що її підтримали, бо діти далеко від дому, їм хочеться родинного чогось».
Приносили дарунки і співали для солдатиків особливу коляду:
Нині Рождество Божого дитяти,
Браття-українці йдуть його вітати.
Тутки лемки співають, подоляки іграють,
Волиняк щось міркує, бойко легко танцює,
Полтавець плясає, гуцул трембітає,
Тра-ра-тра-ра-тра-ра-ра-ра-ра.
Грають, співають українські села,
Щоб ця дитина була все весела.
Тутки лемки співають, подоляки іграють,
Волиняк щось міркує, бойко легко танцює,
Полтавець плясає, гуцул трембітає.
«Ця колядка об’єднує, підтверджує нашу єдність», – переконана Марія Турчин.
(Івано-Франківськ – Прага – Київ)
