Доступність посилання

ТОП новини
22 Липень 2018, Київ 04:42

Подивишся українські новини на різних телеканалах, почитаєш газети чи головні інформаційні інтернетівські сайти, і нема там сьогодні святішого слова, ніж газ. На нього кинули всі людські і надлюдські інтелектуальні резерви і ресурси нації. Світ зупинився. В ньому нічого не відбувається. В ньому ніхто не живе. Один лише газ і навколо нього – інтриги і сварки. Не треба зусиль, щоб ізолювати країну. Вона сама себе ізолювала. А між тим, у тому ж таки майже неіснуючому для України світі стається і відбувається безліч подій. Подій, яких світ не ігнорує.

Кожна британська газета на своїй головній сторінці солідний шмат місця віддає війні. І хоча ця війна територіально дуже далека до Британських островів, приблизно так само далека, як і до України, однак преса Великої Британії цю війну не обходить.

Ба більше, новини часто-густо нею починаються. Йдеться про війну між ізраїльтянами і палестинцями. Перебіг цієї війни з неабиякою дотошністю і детальною ретельністю моніторять у переважній більшості не лише британських телеканалів. Скандинави і німці, італійці і поляки, французи і чехи – ця війна для європейців, як для американців та канадців є невід’ємною частиною подій, якими вони так чи інакше живуть, які вони обговорюють і на які вони реагують.

Звісно, що громадяни світу болісно переживають свої місцеві проблеми і лиха, але вони не спішать заплющувати очі, якщо йдеться про лиха близьких або далеких сусідів. Особливо, коли десь доходить до відкритого застосування зброї . Тим більше, такого вбивчого збройного феєрверку, до якого дійшли ізраїльтяни і палестинці.

Бій без правил

Уже понад тиждень у Смузі Гази триває кровопролитна колотнеча, при чому навіть прямі учасники цієї битви не можуть сказати, коли вона закінчиться. Обидві сторони відповіли на черговий заклик ООН припинити стрілянину порцією снарядів та ракет.

Відмова припинити вогонь в обох сторін була ледве не одностайною. Проявили б вони таку одностайність у переговорах. Ізраїльські напади проти «Хамасу» не припиняються. Від цього неабияк потерпає мирне населення. Жертвами стали сотні палестинців. Не всі забиті були бойовиками «Хамасу». Вже загинули десятки дітей.

Тим часом, не вщухають ракетні обстріли ізраїльських населених пунктів. Палестинці роблять ці обстріли прямо під час ізраїльських нищівних атак. Якщо не рахувати сотень тисяч ізраїльтян, які перебували протягом років у постійній агонії страху від палестинських ракет, буквальні фізичні жертви з боку Ізраїлю нараховують лише одиницями. Тут пропорція неспівставна.

Словом, спалахнула чергова колотнеча, в якій багато що повторюється з того, що було в минулому.

Обидві сторони звинувачують одне одного в розпалюванні ворожнечі, яка призвела до війни. «Хамас» закидає Ізраїлеві зрив усіх домовленостей, продовження облоги, що є на думку «Хамасу», продовженням окупації. Ізраїль, у свою чергу, заявляє, що причиною конфлікту залишаються багаторічні ракетні обстріли по ізраїльських територіях, що їх вчиняють палестинці зі Смуги Гази. Але з першого ж моменту збройного протистояння, з перших же годин після того, як ізраїльські війська розпочали масований наступ на палестинців, саме відтоді з`явилася нова, абсолютно нова обставина, яка і донині супроводжує весь конфлікт.

Нова атмосфера війни

Як правило, раніше навколо подібних палестинсько-ізраїльських сутичок виникала злива міжнародно-протестної активності. В основному вона була скерована проти Ізраїлю. Увесь арабський світ немовби вибухав в одноголосному гніві. Європа також намагалася стримувати Ізраїль. Досить вагому антиізраїльську роль відігравав Радянський Союз. Навіть Сполучені Штати у своїй традиційній підтримці Ізраїлю доволі скоро здавалися під тиском світових протестів і втихомирювали ізраїльських керівників.

Цього разу світ ніби підмінили.

По-перше, в самому арабському таборі нема такого сліпого кипіння. Деякі арабські країни ніяк не реагують на конфлікт.

Саудівську Аравію чи Арабські Емірати ледве чути. В Йорданії майже обмежились відкликанням посла. Єгипет зреагував посередницькими кроками самого президента Мубарака створити бодай якусь домовленість про припинення вогню. Навіть Сирія, яка завжди використовувала будь-який привід , щоб вкусити Ізраїль, навіть там акції протесту на порядок нижчі, ніж це було колись.

У пресі раз за разом прослизають думки про те, що в арабському світі дехто навіть задоволений, що ізраїльтяни, нарешті, вирішили покарати «Хамас». Звісно, що від цього протистояння виграє більш усього прямий опонент «Хамасу» – палестинське угруповання «Фатх», яке втратило владу в Смузі Гази в політичному двобої з «Хамасом».

Слідом за арабами

В Європі розклад сил виглядає також не на користь «Хамасу». Неабияку обережність і підкреслену збалансованість поки що проявляє Росія. Деякі оглядачі вважають, що причиною цього можуть бути прагнення Москви полювати за своїми власними інтересами у черговій кризі.

В Європейському Союзі стався навіть казус. Чеська республіка, яка почала головувати в Євросоюзі, поспішила заявити про те, що Ізраїль вдався до суто оборонних превентивних акцій супроти палестинців. Трохи згодом колеги по Європейському Союзу переконали чехів скорегувати свою позицію в напрямку більшої політкоректності. Чехи почали домагатися якомога швидшого припинення вогню.

Найактивнішим виявився президент Франції. Але при цьому найближчі і найвагоміші колеги Саркозі по Євросоюзу – прем`єр-міністр Великобританії Ґордон Браун і канцлер Німеччини Ангела Меркель – в їхній активності явно, а, можливо, навіть свідомо відстають від французького президента.

Тим часом, Сполучені Штати не лише не пом`якшують своєї підтримки Ізраїлю, а навпаки – все більше підкреслюють її.

Війна не без друзів

Президент Буш прямо заявляє про природню необхідність і потребу Ізраїлю захищати своїх громадян від агресії «Хамасу».

Вторить Бушеві і держсекретар США Кондоліза Райс. Днями вона виступила на захист Ізраїлю, заявивши, що в такому густонаселеному місті, як Газа, вкрай важко не зачепити мирне населення. «Це складно, – заявила вона, – оскільки бойовики «Хамасу» прикриваються мирними жителями як щитом і ховаються в будинках, які ледве чи можна назвати військовими об`єктами».

Новообраний президент США Барак Обама ані разу поки що не закликав Ізраїль до стриманості. Такої підтримки, мовчазної або відкритої, Ізраїль давно не мав.

Яку ж позицію займає в цій історії Україна, яка за багатьма гаслами прагне не відставати від решти світу?

І справа не у тому, щоб не задовольнятися лише моніторингом пересувань кількох десятків українських жінок, мешканок міста Газа, одружених з палестинцями. Справа і не в тому, щоб швидко майнути у чийсь бік, щоб до чогось належати. Або схитрувати у чиюсь сторону, щоб отримати якусь вигоду.

Зовсім ні. Є в світі проста, «житєйська» логіка: щоб прорвати ізоляцію, треба обов`язково дізнаватися, куди ти рвешся, і що там по-справжньому діється. Порожнеча і перевтома походять від незнань. Як біс від безбожжя...

Лондон – Прага – Київ

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG