Чарльз Ессер, аналітик із питань енергетики Міжнародної кризової групи, що в Брюсселі, має цілковиту рацію, коли каже, що багато елементів системи газопроводів України відносяться до часів радянської епохи, а тому перешкоджають керувати газовими потоками так, як цього вимагає модерний світ. Ці газопроводи, безумовно, мають обмежені можливості хоча б тому, що призначалися для дещо інших цілей, для інших споживачів. До того ж, газопроводам уже понад 30 років.
Пан Ессер, звичайно ж, вчасно нагадує про все це. Та чи до цього зараз європейцям, які звикли до комфорту? Чи це той час, щоб саме зараз з'ясовувати, хто і як будував ці газопроводи? До речі, британська Тimes вмістила цікаву статтю, опубліковану 1967 року. Це був той час, коли західній громадськості стало відомо про плани СРСР видобутку та експорту газу. Того самого газу, який впродовж останніх 30 років надходить до Європи. Якщо комусь цікаво, загляньте прочитайте статтю в перекладі на українську мову: http://www.epravda.com.ua/publications/496c763239179/
Польща думає про арабський газ
Поза сумнівом: нинішній безпрецедентний газовий скандал змусить багатьох фахівців, аналітиків і навіть істориків детально вивчити все, що стосується і газопроводу радянського походження, і його стану та реальних можливостей.
Але європейці думають про інше: що робити зараз, коли газ зупинився десь під Україною. З яких причин – інша справа, розберуться. А тим часом...
Свіже повідомлення з Польщі: прем'єр Дональд Туск заявив, що найближчими днями, незалежно від обставин, його країна вивчить умови, які торкаються постачання газу з арабських країн. Туск нещодавно побував у Кувейті і Катарі. Представники Катару вже днями з'являться в Польщі, щоб почати домовлятися про конкретний контракт. Ба більше, Польща мала серйозні розмови з Францією і Південною Кореєю щодо розвитку ядерної енергетики.
Альтернатива є завжди
Серйозна криза змусила замислитися над альтернативою російських енергоносіїв, газу – зокрема. І в цьому зв'язку все частіше згадують не лише інші країни. Виявилося, зокрема, що лише чверть всього газу, який споживають у світі, постачають у зрідженому стані. Звичайно, це набагато дорожче, але ціни на газ і технологічний прорив роблять цей вид виробництва рентабельнішим і загальнодоступнішим. В кожному разі, німецький концерн Лінде має в Норвегії серйозні плани з розширення виробництва саме зрідженого газу. До речі, про це ж думають навіть в Алжирі, який, кажуть експерти, виграє від нинішнього газового протистояння.
Нестачу російського газу в Європі можна компенсувати за рахунок збільшення видобутку іншими країнами. Недавно спеціальна група ЄС з газу звернулась до Норвегії, Польщі, Великої Британії та Румунії з закликом збільшити виробництво та експорт палива. Це має серйозно допомогти Європі пережити нинішню газову кризу.
Представники Нідерландів уже заявили, що можуть збільшити виробництво газу на 10% упродовж... двох тижнів. Експерти також сподіваються досягнтуи максимального використання запасів голубого палива, особливо в країнах, які газова криза найбільше заторкнула.
Росія все ще сумнівається...
Словом, Європа серйозно замислилася і почала діяти. Можливо, колись у майбутньому європейці скажуть: українсько-російська криза нам допомогла.
Втім, Росія любить повторювати, що повноцінної альтернативи російським енергоносіям немає. Так її, можливо, немає її зараз. Та років за 10-15 років (а може, значно скоріше?) енергетичний, так би мовити, ландшафт може змінитися настільки, що та ж Росія своїм очам не повірить.
Має рацію експерт із Брюсселя Чарльз Ессе: старі радянські газопроводи перешкоджають Україні гарантувати транзит палива належним чином. Але й тут є альтернатива. Україна вже пропонує ЄС укладати договори про транзит з Києвом. А це означає, що може наступити той день, коли українські газопроводи не асоціюватимуться з покійним СРСР. І в ролі прохача буде вже не Київ, а Москва...
