Впливова лондонська «Файненшел Таймс» публікує лист радника з енергетичних питань представництва України в ЄС В’ячеслава Княжницького, який називає необґрунтованими висловлювання російських чільників у ЄС з приводу ніби-то незадовільного стану української газотранспортної системи. Княжницький наводить дані Єврокомісії, а також офіційну інформацію Міністерств з питань надзвичайних ситуацію Росії та України, які свідчать, що у 2006-07 роках на ГТС України сталося 4 аварії, а на російській ГТС–80. «Підступність «Газпрому» не увінчалася успіхом, бо Україна модернізувала свою ГТС і технічних перебоїв в транзиті не виникло», – робить висновок В’ячеслав Княжницький на сторінках «Файненшел Таймс».
А інше відоме лондонське аналітичне видання «Джейнз» аналізує основні складові минулого газового протистояння між Росією, Україною та Європою і приходить до висновку, що, не зважаючи на новий контракт між російським «Газпромом» та «Нафтогазом України», «ризики нових конфліктів залишаються, допоки українські газові борги накопичуються і політичні напружені стосунки залишаються не вирішеними».
Відома російська журналістка Юлія Латиніна оприлюднила на сторінках «Москоу Таймс» матеріал про зв’язок «РосУкрЕнерго» з Кремлем, своєрідну антиутопію з багатьма елементами «неосоціалістичного реалізму», тобто – мовляв, «хоча казка й лжа, але є в ній натяк» на правду. Йдеться про те, що політичні противники Віктора Ющенка постійно обвинувачували його в наявності близьких стосунків із «РосУкрЕнерго». Разом з тим, Юлія Латиніна вказує, що «сам Володимир Путін управляв російським газовим бізнесом залізною рукою, і Семен Могилевич, котрого підозрюють у тому, що він є співзасновником «РосУкрЕнерго», не жив у Києві, а у висококласному сусідстві, на московський Рубльовці, поки не був заарештований у січні 2008 року за те, що ніби-то не платив податків».
Далі Юлія Латиніна ніби припускає, що Могилевич став близький до Кремля у 2002 році, коли запропонував послуги, як посередник, щоб забезпечити газові поставки до Європи через Україну. Автор статті й далі ніби-то робить нове припущення, що Могилевич ніби-то сказав у 2006 році Кремлю, що новий Президент України Віктор Ющенко «у нього в кишені». З цього, на думку Латиніної, може випливати й вірогідна витрата Могилевичем великих сум із московських грошей ніби-то на купівлю «доль в українських компаніях», що цей посередник Кремля видавав за «купівлю Ющенка», хоча насправді, як пише Латиніна, «звичайно ж, Ющенко ні сном, ні духом не знав, що йому «платили» весь цей час».
Латиніна звертає увагу, що Семен Могилевич був заарештований відразу ж після купівлі «РосУкрЕнерго» Астраханського газового родовища в Росії, бо це викликало лють Кремля. Відразу ж після арешту Могилевича ця оборудка була Москвою анульована. Російська журналістка й не дивується з такої розчарованості Кремля, бо той, очевидно, брав на роботу власників «РосУкрЕнерго» щоб купляти українських політиків та українські партії і розширювати вплив Москви в Україні, а ті виявляється накопичували гроші Москви і купили російське родовище газу, на яке мав свої план «Газпром». Латиніна резюмує на сторінках «Москоу Таймс», що кремлівські лідери отримали по заслузі – самі хотіли тихо купити президента сусідньої країни, а виявилися обдуреними пройдисвітами та шахраями.
А російська «Нєзавісімая газєта» запитує, чи не дуже дорогою ціною в Кремлі хочуть купити майбутні українські вибори. Бо обіцяний українському уряду Юлії Тимошенко московський кредит у 5 мільярдів доларів, як цитує газета експертів, є ні чим іншим, як «фінансування президентської компанії Тимошенко». Але, як вважає газета, гарантій того, що ці гроші допоможуть Москві встановити контроль над Україною, немає.
(Прага – Київ)
А інше відоме лондонське аналітичне видання «Джейнз» аналізує основні складові минулого газового протистояння між Росією, Україною та Європою і приходить до висновку, що, не зважаючи на новий контракт між російським «Газпромом» та «Нафтогазом України», «ризики нових конфліктів залишаються, допоки українські газові борги накопичуються і політичні напружені стосунки залишаються не вирішеними».
Відома російська журналістка Юлія Латиніна оприлюднила на сторінках «Москоу Таймс» матеріал про зв’язок «РосУкрЕнерго» з Кремлем, своєрідну антиутопію з багатьма елементами «неосоціалістичного реалізму», тобто – мовляв, «хоча казка й лжа, але є в ній натяк» на правду. Йдеться про те, що політичні противники Віктора Ющенка постійно обвинувачували його в наявності близьких стосунків із «РосУкрЕнерго». Разом з тим, Юлія Латиніна вказує, що «сам Володимир Путін управляв російським газовим бізнесом залізною рукою, і Семен Могилевич, котрого підозрюють у тому, що він є співзасновником «РосУкрЕнерго», не жив у Києві, а у висококласному сусідстві, на московський Рубльовці, поки не був заарештований у січні 2008 року за те, що ніби-то не платив податків».
Далі Юлія Латиніна ніби припускає, що Могилевич став близький до Кремля у 2002 році, коли запропонував послуги, як посередник, щоб забезпечити газові поставки до Європи через Україну. Автор статті й далі ніби-то робить нове припущення, що Могилевич ніби-то сказав у 2006 році Кремлю, що новий Президент України Віктор Ющенко «у нього в кишені». З цього, на думку Латиніної, може випливати й вірогідна витрата Могилевичем великих сум із московських грошей ніби-то на купівлю «доль в українських компаніях», що цей посередник Кремля видавав за «купівлю Ющенка», хоча насправді, як пише Латиніна, «звичайно ж, Ющенко ні сном, ні духом не знав, що йому «платили» весь цей час».
Латиніна звертає увагу, що Семен Могилевич був заарештований відразу ж після купівлі «РосУкрЕнерго» Астраханського газового родовища в Росії, бо це викликало лють Кремля. Відразу ж після арешту Могилевича ця оборудка була Москвою анульована. Російська журналістка й не дивується з такої розчарованості Кремля, бо той, очевидно, брав на роботу власників «РосУкрЕнерго» щоб купляти українських політиків та українські партії і розширювати вплив Москви в Україні, а ті виявляється накопичували гроші Москви і купили російське родовище газу, на яке мав свої план «Газпром». Латиніна резюмує на сторінках «Москоу Таймс», що кремлівські лідери отримали по заслузі – самі хотіли тихо купити президента сусідньої країни, а виявилися обдуреними пройдисвітами та шахраями.
А російська «Нєзавісімая газєта» запитує, чи не дуже дорогою ціною в Кремлі хочуть купити майбутні українські вибори. Бо обіцяний українському уряду Юлії Тимошенко московський кредит у 5 мільярдів доларів, як цитує газета експертів, є ні чим іншим, як «фінансування президентської компанії Тимошенко». Але, як вважає газета, гарантій того, що ці гроші допоможуть Москві встановити контроль над Україною, немає.
(Прага – Київ)
