Про такий план Президента та його оточення Прем’єр-міністр уперше заявила ще наприкінці минулого року, коли почалося падіння курсу гривні. «Мета президента – оголосити дефолт і на базі цього продовжити своє правління через введення надзвичайного стану», – заявила ще тоді Юлія Тимошенко.
Також у підготовці впровадження надзвичайного стану Віктора Ющенка звинуватив і Леонід Кравчук, коли виступив із закликом до чинного Голови держави скласти повноваження.
Зараз тема про обставини та мету запровадження надзвичайного стану обговорюється здебільшого кулуарно. У розмовах наголошується на тому, що до реалізації цієї ідеї може дійти вже у березні. Також ідеться про те, що метою запровадження надзвичайного стану може бути не так скасування президентських виборів, як усунення чинного Кабміну і заміна його так званим технічним урядом.
Парламентарі «надзвичайки» не зрозуміють
Проте у будь-якому разі, згідно з законом, указ Президента про запровадження надзвичайного стану має бути затверджений Верховною Радою.
Перший заступник голови парламентського комітету з питань національної безпеки та оборони Сергій Гриневецький сумнівається в тому, що президентський указ про запровадження надзвичайного стану буде затверджений у парламенті.
«У нас укази видавалися про дострокове припинення повноважень Верховної Ради – і що?! – каже Гриневецький. – Треба, щоб указ пройшов через Верховну Раду, яка в такій ситуації запросить до себе – поговорити про ситуацію».
На думку депутата, інформація про загрозу надзвичайного стану спричинена тотальною недовірою між Президентом і Прем’єр-міністром.
Політолог Володимир Фесенко вважає, що, говорячи про надзвичайний стан, Юлія Тимошенко діє на випередження. «Оголошення подібної інформація має, як правило, профілактичну мету, – каже він. – Мовляв, ми про ваші плани знаємо і ми не допустимо їхньої реалізації».
За словами політолога, в президентському оточенні справді можуть бути плани щодо запровадження надзвичайного стану, проте реалізувати їх президентська сторона не має можливості.
Масових протестів не хоче ніхто?
Запровадження надзвичайного стану могло б стати відповіддю на масові заворушення. Проте зараз політичні сили намагалися б уникнути масових протестних акцій. Адже за теперішніх умов кількатисячний натовп на вулиці може стати некерованим.
«Якщо дійде до вуличного насильства, то постраждає власність представників різних політичних сил, – каже Фесенко. – Ніхто тоді не буде розбиратися, чий «Лексус» потрощено чи «Мерседес».
Утім, погіршення соціально-економічної ситуації в країні та зростання протестних настроїв серед населення можуть призвести до того, що всі гілки влади опиняться під загрозою. І тоді в питанні запровадження надзвичайного стану може бути досягнутий консенсус.
(Київ – Прага)