На сході Латвії впагорбах розташувалося чудове містечко Лудза оточенні п’яти озер на п’яти . Назва міста вперше згадується у 1177 році в Іпатівський хроніці.
На гербі Лудзи на срібному тлі зображена червона цегляна стіна. Над нею чорний ключ у вигляді хреста і білий меч із золотою рукояттю. Стіна свідчить про те, що колись Лудза була неприступною фортецею, ключ нагадує, що це прикордонне місто, а меч – про давні битви.
Керівник туристично-інформаційного центру Лудзи Ліга Кондрате розповідає, що минулого року Лудза відзначила своє 830-річчя. І, як найстаріше місто Латвії, Лудза має багату історично-культурну спадщину. У досить невеличкому історичному центрі знаходяться п’ять церков різних релігійних конфесій, розвалини старовинного замку. З цього місця гарний вигляд на Старе місто і на саму Лудзу в обіймах п’яти озер.
Від давніх часів і до наших днів Лудза виконує роль ключового пункту між Заходом і Сходом, оскільки знаходиться на перехресті трьох держав – Латвії, Росії та Білорусі. Цю землю намагалися завоювати росіяни, шведи, поляки і німці. Звідси і різноманітність культур, мов, релігії, архітектури та ремесел у цьому районі. Тут свого часу побували російський цар Іван Грозний, польський король Стефан Баторій та шведський король Густав Адольф.
Латвійці вважають, що краще товаришувати з сусідами і насипали на кордоні трьох держав курган Дружби і посадили дерево Аустри – своєрідний прикордонний знак східного кордону Латвії.
Можна «стати ремісником» та прогулятися на човнах і конях
Місто славиться своїми ремеслами. Відвідавши Лудзенський центр ремісників, можна побачити не тільки старовинні знаряддя праці, але й спостерігати за роботою майстрів і самому взяти участь у майстер-класі. За словами Ліги Кіндрате, у Лудзенському центрі ремісників працюють різноманітні майстерні, де аматори показують відвідувачам свою роботу, зокрема різьблення по дереву, кераміку. Можна побачити, як шиють вироби з природних матеріалів – льону та бавовни.
Не забувають у Лудзі і про любителів активного відпочинку. Влітку – це прогулянки на човнах та тур по латгальських озерах. А їх в Лудзенському районі – 150. Зимовий відпочинок також має свої особливості.
Зокрема база відпочинку «Кінське іржання» пропонує прогулянки на конях. А гостьовий будинок «Егленс» – зимові прогулянки на санях, запряжених трійкою коней.
В історичному центрі Лудзи на церковному пагорбі неподалік від каплиці Тадеуша розташована 4-метрова статуя Святої Марії, цариці землі Маріанської. Цю статую у 1934 році створив місцевий скульптор Леон Томашевський. На підніжжі статуї написано: «Володарка землі та моря, молися за нас». Можливо, молитви Богородиці і оберігають латвійську Лудзу від бід та негараздів, а мешканці, у свою чергу, роблять усе можливе, щоб місто процвітало.
(Рига – Прага – Київ)
На гербі Лудзи на срібному тлі зображена червона цегляна стіна. Над нею чорний ключ у вигляді хреста і білий меч із золотою рукояттю. Стіна свідчить про те, що колись Лудза була неприступною фортецею, ключ нагадує, що це прикордонне місто, а меч – про давні битви.
Керівник туристично-інформаційного центру Лудзи Ліга Кондрате розповідає, що минулого року Лудза відзначила своє 830-річчя. І, як найстаріше місто Латвії, Лудза має багату історично-культурну спадщину. У досить невеличкому історичному центрі знаходяться п’ять церков різних релігійних конфесій, розвалини старовинного замку. З цього місця гарний вигляд на Старе місто і на саму Лудзу в обіймах п’яти озер.
Від давніх часів і до наших днів Лудза виконує роль ключового пункту між Заходом і Сходом, оскільки знаходиться на перехресті трьох держав – Латвії, Росії та Білорусі. Цю землю намагалися завоювати росіяни, шведи, поляки і німці. Звідси і різноманітність культур, мов, релігії, архітектури та ремесел у цьому районі. Тут свого часу побували російський цар Іван Грозний, польський король Стефан Баторій та шведський король Густав Адольф.
Латвійці вважають, що краще товаришувати з сусідами і насипали на кордоні трьох держав курган Дружби і посадили дерево Аустри – своєрідний прикордонний знак східного кордону Латвії.
Можна «стати ремісником» та прогулятися на човнах і конях
Місто славиться своїми ремеслами. Відвідавши Лудзенський центр ремісників, можна побачити не тільки старовинні знаряддя праці, але й спостерігати за роботою майстрів і самому взяти участь у майстер-класі. За словами Ліги Кіндрате, у Лудзенському центрі ремісників працюють різноманітні майстерні, де аматори показують відвідувачам свою роботу, зокрема різьблення по дереву, кераміку. Можна побачити, як шиють вироби з природних матеріалів – льону та бавовни.
Не забувають у Лудзі і про любителів активного відпочинку. Влітку – це прогулянки на човнах та тур по латгальських озерах. А їх в Лудзенському районі – 150. Зимовий відпочинок також має свої особливості.
Зокрема база відпочинку «Кінське іржання» пропонує прогулянки на конях. А гостьовий будинок «Егленс» – зимові прогулянки на санях, запряжених трійкою коней.
В історичному центрі Лудзи на церковному пагорбі неподалік від каплиці Тадеуша розташована 4-метрова статуя Святої Марії, цариці землі Маріанської. Цю статую у 1934 році створив місцевий скульптор Леон Томашевський. На підніжжі статуї написано: «Володарка землі та моря, молися за нас». Можливо, молитви Богородиці і оберігають латвійську Лудзу від бід та негараздів, а мешканці, у свою чергу, роблять усе можливе, щоб місто процвітало.
(Рига – Прага – Київ)
