Роль великого бізнесу під час президентської кампанії 2010-го буде принципово іншою, ніж у 2004 році. Тоді бізнес був під контролем влади і здебільшого робив те, що йому рекомендували з вулиці Банкової.
Відтак внаслідок перемоги опозиційного кандидата великий бізнес пережив декілька неспокійних місяців.
Утім, після першої сварки Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко все стало на свої місця: влада стала шукати порозуміння зі власниками фінансово-промислових груп, яких в Україні називають олігархами.
Зараз відсутність єдиної владної вертикалі призвела до повної розбалансованості у стосунках влада – великий бізнес. Тепер немає єдиної владної вертикалі, розбалансована влада не може ефективно застосувати репресивні органи…
І за таких умов бізнесмени самі обирають, кого підтримати на виборах. Адже олігархи – це не лише гроші на виборчу кампанію, а й доступ до телеканалів, що перебувають під їхнім повним чи частковим контролем.
Це призводить до збільшення ролі великого бізнесу в нових президентських перегонах. Щоправда, 2004 рік навчив їх не класти всі яйця в один кошик. Тож цілком імовірно, що фінансово-промислові групи диверсифікують ризики, зробивши ставку на кількох кандидатів.
Проте криза вдарила і по їхніх гаманцях. Тож далеко не всі зможуть щедро роздавати гроші. Багатьом доведеться зупинитися на комусь одному.
Новий Президент – це добре забутий…
За таких умов можливою є ставка на наразі невідомого (маловідомого або забутого) кандидата. Особливо великою ця можливість буде в тому випадку, якщо ситуація в країні почне виходити з-під контролю, а чинні можновладці виявляться неспроможними навести лад. Ось тоді й буде зроблено ставку на якусь темну конячку, яка зможе навести лад, не зупиняючись перед застосуванням сили.
Цілком можливо, що Леонід Кучма зробив заяву саме з огляду на те, що готовий домовлятися з великим бізнесом. Саме як сигнал олігархам і варто розцінювати його слова про готовність балотуватися на Президента.
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Відтак внаслідок перемоги опозиційного кандидата великий бізнес пережив декілька неспокійних місяців.
Утім, після першої сварки Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко все стало на свої місця: влада стала шукати порозуміння зі власниками фінансово-промислових груп, яких в Україні називають олігархами.
Зараз відсутність єдиної владної вертикалі призвела до повної розбалансованості у стосунках влада – великий бізнес. Тепер немає єдиної владної вертикалі, розбалансована влада не може ефективно застосувати репресивні органи…
І за таких умов бізнесмени самі обирають, кого підтримати на виборах. Адже олігархи – це не лише гроші на виборчу кампанію, а й доступ до телеканалів, що перебувають під їхнім повним чи частковим контролем.
Це призводить до збільшення ролі великого бізнесу в нових президентських перегонах. Щоправда, 2004 рік навчив їх не класти всі яйця в один кошик. Тож цілком імовірно, що фінансово-промислові групи диверсифікують ризики, зробивши ставку на кількох кандидатів.
Проте криза вдарила і по їхніх гаманцях. Тож далеко не всі зможуть щедро роздавати гроші. Багатьом доведеться зупинитися на комусь одному.
Новий Президент – це добре забутий…
За таких умов можливою є ставка на наразі невідомого (маловідомого або забутого) кандидата. Особливо великою ця можливість буде в тому випадку, якщо ситуація в країні почне виходити з-під контролю, а чинні можновладці виявляться неспроможними навести лад. Ось тоді й буде зроблено ставку на якусь темну конячку, яка зможе навести лад, не зупиняючись перед застосуванням сили.
Цілком можливо, що Леонід Кучма зробив заяву саме з огляду на те, що готовий домовлятися з великим бізнесом. Саме як сигнал олігархам і варто розцінювати його слова про готовність балотуватися на Президента.
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода