Доступність посилання

ТОП новини
21 Вересень 2019, Київ 18:30

Війни та союзи з олігархами


Київ – Останнім часом в українському інформпросторі багато уваги приділяють протистоянню голови уряду Юлії Тимошенко та співвласника корпорації «РосУкрЕнерго» Дмитра Фірташа.

Значно менше говорять про альянс лідера БЮТ та іншого олігарха – співвласника групи «Приват» Ігоря Коломойського. Зараз великий бізнес, як, зрештою, і більшість українців, з вибором лише визначається. З представників вищої ліги великого бізнесу наразі мало хто остаточного вирішив, на кого робитиме ставку під час президентських перегонів.

Щоправда, деякі симпатії-антипатії вже чітко вималювалися. Зокрема, навряд чи зможуть знайти спільну мову Юлія Тимошенко та співвласник корпорації «РосУкрЕнерго» Дмитро Фірташ. Їхня битва за 11 млрд. кубометрів газу зараз стала мало не головним політичним сюжетом.

Про конфлікт Тимошенко-Фірташ сказано цілком достатньо. Натомість значно менше говориться про тандем Тимошенко-Коломойський. Зараз цей ситуативний союз дає розуміння того, про що домовляються українські топ-політики і топ-бізнесмени.

Тимошенко – Коломойський: сварки та порозуміння

Співвласник групи «Приват» Ігор Коломойський за оцінками експертів стабільно входить до першої п’ятірки українських олігархів (зі структурою бізнесу Коломойського можна познайомитися тут. Водночас він є одним із найменш публічних українських олігархів вищої ліги. Він ніколи не був депутатом. Щоб перелічити інтерв’ю, які він дав ЗМІ, вистачить пальців на руках. Ступінь непублічності цієї людини може проілюструвати кумедна історія, що сталася в одному діловому виданні. Там штатний автор, готуючи матеріал про Коломойського, знайшов якусь нову інформацію про олігарха – і одразу зажадав від головного редактора аж $10 тисяч.

Рік тому Коломойський заявляв про намір придбати 50% корпорації «РосУкрЕнерго». Проте Юлія Тимошенко публічно його попередила, що не варто цього робити. РУЕ припинила виконувати посередницькі функції на газовому ринку - отже, Тимошенко мала рацію. Зрештою, на той час вона доволі критично ставилася до «Привату», дорікаючи групі рейдерством та іншими «мерзенними явищами».

Приблизно тоді ж Коломойський зізнався, що в разі перемоги Тимошенко на президентських виборах емігрує з України. Утім, навряд чи варто ставитися до цих слів, як до нищівної критики. Адже, по-перше, наскільки відомо, Коломойський і так більшість часу проводить закордоном. По-друге, критикуючи голову уряду, демонізований олігарх радше підігравав Прем’єрові, аніж грав проти неї.

Стосунки Коломойського і Тимошенко складалися поетапно. Вперше вони знайшли точки дотику за часів першого прем’єрства Тимошенко. Тоді їхні інтереси збіглися у боротьбі Тимошенко проти Віктора Пінчука за Нікопольський феросплавний комбінат.

Невдовзі, на парламентських виборах 2006 Коломойський допомагав БЮТ, проте на перевиборах 2007 – уже НУНС. Утім, у підсумку, люди «Привату» (як кажуть у парламентських кулуарах) пройшли до парламенту за обома списками.

Коаліція і «приватні» інтереси

Депутат-нашоукраїнець Олександр Третяков в інтерв’ю журналові «Главред» на запитання, чи є в парламенті група Коломойського, від прямої відповіді ухилився. Мовляв, говорити про це немає підстав, бо Коломойський не депутат. Курйозності тлумаченню додає той факт, що фактично один співвласник медіа-групи, куди входить журнал, розповідав про іншого (про інші медіа-активи Коломойського – трохи згодом).

На думку експертів, у фракціях БЮТ та НУНС депутатів, яким «Приват» не байдужий, зараз біля десятка. Утім, рівень представництва великого бізнесу у парламенті залежить не так від кількості багнетів, як від уміння проводити потрібні рішення. І люди «Привату» показали високу ефективність своєї роботи. Саме нашоукраїнським «приватівцям» приписують велику (якщо не вирішальну) роль у тому, що у фракції НУНС було знайдено необхідні 37 голосів для того, щоб фракція ухвалила рішення щодо вступу до коаліції.

Майже одразу після того, як коаліція народилася, Тимошенко заявила, що на посаду голови Фонду держмайна пропонуватиме заступника голови фракції БЮТ Андрія Портнова. За даними джерел у фракції БЮТ, це було зумовлене двома обставинами. По-перше, віддячити «Приватові», з яким пов’язують допарламентську кар’єру Портнова, за внесок у створення коаліції; по-друге, сам пан Портнов визнаний в Україні фахівець з майнових питань (політик-скандаліст Михайло Бродський якось назвав його «досвідченим рейдером»).

І хоча посада голови Фонду держмайна досі залишається вакантною, «люди «Привату» останнім часом обійняли декілька цікавих посад. Зокрема, заступником голови «Нафтогаз України» став Валентин Франчук, який до того був комерційним директором «Укрнафти» (цією компанією управляє «Приват», у якого 42% її акцій).

Надбання Коломойського

Для Ігоря Коломойського минулий рік був доволі вдалим. Експерти зауважують, що, вчасно зорієнтувавшись, Коломойський продав деякі свої активи напередодні кризи і тому виявився у більш вигіднішому становищі, ніж деякі його інші колеги по олігархічному цеху.

Йому також вдалося посилити свій вплив на один з популярних українських телеканалів. Він увійшов до складу наглядової ради «Студії 1+1» та «1+1» Продакшн». «Ігор Коломойський є … дуже успішним бізнесменом міжнародного масштабу, – пояснив голова наглядової ради компанії «Студія 1+1» Адріан Сарбу. – Його досвід буде важливим внеском у розвиток нашого бізнесу в Україні».

Тож в умовах, коли телеканал «Інтер» є під контролем опонентів Прем’єра Тимошенко, таке теленадбання як «плюси» є неабияким активом для того, щоб зацікавити лідера БЮТ у співпраці.

Також минулого року Коломойський, який завжди залишався в тіні, активізував свою публічну діяльність. Зокрема, він очолив Об’єднану єврейську громаду України.

Парадоксів друг

Поле громадсько-політичних інтересів Ігоря Валерійовича є доволі широким. Кажуть, що, крім співпраці з БЮТ, в олігарха є й, скажімо так, політпроекти другої лінії.

Приблизно в той самий час, як Коломойський очолив єврейську організацію почали ширитися чутки, що він допомагає... націоналістичній партії «Свобода»!

У жовтні минулого року міністр внутрішніх справ Юрій Луценко, кажучи про перспективу дострокових парламентських виборів, зазначив, що «спонсорами політичних сил, які хочуть перевиборів, є фінансова коаліція «ФАК» – Фірташа, Ахметова та Коломойського. Перші двоє, не приховуючи, підтримують і фінансують Партію Регіонів і Блок Литвина, а пан Коломойський – «Нашу Україну», а також, наскільки мені відомо, «Свободу». Поінформовані джерела, з якими спілкувався автор цих рядків, вважають, що у даному випадку Луценко має рацію. Хоча навіщо голові об’єднаної єврейської громади співпраця з силою, якій багато хто закидає ксенофобію, можемо робити лише припущення.

Утім, очевидним тут є те, що такі люди грають лише за самих себе.

Хоча співпраця Тимошенко і Коломойського вочевидь є доволі успішною та взаємовигідною.

Мабуть, не буде перебільшенням сказати, що в олігархів немає спільної позиції щодо майбутнього країни. Одні хочуть, щоб знову все було за правилами (радше «поняттями») – як за часів президента Кучми, інші навпаки, хочуть використати скрутні часи для масштабного перерозподілу власності. Ігор Коломойський радше належить до других, бо як кажуть ті, хто добре орієнтується у питанні, саме він чи не найкраще вміє використовувати скрутні часи собі на користь.

(Київ – Прага)
  • 16x9 Image

    Дмитро Шурхало

    Співпрацюю з Радіо Свобода, був кореcпондентом і редактором (2008–2017), зараз веду програму «Історична Свобода». Спеціалізуюсь на політиці та історії. Народився в 1976 році у Сумах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у газетах «Пост-Поступ», «Київські відомості», «Вечірні вісті», журналі «Власть дєнєг». Автор книжок «Українська якбитологія», «Міфи Другої світової війни» та «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники».

Дивитись коментарі (2)

XS
SM
MD
LG