Банк, цегла чи матрац? Де зберігають гроші італійці

Одним із поширених рецептів, як розпорядитися великим заощадженням, донедавна вважалося інвестування у «цеглу», тобто в нерухомість. Але той, хто придбав квартиру півроку тому, сьогодні чухає потилицю. У Римі ціни на житло знизилися на 15–20 відсотків.

Здавалося б, сприятливий момент купувати саме зараз. Для тих, хто має на руках живу копійку, так воно і є.

«Свої заощадження я використав на придбання нерухомості. Купив житло собі, дітям. Отож на сьогодні я задоволений і з цього», – каже один із мешканців італійської столиці.

Попри помірні ціни, продаж квартир значно зменшився, констатують агенти з нерухомості. У покупців готівки на квартиру не вистачає, а продавці вичікують на кращу пропозицію. Якщо раніше у Римі продавали 800 тисяч помешкань на рік, то тепер – приблизно 500 тисяч.

Взяти кредит – нелегка справа

Експерт одного зі столичних агентств зазначає: «Доступ до кредитів дуже ускладнився. Людям важче отримати позику, щоб купити нерухомість. Раніше позику давали на 100 відсотків від вартості квартири, тепер же на 60–70 відсотків. Якщо банки не мають достатньо грошей, то зрозуміло, що скрізь усе трохи заморожується».

У кризовий період, коли банки неохоче дають гроші на придбання житла, як вигідно вкладати капітал? Хтось, наляканий світовим колапсом банківської системи, віддає перевагу домашній скрині і тримає євро під матрацом. Та, як стверджують фахівці , багато людей таки кладуть гроші на депозит у банку.

В Італії, на відміну від деяких європейських країн, система банків тримається надійно. Масових випадків, щоб клієнтам не видавали їхні заощадження, поки що не спостерігалося. У разі банкрутства установи вкладникові з солідним рахунком зобов’язані видати мінімальний так званий гарантійний фонд – до 103 тисяч євро.

Про свій досвід розповів працівник однієї будівельної компанії: «Я з дружиною інвестував гроші в одну банківську операцію. Нас запевнили, що все під контролем. Потім ми помітили поступову втрату і ці гроші перевели на два поточні рахунки, щоб мати хоча б той гарантійний фонд, про який пише преса. Сподіваємося, що він існує».

Гроші здебільшого опиняються в банку

Поточні рахунки без процентних ставок найбільш поширені сьогодні, кажуть знавці фінансового сектору. Гроші не збільшуються, але й не зменшуються: 50 євро і через рік залишаться 50 євро.

Економіст Едоардо Чінтолазі дає свої рекомендації: «Я раджу вкладати у цінні державні папери, але на дуже короткий період. Так можна заробити якусь копійчину, та, головне, вкладений капітал буде збережений. Щоб заробити більше, використовують банківські облігації, хоча у цьому разі шанси менші, бо відсутня гарантія з боку держави. Залишається тільки гарантія банку, але він може виявитися неплатоспроможним».

Тож пошуки інвестування нескінченні, і врешті-решт капітал однаково потрапляє до банку.

(Рим – Прага – Київ)