Діти, які мають проблеми зі слухом, найчастіше добре малюють, вони пізнають світ очима, кольорами, візерунками, каже художниця Ніна Саєнко. Це її ініціатива – запросити до своєї майстерні групу глухонімих дітлахів і таких, які погано чують, – і навчити їх прадавньому мистецтву писанкарства.
«Коли ми у 2001 році цю студію-майстерню відкрили і почали заняття з такими дітками, тоді до нас прийшло 15 діток. Переважно з київського інтернату номер 18, де навчаються дітки, які погано чують або зовсім не чують. Перші наші заняття розпочались навесні з розписування писанок – для того, щоб долучити дітей до цього дивовижного мистецтва».
Семирічний Павлик демонструє мені гарячо-жовту писанку з кольоровими крапочками, жестами пояснює, що це буде подарунок для мами. А мама – пані Олена тим часом розповідає: «Нас запросили сюди, так як він добре малює. Дуже гарно малює! І нас сюди запросили, це перший раз».
Ініціативу Ніни Саєнко та її доньки Лесі Майданець -Саєнко підтримав міжнародний благодійний фонд «Open Ukraine»: як каже голова наглядової ради Фонду Терезія Яценюк, мистецтво писанкарства – це не лише можливість для дітей опанувати основи української «образотворчої грамоти», а й спосіб пізнання, відкриття своєї Вітчизни та її традицій. Адже, за словами Ніни Саєнко, «витоки писанки дуже давні, ще з кам‘яної епохи, віднайшли зразки писанок, які були розписані на глині, витесані з каменю. Значно пізніше, уже наприкінці дев‘ятнадцятого століття, почали ці писанки збирати у нас».
У майстерні родини Саєнків можна побачити писанки, які зробили самі художниці та їхні маленькі учні. Для багатьох із цих дітей малярство і писанкарство – можливість нормально облаштуватись у дорослому житті і знайти своє місце у дивовижному, містичному світі мистецтва.
(Київ–Прага)
«Коли ми у 2001 році цю студію-майстерню відкрили і почали заняття з такими дітками, тоді до нас прийшло 15 діток. Переважно з київського інтернату номер 18, де навчаються дітки, які погано чують або зовсім не чують. Перші наші заняття розпочались навесні з розписування писанок – для того, щоб долучити дітей до цього дивовижного мистецтва».
Семирічний Павлик демонструє мені гарячо-жовту писанку з кольоровими крапочками, жестами пояснює, що це буде подарунок для мами. А мама – пані Олена тим часом розповідає: «Нас запросили сюди, так як він добре малює. Дуже гарно малює! І нас сюди запросили, це перший раз».
Ініціативу Ніни Саєнко та її доньки Лесі Майданець -Саєнко підтримав міжнародний благодійний фонд «Open Ukraine»: як каже голова наглядової ради Фонду Терезія Яценюк, мистецтво писанкарства – це не лише можливість для дітей опанувати основи української «образотворчої грамоти», а й спосіб пізнання, відкриття своєї Вітчизни та її традицій. Адже, за словами Ніни Саєнко, «витоки писанки дуже давні, ще з кам‘яної епохи, віднайшли зразки писанок, які були розписані на глині, витесані з каменю. Значно пізніше, уже наприкінці дев‘ятнадцятого століття, почали ці писанки збирати у нас».
У майстерні родини Саєнків можна побачити писанки, які зробили самі художниці та їхні маленькі учні. Для багатьох із цих дітей малярство і писанкарство – можливість нормально облаштуватись у дорослому житті і знайти своє місце у дивовижному, містичному світі мистецтва.
(Київ–Прага)
