«Червона рута» у виконанні Володимира Івасюка, Василя Зінкевича і Назарія Яремчука у 1971 році перемогла у всесоюзному фестивалі «Пісні-71». Тоді ж у Яремчі на Івано-Франківщині був відзнятий перший український музичний фільм. «Червону руту» і «Водограй» співали від Карпат до Зеленого клину.
А в 1972 році Володимир Івасюк переводиться до Львівського медінституту і паралельно стає студентом підготовчого курсу композиторського факультету Львівської консерваторії. У Львів Івасюк перебрався уже відомим молодим композитором. Тоді ж він познайомився з поетом-піснярем Богданом Стельмахом.
«Наші дороги у Львові не могли не зійтись. Ми разом працювали і написали не так багато, лише 6 пісень.
Його зустріли у Львові по-різному. Ті, хто не мали стосунку до музичного середовища, любили його, дружили з ним. А ось композитори, які самі писали пісні, ставились до нього ревниво, навіть до нашої дружби. Хоча я ні з ким з них не припиняв спілкування. Але те, що ми разом спілкувались, писали, з’являлись пісні, вони звучали і їх любили, то на це кривились таки обличчя».
Ось уже йому б було 60
18 травня 1979 року тіло Володмира Івасюка знайшли у лісовому масиві селища Брюховичі на території військової частини. 22 травня увесь Львів ховав митця. Його останню дорогу від хати до цвинтаря люди встелили живими квітами.
Багатотисячний хор співав востаннє для Івасюка «Чуєш, брате мій».
100 пісень, музика до вистав, камерні твори, 75 зібраних народних пісень – спадщина, яку залишив композитор.
Після його похорону на творчість Івасюка було неофіційно накладено заборону. Влада висунула одну версію – Володимир покінчив життя самогубством, але батьки митця у це не вірили.
І лише напередодні 60-річчя Генпрокуратура поновила розслідування справи вбивства Володимира Івасюка. Поет Богдан Стельмах хоче вірити, що таки буде відома правда у загадковій трагедії композитора.
Упрдовж року пам’яті Володимира Івасюка у трьох областях заплановані концерти, мистецькі заходи, презентації нових книг спогадів, перевидання архівних записів пісенної творчості, і проведення фестивалю-конкурсу авторської пісні для талановитих молодих людей.
(Львів–Київ–Прага)
А в 1972 році Володимир Івасюк переводиться до Львівського медінституту і паралельно стає студентом підготовчого курсу композиторського факультету Львівської консерваторії. У Львів Івасюк перебрався уже відомим молодим композитором. Тоді ж він познайомився з поетом-піснярем Богданом Стельмахом.
«Наші дороги у Львові не могли не зійтись. Ми разом працювали і написали не так багато, лише 6 пісень.
Його зустріли у Львові по-різному. Ті, хто не мали стосунку до музичного середовища, любили його, дружили з ним. А ось композитори, які самі писали пісні, ставились до нього ревниво, навіть до нашої дружби. Хоча я ні з ким з них не припиняв спілкування. Але те, що ми разом спілкувались, писали, з’являлись пісні, вони звучали і їх любили, то на це кривились таки обличчя».
Ось уже йому б було 60
18 травня 1979 року тіло Володмира Івасюка знайшли у лісовому масиві селища Брюховичі на території військової частини. 22 травня увесь Львів ховав митця. Його останню дорогу від хати до цвинтаря люди встелили живими квітами.
Багатотисячний хор співав востаннє для Івасюка «Чуєш, брате мій».
100 пісень, музика до вистав, камерні твори, 75 зібраних народних пісень – спадщина, яку залишив композитор.
Після його похорону на творчість Івасюка було неофіційно накладено заборону. Влада висунула одну версію – Володимир покінчив життя самогубством, але батьки митця у це не вірили.
І лише напередодні 60-річчя Генпрокуратура поновила розслідування справи вбивства Володимира Івасюка. Поет Богдан Стельмах хоче вірити, що таки буде відома правда у загадковій трагедії композитора.
Упрдовж року пам’яті Володимира Івасюка у трьох областях заплановані концерти, мистецькі заходи, презентації нових книг спогадів, перевидання архівних записів пісенної творчості, і проведення фестивалю-конкурсу авторської пісні для талановитих молодих людей.
(Львів–Київ–Прага)
