– Ваша стрічка стала у Європі першим художнім фільмом на тему дітей заробітчан. Яке основне послання твору?
– Я створив художню картину на тему великої любові хлопчика до своєї мами. Фільм про цю генетичну любов у період, коли поруч мами немає. Чим більше дистанція між ними у відстані і в часі, тим складніше, бо ситуація із драми легко може перетворитися на трагедію. Ця маленька людина закриється в собі, вона стане асоціальною, і користі від неї для суспільства буде замало. Я хотів наголосити, що дитяча тривога – це дуже драматична для нас ситуація, особливо для країн Східної Європи.
Афіша фільму «Арріведерчі»
– Як Ви пояснюєте вибір назви фільму «Arrivederci», що у перекладі з італійської означає «До побачення»?
– «Арріведерчі» називається тому, бо це слово прощання всім відоме. Тим паче за сюжетом фільму мама перебуває в Італії. Але це «до побачення» воно не розшифроване: ось тут цікаво, щоб самі глядачі замислилися. Це вже «до побачення» назавжди (між мамою і дітьми), чи це лише «до побачення» недавнє, вчорашнє. У будь-якому випадку це слово означає момент розлуки.
– Нещодавно стрічку демонстрували у Європарламенті. Якою була реакція депутатів у Брюсселі?
– Їхня реакція була абсолютно людською. Після демонстрації стрічки були аплодисменти, я бачив сльози в очах людей. Ми досить довго обговорювали проблему, йшлося про те, що це вже наболіла, відкрита рана. Європарламентарі висловилися за об’єднання усіх європейських країн заради негайного вирішення драматичної проблеми.
– Пане Жереґі, чи пролунали у Брюсселі конкретні відгуки на Вашу пропозицію створити Міжнародну асоціацію допомоги трудовим мігрантам та їхнім дітям?
– У Міністерстві юстиції Молдови ми зареєстрували таку асоціацію. До активної роботи приступимо 6 квітня після парламентських виборів у країні. Оскільки нині не кожному можна пояснити, що ти створив асоціацію допомоги мігрантам не для політичних інтриг, а для того, щоб серйозно займатися проблемою. Взагалі, на мій погляд, чим більше буде фільмів, вистав, товариств допомоги мігрантам, тим краще. Кожний може працювати у певному напрямку розв’язання ситуації. Чим більше цю тему підніматимуть, тим легше житиметься у Європі.
(Рим–Київ–Прага)
– Я створив художню картину на тему великої любові хлопчика до своєї мами. Фільм про цю генетичну любов у період, коли поруч мами немає. Чим більше дистанція між ними у відстані і в часі, тим складніше, бо ситуація із драми легко може перетворитися на трагедію. Ця маленька людина закриється в собі, вона стане асоціальною, і користі від неї для суспільства буде замало. Я хотів наголосити, що дитяча тривога – це дуже драматична для нас ситуація, особливо для країн Східної Європи.
– Як Ви пояснюєте вибір назви фільму «Arrivederci», що у перекладі з італійської означає «До побачення»?
– «Арріведерчі» називається тому, бо це слово прощання всім відоме. Тим паче за сюжетом фільму мама перебуває в Італії. Але це «до побачення» воно не розшифроване: ось тут цікаво, щоб самі глядачі замислилися. Це вже «до побачення» назавжди (між мамою і дітьми), чи це лише «до побачення» недавнє, вчорашнє. У будь-якому випадку це слово означає момент розлуки.
– Нещодавно стрічку демонстрували у Європарламенті. Якою була реакція депутатів у Брюсселі?
– Їхня реакція була абсолютно людською. Після демонстрації стрічки були аплодисменти, я бачив сльози в очах людей. Ми досить довго обговорювали проблему, йшлося про те, що це вже наболіла, відкрита рана. Європарламентарі висловилися за об’єднання усіх європейських країн заради негайного вирішення драматичної проблеми.
– Пане Жереґі, чи пролунали у Брюсселі конкретні відгуки на Вашу пропозицію створити Міжнародну асоціацію допомоги трудовим мігрантам та їхнім дітям?
– У Міністерстві юстиції Молдови ми зареєстрували таку асоціацію. До активної роботи приступимо 6 квітня після парламентських виборів у країні. Оскільки нині не кожному можна пояснити, що ти створив асоціацію допомоги мігрантам не для політичних інтриг, а для того, щоб серйозно займатися проблемою. Взагалі, на мій погляд, чим більше буде фільмів, вистав, товариств допомоги мігрантам, тим краще. Кожний може працювати у певному напрямку розв’язання ситуації. Чим більше цю тему підніматимуть, тим легше житиметься у Європі.
(Рим–Київ–Прага)
