Доступність посилання

ТОП новини
19 листопада 2019, Київ 11:56

«Тернопільська ластівка» президентських виборів?


Віктор Каспрук

Київ – Вибори до Тернопільської обласної ради, як і мукачівські вибори 2004 року, є для України знаковими. В першу чергу, в тому плані, що вони є генеральною репетицією перед головною політичною подією – виборами президента України і, цілком можливими достроковими виборами до Верховної Ради. Проте, на мій погляд, висновки з цих виборів є набагато важливішими, як для суспільства так і для політикуму та окремих політичних сил зокрема.

На відміну від виборів 2004 в Мукачеві, тернопільські вибори технологічно є набагато ефективнішими для тих, хто їх розрулював. Якщо мукачівські вибори засвідчили всі слабкі місця стратегії, тактики і оперативного проведення дій і маніпуляцій влади на виборах, то вибори до Тернопільської обласної ради (попри не меншу цинічність з боку влади і тих політичних і політизованих бізнесових сил, котрі хочуть здобути перемогу на майбутніх виборах) були успішними для тих, хто зробив на них свої ставки.

У Тернополі використовували теорія хаосу

На оперативному рівні вибори в Тернополі великих несподіванок не принесли. Прямі маніпуляції – застосування адміністративного ресурсу, підкуп виборців, прямий тиск на виборців та агітація у сам день виборів залишились приблизно на тому ж рівні, як і 2004 року. Єдине, що як оперативно-тактичну новинку можна відзначити, так це маніпуляції самими учасниками виборів, в першу чергу, БЮТом – головним претендентом на перемогу, котрий був дуже професійно введений в оману і фактично сам позбавив себе перемоги.

А от те, що операційні ходи застосовувалися, на відміну від 2004 року, багатоваріантно, ієрархічно та системно складно, якраз і є найбільш важливою особливістю нової стратегії, котру влада і сили, що стоять за нею, застосовують і будуть застосовувати на майбутніх виборах більш високого рівня. На відміну від досить примітивного лінійного підходу «проти лому – нема прийому», котрий застосовувався 2004 року, нині застосовуються значно складніші методики.

І справа не в тім, що на виборах відзначалося бажання зацікавлених сторін вудити рибу в мутній воді. Справа в іншому – у цілеспрямованому застосуванні чинника розчарування електорату в самих виборах, що якраз і є одною із головних цілей теорії керованого хаосу. Додамо до цього роздробленість та аморфність, яку протягом кількох років було внесено в середовище національно-демократичних сил, які б мали, власне, і отримати основні результати не лише на виборах в Тернопільщині...

На сьогодні ж ця стратегія застосовується вже не до вкінець роздроблених національно-демократичних сил, а до головних фаворитів майбутніх перегонів, і в першу чергу, до БЮТу, котрий протягом останнього року втрачає свою популярність серед виборців і, що ще важливіше, ці втрати чітко фіксуються за формальними показниками і, як це зроблено на виборах у Тернополі, гіперболізуються у відповідних ЗМІ, що ще більше підриває віру в цю політичну силу в очах громадськості.

БЮТ був відключений від своїх колишніх інтелектуальних штабів

Не менш важливий, а можливо, ще більш важливий аспект таких дій полягає у тому, що віра в успіх підривається не лише в електораті, а й і самих лавах БЮТу. При чому не лише в психологічному сенсі, а й в технологічному. Від початку минулого 2008 року відбулися практично синхронно дві знакові події, на які тоді мало хто звернув увагу. Практично одночасно БЮТ, як політична сила якимось чином був відключений від своїх колишніх інтелектуальних штабів.

З іншого боку, в оточенні Президента Віктора Ющенка вдалося створити справжню стратегічну команду, котра включала не лише спеціалістів із оперативно-тактичного розрулювання, типу Балоги і його оточення, а і нових фахівців, які мали безперечний суттєвий досвід в стратегічному плануванні та роботі саме в складних нелінійно-динамічних системах на кшталт моделей з теорії хаосу.

Відтак, навіть непомітно для БЮТу та інших політичних сил, усі рішення в оточенні Президента Віктора Ющенка були спрямовані на стратегічний виграш. Ці рішення здавалися інколи дивними, а то й недолугими з точки оперативно-тактичної. В той же час у БЮТу були навіяні рішення, котрі видавалося йому дуже вигідними, в першу чергу, з тактичних міркувань, але стратегічно вони призвели до значних поразок. Це і виплата боргів «Ощадбанку», і проект боротьби зі зловживаннями на фондовому ринку, що призвів до його обвалу, замість отримання позитивних результатів цієї боротьби тощо.

Цей же тиск технологій постійної демонстрації того, хто в домі хазяїн, застосовується не лише до БЮТу, а й до всіх інших політичних сил. В першу чергу, до другого головного гравця – Партії регіонів. Особливо до його лідера, котрому за останній рік десятки разів продемонстрували, з одного боку, довжину його «ланцюга», а з іншого боку, всі підсолоджувальні пілюлі у вигляді доходів в бізнесових проектах і, як на останніх виборах в Тернополі, політичний зиск у вигляді гарного результату на виборах явно не в своєму регіоні.

Відтак, фактично психологічно всі, як електорат, так і основні гравці в політикумі, готові до сприйняття результату маніпуляцій, котрі відбудуться на майбутніх виборах, і які за рахунок багаторівневого маніпулювання можуть бути абсолютно відмінними від волевиявлення електорату. Але, знову ж таки, на відміну від грубих маніпуляцій режиму Кучми, ці маніпуляції фактично не можливо довести. В найкращому разі, можна буде відмітити окремі порушення, але як такі, що начебто не спотворили суттєво результатів виборів.

Прості технології дають результати


Не можна обійти увагою знаковість перемоги ще донедавна мало відомого політичного утворення «Свобода». Суть тут не в самому результаті цієї політичної сили, оскільки на національних теренах вона не зможе повторити свого значного успіху, навіть за допомогою своїх політичних спонсорів із Секретаріату Президента та інших зацікавлених кіл.

Тут продемонстровано набагато суттєвіші результати. Перший – те, що можна за допомогою досить простих технологій взяти під контроль, каналізувати й утилізувати фактично будь-який напрям політичних векторів України і, відтак, використати його у власних цілях. У першу чергу, з точки зору теорії хаосу, для фрагментації політичних сил, занулення всіх сил по їх фактичним можливостям, роблячи їх таким чином керованими.

В цьому сенсі така стратегія спрацювала і відносно головних політичних гравців. Адже як інакше можна потрактувати ту еволюцію, котра відбулася з БЮТом внаслідок політичних компромісів, серією котрих БЮТ нівелював свої позиції як національно-спрямованої та конструктивно-спроможної сили, а також, що було головним у політичному бренді БЮТ – це сили послідовної і такої, що відстоює інтереси громадськості?

Щось подібне відбулося і з Партією регіонів, яка внаслідок серії компромісів (переважно внутрішньополітичних) нівелювала свої позиції в очах електорату. І та пілюля, котра була для підсолодження видана на виборах у Тернополі, лише є заспокійливим.

Хто переможе на президентському аукціоні?

Але ті, хто керував виборами на Тернопільщині і послаблював Партію регіонів та БЮТ, не мають справжньої стратегії ані щодо керування Україною в сучасних кризових умовах, ані навіть в безкризових. Ці технології ефективні лише у вирішенні дуже вузького кола проблем. А саме боїв місцевого значення між політичними силами. Не продемонстрована сила у вирішенні як структурно-системних завдань країни Україна, так і завдань у глобальному політико-економічному театрі, оскільки Україна нині також позиціонується в глобальному світі і має для будь-якого успіху вести свою діяльність саме там.

Якщо ж говорити про ходи, котрі б могли призвести до позитивного перезавантаження українського політикуму, та і взагалі української еліти, щоб створити позитивний потенціал для подальших перетворень, то це міг би бути насамперед такий дещо екстремальний хід, як виникнення абсолютно нової політичної фігури. І разом із нею, як її оточення, нової політичної та іншої еліти.

Хоча й існує теоретична, стратегічна і часова можливість для такого ходу, проте реально навряд чи він буде реалізований з кількох причин.

По перше, суто тактично на реалізацію подібного рішення мало часу. Адже в разі, якщо 7 квітня буде оприлюднене рішення про проведення позачергових виборів до Верховної Ради, то на введення нових політичних сил не буде часу. Якщо ж це рішення не буде ухвалене, то теоретично така можливість ще залишається, але практично вона малоймовірна, оскільки для її здійснення потрібна надзвичайно сильна команда виконавців. А також надзвичайно сильна політична воля і такий компонент, як сильна патріотична спрямованість тих, хто ухвалює рішення, котру вони не лише не демонстрували, але й навіть і близько біля неї не знаходяться. Особливо беручи до уваги той факт, що на сьогодні кризовою ситуацією і керованим й некерованим хаосом хоче скористатися Кремль. Адже саме зараз останній історичний проміжок в котрому Росія здатна в принципі вплинути на Україну. І російське керівництво чудово про це знає.

(Київ – Прага)

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
  • 16x9 Image

    Віктор Каспрук

    Політолог, журналіст-міжнародник, публіцист. Закінчив Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського. Працював завідувачем відділу політики в газеті В’ячеслава Чорновола «Час-Time». Автор понад 2500 статей. Спеціалізується на висвітленні проблем України, Росії, Білорусі, Близького Сходу, арабського світу, Латинської Америки та Південно-Східної Азії. Лауреат премії журналу «Сучасність» та Ліги українських меценатів за 2006 рік за цикл статей, присвячених проблемам внутрішньоукраїнської і світової політики, а також за інтерв’ю із провідними діячами білоруської опозиції.

Дивитись коментарі (11)

XS
SM
MD
LG