Те, що кілька років обговорювалося на рівні превентивних, більше теоретичних форумів, те, що відбувалося в тіні державних кабінетів, те, що зважувалося у формі пересторог і припущень, те сьогодні вочевидь із усією силою вдарило Європу газовою реальністю. Залежність від Росії завжди розцінювалася як серйозна небезпека для Заходу.
Але Стара Європа покладалася на свою спроможність домагатися компромісу з Москвою.
Разом їх багато
Сьогодні це перетворилося на явне стратегічне провалля, яке може мати катастрофічні наслідки. До групи потенційних політико-економічних жертв приєдналася нині низка центральноєвропейських країн.
І зараз вимальовується солідний табір, навіть політичний блок країн, які не збираються сидіти, склавши руки, і чекати, коли «удав проковтне їх як кроликів» поодинці і усю купу разом без відсіву і розбору. Ніхто уже не хоче спостерігати, як між собою чубляться дві колишні радянські «побратимки». Ніхто вже не буде особливо розбиратися в тендітних причинах і скрупульозних деталях , чому вони з таким запалом їдять одне одного. Не придивлятимуться і до того, як їх розчепити.
Усі в Європі вже добре навчені нинішньою сваркою між Україною і Росією. Точніше, наслідками цієї безупинної потасовки. Як-то кажуть, де совок, там і сміття.
І якщо не діяти, то можна легко опинитися на тому звалищі. Загальну європейську тривогу не хочуть приховувати чехи. Їм і карти в руки. Адже Чеська Республіка головує нині в Європейському Союзі, і природньо, що саме із Праги сьогодні лунають основні стратегічні ідеї і заклики як протистояти енергетичній залежності від Росії.
Крок перший
Чеський уряд пропонує усій Європі, що називається, піднапружитись, скинутися і в найкоротший строк побудувати альтернативний газопровід «Набукко» із Середньої Азії через Туреччину в обхід Росії. Це може суттєво послабити московську газову хватку. Чехи впевнені, що газопровід може почати гнати каспійський газ до Європи уже в 2015 році.
Цікаво, чи прикидали в Москві і Києві, які можуть статися для обох країн фінансові збитки, якщо у них з`явиться такий могутній конкурент?
Судячи з того, як налаштована сьогодні Європа в пошуках звалити з себе ярмо російського газового монополіста, такий проект – це найлегше, що в стані зробити європейці.
Чеські урядовці уже зараз не приховують, що скористаються головуванням Чехії в Євросоюзі, щоб суттєво пришвидшити підготовку і втілення цього проекту. Для цього чехи планують уже навесні цього року скликати так званий «саміт південного коридору» – усіх держав учасників проекту «Набукко».
SOS!
Традиційну недовіру Росії як партнеру в енергетичних питаннях не втомлювався проявляти британський уряд. Саме ця недовіра дозволяла Лондону обмежуватися мінімумом газових і нафтових проектів із Росією. Апетити не перевищували 10 відсотків, хоча і на них британський уряд дивився косо. Сьогодні навіть про ці 10 відсотків у Лондоні хочуть забути якомога скоріше.
У Британії, хоча лісів не багато, але там розуміють народну мудрість : «Чим далі в ліс, тим зліші дятли».
І десять відсотків можуть бути початком зашморгу, який нікому ще не давав задоволення.
Подібне незадоволення звалилося на Словаччину. Вона залежна від російського газу на 98 відсотків!
Московсько-київська газова битва довела до того, що у Братиславі оголосили надзвичайний стан в економіці. Словацький уряд змушений навіть піти на нечуване і порушити угоду про закриття атомної електростанції «Богуніце». Це закриття було однією з передумов вступу Словаччини до Євросоюзу. З огляду на припинення постачання російського газу через Україну, Братислава іде на можливі штрафні санкції і відновлює роботу АЕС, щоб компенсувати нестачу енергії. При цьому очевидно, що уряд Словаччини готовий приєднатися до усіх можливих європейських ініціатив виходу з-під енергетичної неволі, в якій опинилася країна.
Світло в кінці тунелю
Саме з огляду на ці та інші приклади останнього газового протистояння на європейському континенті, все більше і більше голосів урядовців і політичних аналітиків як в Європі, так і в Америці доходять спільного висновку : енергетична залежність від Росії створює серйозну небезпеку для демократії і в самій Європі.
До речі, таку саму загрозу вбачають аналітики і для України також. Ось чому уже зараз лунають заклики до новообраної адміністрації Сполучених Штатів допомогти Європі знайти додаткові альтернативні джерела енергій, щоб вивести Європу, а разом з нею і Україну, з-під щільної російської опіки. Саме на Америку покладають певні надії, що вона своєю економічною могутністю спроможна протистояти спробам Росії як енергетичного монополіста диктувати ті чи інші умови своїм європейським сусідам.
Від спільного фронту по обидва боки Атлантичного океану кремлівським керівникам буде важче вкидати інтриги і грати на міжусобицях.
У свою чергу безпосередня участь Америки по-своєму може згуртувати Євросоюз у протистоянні Москві в енергетичних справах. В даній ситуації нова президентська команда в Білому Домі перетвориться на певний вагомий центр спротиву енергетичному диктатові Москви. Низка американських дослідників із Вашингтона при цьому вважає, що активна участь Америки може допомогти і самій Україні конкретно відчути, що вона не залишатиметься одинокою у протистоянні з Росією.
(Лондон – Прага – Київ)
Але Стара Європа покладалася на свою спроможність домагатися компромісу з Москвою.
Разом їх багато
Сьогодні це перетворилося на явне стратегічне провалля, яке може мати катастрофічні наслідки. До групи потенційних політико-економічних жертв приєдналася нині низка центральноєвропейських країн.
І зараз вимальовується солідний табір, навіть політичний блок країн, які не збираються сидіти, склавши руки, і чекати, коли «удав проковтне їх як кроликів» поодинці і усю купу разом без відсіву і розбору. Ніхто уже не хоче спостерігати, як між собою чубляться дві колишні радянські «побратимки». Ніхто вже не буде особливо розбиратися в тендітних причинах і скрупульозних деталях , чому вони з таким запалом їдять одне одного. Не придивлятимуться і до того, як їх розчепити.
Усі в Європі вже добре навчені нинішньою сваркою між Україною і Росією. Точніше, наслідками цієї безупинної потасовки. Як-то кажуть, де совок, там і сміття.
І якщо не діяти, то можна легко опинитися на тому звалищі. Загальну європейську тривогу не хочуть приховувати чехи. Їм і карти в руки. Адже Чеська Республіка головує нині в Європейському Союзі, і природньо, що саме із Праги сьогодні лунають основні стратегічні ідеї і заклики як протистояти енергетичній залежності від Росії.
Крок перший
Чеський уряд пропонує усій Європі, що називається, піднапружитись, скинутися і в найкоротший строк побудувати альтернативний газопровід «Набукко» із Середньої Азії через Туреччину в обхід Росії. Це може суттєво послабити московську газову хватку. Чехи впевнені, що газопровід може почати гнати каспійський газ до Європи уже в 2015 році.
Цікаво, чи прикидали в Москві і Києві, які можуть статися для обох країн фінансові збитки, якщо у них з`явиться такий могутній конкурент?
Судячи з того, як налаштована сьогодні Європа в пошуках звалити з себе ярмо російського газового монополіста, такий проект – це найлегше, що в стані зробити європейці.
Чеські урядовці уже зараз не приховують, що скористаються головуванням Чехії в Євросоюзі, щоб суттєво пришвидшити підготовку і втілення цього проекту. Для цього чехи планують уже навесні цього року скликати так званий «саміт південного коридору» – усіх держав учасників проекту «Набукко».
SOS!
Традиційну недовіру Росії як партнеру в енергетичних питаннях не втомлювався проявляти британський уряд. Саме ця недовіра дозволяла Лондону обмежуватися мінімумом газових і нафтових проектів із Росією. Апетити не перевищували 10 відсотків, хоча і на них британський уряд дивився косо. Сьогодні навіть про ці 10 відсотків у Лондоні хочуть забути якомога скоріше.
У Британії, хоча лісів не багато, але там розуміють народну мудрість : «Чим далі в ліс, тим зліші дятли».
І десять відсотків можуть бути початком зашморгу, який нікому ще не давав задоволення.
Подібне незадоволення звалилося на Словаччину. Вона залежна від російського газу на 98 відсотків!
Московсько-київська газова битва довела до того, що у Братиславі оголосили надзвичайний стан в економіці. Словацький уряд змушений навіть піти на нечуване і порушити угоду про закриття атомної електростанції «Богуніце». Це закриття було однією з передумов вступу Словаччини до Євросоюзу. З огляду на припинення постачання російського газу через Україну, Братислава іде на можливі штрафні санкції і відновлює роботу АЕС, щоб компенсувати нестачу енергії. При цьому очевидно, що уряд Словаччини готовий приєднатися до усіх можливих європейських ініціатив виходу з-під енергетичної неволі, в якій опинилася країна.
Світло в кінці тунелю
Саме з огляду на ці та інші приклади останнього газового протистояння на європейському континенті, все більше і більше голосів урядовців і політичних аналітиків як в Європі, так і в Америці доходять спільного висновку : енергетична залежність від Росії створює серйозну небезпеку для демократії і в самій Європі.
До речі, таку саму загрозу вбачають аналітики і для України також. Ось чому уже зараз лунають заклики до новообраної адміністрації Сполучених Штатів допомогти Європі знайти додаткові альтернативні джерела енергій, щоб вивести Європу, а разом з нею і Україну, з-під щільної російської опіки. Саме на Америку покладають певні надії, що вона своєю економічною могутністю спроможна протистояти спробам Росії як енергетичного монополіста диктувати ті чи інші умови своїм європейським сусідам.
Від спільного фронту по обидва боки Атлантичного океану кремлівським керівникам буде важче вкидати інтриги і грати на міжусобицях.
У свою чергу безпосередня участь Америки по-своєму може згуртувати Євросоюз у протистоянні Москві в енергетичних справах. В даній ситуації нова президентська команда в Білому Домі перетвориться на певний вагомий центр спротиву енергетичному диктатові Москви. Низка американських дослідників із Вашингтона при цьому вважає, що активна участь Америки може допомогти і самій Україні конкретно відчути, що вона не залишатиметься одинокою у протистоянні з Росією.
(Лондон – Прага – Київ)
