За словами дослідника Костянтина Щероцького, «це був час розквіту української культури, науки, мистецтв, час заможності народу і загального задоволення життям після кількох століть військового життя». За правління Мазепи піднесення промисловості, науки і культури відбувалося по всій Гетьманщині, але найбільше це відчувалося у головному місті країни – древньому Києві.
«Град Київ стоїть на Дніпрі, на високих горах, надзвичайно красивий, у московському царстві подібного за красою града не знайти», – такий запис залишив у своєму щоденнику московський старообрядець Іван Лук’янов, який проїздом перебував у Києві 1701-го року. Це був чотирнадцятий рік правління в Україні гетьмана Івана Мазепи. Час, коли після затяжного періоду громадянських воєн та інтервенцій ціла країна і її головне місто Київ переживали велике відродження.
Мазепа буквально підняв древнє місто з руїн
Спочатку його коштом відновили найбільшу святиню Києва – Печерську Лавру, яка до цього десятки років перебувала в занепаді після руйнівного візиту кримських татар. Почали з відбудови головного храму Лаври – Успенської церкви. І завершили будівництвом кам’яного муру навколо монастиря, яке обійшлося в мільйон золотих. Зате після його спорудження Лавра перетворилася на неприступну фортецю у тих межах, які донині визначають кордони святої обителі.
Коштом гетьмана відновили також древній собор Святої Софії і споруди Кирилівського монастиря. Мазепа фінансував не лише відбудову поруйнованих давніх церков, але й будівництво нових. За гетьмана у Києві постали два чудові барокові храми – Микільський собор і Богоявленська церква при Братському монастирі (нині більш знаному як Києво-Могилянська академія).
Другий Єрусалим
Ректор Могилянської академії Феофан Прокопович 1705-го року писав, що «Київ усі християни одностайно називають другим Єрусалимом». Древнє місто в ті часи вражало не лише красою храмів і монастирів, Київ за Мазепи став головним центром духовності та освіти на теренах Східної Європи.
У Братській школі, яка завдяки Мазепі отримала статус Академії, навчалися юнаки з усіх кінців Південно-Східної Європи. Гетьман забезпечував діяльність академії пристойним фінансуванням. І її вважали рівноцінною найповажнішим європейським вищим школам.
Цікава цитата з лейпцігського журналу «Європеїшен Фама» за 1705 рік: «У Москві почали вивчати латинську та грецьку мови. Такі дисципліни вже давно викладають у Римі, Падуї та Києві». Києво-Могилянську академію називали тоді Могило-Мазепинською. На початку 18-го століття там навчалося понад 2 тисячі студентів, а це, як стверджує історик Крупницький, побило всі європейські рекорди за чисельністю слухацької аудиторії. «Не було і не буде подібного до Мазепи», – так писав лаврський монах, сучасник гетьмана. І, власне, чи випадає навіть сьогодні це заперечити?
(Київ–Прага)
«Град Київ стоїть на Дніпрі, на високих горах, надзвичайно красивий, у московському царстві подібного за красою града не знайти», – такий запис залишив у своєму щоденнику московський старообрядець Іван Лук’янов, який проїздом перебував у Києві 1701-го року. Це був чотирнадцятий рік правління в Україні гетьмана Івана Мазепи. Час, коли після затяжного періоду громадянських воєн та інтервенцій ціла країна і її головне місто Київ переживали велике відродження.
Мазепа буквально підняв древнє місто з руїн
Спочатку його коштом відновили найбільшу святиню Києва – Печерську Лавру, яка до цього десятки років перебувала в занепаді після руйнівного візиту кримських татар. Почали з відбудови головного храму Лаври – Успенської церкви. І завершили будівництвом кам’яного муру навколо монастиря, яке обійшлося в мільйон золотих. Зате після його спорудження Лавра перетворилася на неприступну фортецю у тих межах, які донині визначають кордони святої обителі.
Коштом гетьмана відновили також древній собор Святої Софії і споруди Кирилівського монастиря. Мазепа фінансував не лише відбудову поруйнованих давніх церков, але й будівництво нових. За гетьмана у Києві постали два чудові барокові храми – Микільський собор і Богоявленська церква при Братському монастирі (нині більш знаному як Києво-Могилянська академія).
Другий Єрусалим
Ректор Могилянської академії Феофан Прокопович 1705-го року писав, що «Київ усі християни одностайно називають другим Єрусалимом». Древнє місто в ті часи вражало не лише красою храмів і монастирів, Київ за Мазепи став головним центром духовності та освіти на теренах Східної Європи.
У Братській школі, яка завдяки Мазепі отримала статус Академії, навчалися юнаки з усіх кінців Південно-Східної Європи. Гетьман забезпечував діяльність академії пристойним фінансуванням. І її вважали рівноцінною найповажнішим європейським вищим школам.
Цікава цитата з лейпцігського журналу «Європеїшен Фама» за 1705 рік: «У Москві почали вивчати латинську та грецьку мови. Такі дисципліни вже давно викладають у Римі, Падуї та Києві». Києво-Могилянську академію називали тоді Могило-Мазепинською. На початку 18-го століття там навчалося понад 2 тисячі студентів, а це, як стверджує історик Крупницький, побило всі європейські рекорди за чисельністю слухацької аудиторії. «Не було і не буде подібного до Мазепи», – так писав лаврський монах, сучасник гетьмана. І, власне, чи випадає навіть сьогодні це заперечити?
(Київ–Прага)
