Доступність посилання

ТОП новини
24 Квітень 2019, Київ 15:11

Хто впливає і хто хоче впливати на Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення?


Андрій Мирошниченко, Олена Бондаренко, Владислав Лясовський

Гості Свободи: Андрій Мирошниченко, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення, Олена Бондаренко, народний депутат (ПР), Владислав Лясовський, член Нацради з питань телебачення та радіомовлення

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)

Роман Скрипін: Є загальновідома теза: хто володіє інформацією, той володіє світом.

В Україні її можна трансформувати у таке: хто володіє телебаченням, той володіє розумами українців. Позаяк телебачення і вже потім радіо – це найпопулярніші джерела інформації і розваг для населення.

Вище за, власне, телеканали і радіостанції є такий собі орган Національна рада з питань телебачення і радіомовлення. Саме цей орган регулює та ліцензує в Україні діяльність телерадіоорганізацій.

І ось потрясіння сандалом – відставка голови Віталія Шевченка та заступника Ігоря Куруса. І цього тижня ВР вирішила дещо змінити у роботі Нацради.

Дозволю собі зауважити, що зазвичай, політики перебільшують вагу свого впливу на ЗМІ і радіо та телебачення включно. Тож намагання встановити або перехопити контроль над Нацрадою з питань радіо і ТБ можуть теж бути ілюзією, абсурдність якої лише посилюється на тлі відсутності в Україні повноцінного суспільного телебачення і радіо.

Пані Бондаренко, Ви були опонентом, при чому таким затятим опонентом пана Куруса. Правильно?


Олена Бондаренко (переклад): Абсолютна правда.

- Ви ж не одночасно зустрічалися в радіоефірі. Принаймні точно. Я чув колись, їхав в машині, що ви зчепилися.


Олена Бондаренко:
Так, і в радіо, і теле.

- І ось бачите, пішов у відставку пан Курус. Це через Вас?


Андрій Мирошніченко:
Не витримав лихої долі.

- Може й не витримав лихої долі. Я не знаю. Я не можу зрозуміти, чому відбулися відставки? Чим їх пояснити?

Оскільки пан Шевченко сам не пояснює, а пан Курус сказав, що ось я теж пішов у відставку з посади, але лишається в Нацраді. Правильно?


Олена Бондаренко: Не хотілося б гадати на кавовій гущі. Ну, сталося так, як сталося.

Я можу сказати зі свого боку тільки одне. Звичайно, ту політику інформаційну, яку проводив і намагався проводити через Нацраду пан Курус, якщо винести за дужки будь-яку політичну діяльність, вона явно не допомагала розвитку телерадіопростору України, як насправді того вимагає від Нацради закон.

У мене дуже великі надії на Андрія Мирошніченка, котрий зараз в студії…

- Опа!

Олена Бондаренко: Так, насправді так.

- Преференції відразу.

Андрій Мирошніченко: Так.

- Колишній заступник голови був подразником і ось великі сподівання на пана Мирошніченка.


Олена Бондаренко: Тому що насправді моїми основними опонентами по діяльності Нацради була не Нацрада як така, ось вісім членів, бо це все ж таки колегіальний орган, а конкретно дії двох людей. Це якраз Віталія Шевченка і Ігоря Куруса.

Що стосується діяльності других членів Нацради, вона була більш об’єктивна, більш врівноважена. Тому я й надіюся, що зараз відбулася зміна керівництва і це дасть позитивний імпульс, поштовх в роботі Нацради.

- І Ваша оцінка того, що відбулися відставки, пане Мирошніченко.

Я не знаю, чи Ви заангажований. Тобто, у Вас може бути суперечність інтересів у цьому випадку коментувати відставки колег і власне призначення.


Андрій Мирошніченко: По-перше, я не буду коментувати відставку колег не тому, що тут є якийсь супротив чи є якась колізія, а тільки тому, що я думаю, що будь-яке рішення будь-якої людини повинна коментувати сама людина.

Якщо ми говоримо, чому прийняте те чи інше рішення, то я можу тільки сказати, що ці рішення не є результатом якихось суттєвих розбіжностей чи конфлікту в Нацраді…

- Тобто, пан Шевечнко втомився і сказав: я втомився і пішов відпочивати.


Андрій Мирошніченко: Можливо.

Тобто, це не до мене. Будь ласка, до моїх шановних колег.

Андрій Мирошніченко: Політика, яка буде проводитися в телерадіопросторі Нацрадою, то це політика більшості в Нацраді. Тому суттєвих змін не відбудеться.
Я хотів би тут трошечки прокоментувати пані Олену, оскільки саме головне, що незалежно від того, хто є головою Нацради чи заступником, першим заступником голови Нацради, дійсно правильно, що Нацрада є колегіальним органом, і політика, яка буде проводитися в телерадіопросторі Нацрадою, то це політика, яку (фраза незрозуміла) більшості в Нацраді.

Тому суттєвих змін не відбудеться. А як і намагалися, так і будемо намагатися, щоби всі телерадіоорганізації, які діють на території України, діяли в рамках закону.

- Що ми маємо по факту? Це подарунок Аллі Борисівні Пугачовій на 60 років, які вона сьогодні святкує. Нарада, очевидно, погодилася, що от буде радіо «Алла», і після цього пішла відставка.

Ну, відставку ми не будемо розглядати як якусь подію, тому що це не є подія. А подія – те, що ви дозволили радіо «Алла» в Україні.


Андрій Мирошніченко: По-перше, рішення по радіо «Алла» і відставка – це просто збіг в часі двох різних рішень.

Те, що стосується радіо «Алла», то знову ж таки коментар, який ми прослухали до цього, він повністю відповідає дійсності. Головне для Нацради – це дотримання діючого законодавства.

В ситуації, коли телерадіоорганізація хоче змінити логотип, Нацрада діє тільки в одному, чи не є тут порушенням прав на такий логотип на території України? Якщо такого порушення не існує, то в принципі немає жодних підстав відмовити тій чи іншій телерадіоорганізації в зміні логотипу. Це дуже просте.

Саме головне, щоби ця телерадіоорганізація, змінюючи концепцію, дотримувалася цих вимог, які існують.

На сьогоднішній момент для загальнонаціональних телерадіоканалів, що стосується мови, є обмеження не менше 75% українською мовою. Саме така норма закладена в сьогоднішній діючій ліцензії радіо «Алла». Питання зараз тільки в одному - це проконтролювати цю телерадіоорганізацію щодо дотримання цих вимог.

- Питання тут не в радіо «Алла» насправді. Тут якщо…

Пані Олено, Ви наполягаєте на тому, щоб ми говорили про інформаційну політику Нацради. Так? Тому що це головна була теза…


Олена Бондаренко: Так. І я не згодна з тим, що говорить пан Андрій. Чому? Якщо для пана Мирошніченка головним є в діяльності Нацради – це дотримання законодавства, то я це розумію по-своєму.

Ви знаєте, дотриматися можна до такого!

- Бачите, даремно Ви преференцію виписали достроково.

Олена Бондаренко: Я можу сказати, що насправді головне завдання Нацради і найперше – це розвиток національного інформаційного простору в рамках законодавства. По-іншому я не бачу.

Андрій Мирошніченко: Я погоджуюся. Піднімаю дві руки.

- Що Вас дратує в діяльності Нацради, пані Олено, якщо можна на поверхню покласти найголовніше?


Олена Бондаренко: «Дратує» – це таке слово, воно не відповідає дійсності, не відповідає тим стосункам, які є в Нацради, наприклад, з ВР.

- Чим Ви не задоволені?


Олена Бондаренко: Давайте почнемо з того, чим «відзначилася» Нацрада за останні 4 роки своєї діяльності зі слів медійників? Давайте зараз будемо цитувати і висувати претензії зі сторони операторів ринку.

По-перше, було дуже багато проблем з кабельниками як такими. Вважайте, що я зараз по-хорошому є лобістом цієї галузі, тому що я сама споживач, я сама зараз отримую, на жаль, не дуже якісні, на мій погляд, кабельні послуги. Я хотіла б це змінити.

Олена Бондаренко: Те, що ми зараз спостерігаємо в кабелі, все зводиться до того, що альтернативи інформаційні у нас скорочуються постійно. Це не значить, що ми не повинні розвивати своє українське телебачення. Я за чесну конкуренцію і за преференції нашому українському телевізійному простору, але не за рахунок «шароварщини».
І саме цікаве, що в питанні розвитку кабельного телебачення ми чомусь зажди відштовхуємося передусім від такого ефемерного формулювання, як «національні інтереси», «інформаційний простір України», при цьому абсолютно забуваємо про потребах споживача-громадянина.

Для мене держава – це коли враховують інтереси тих людей, які живуть. Держава для людини, а не людина для держави.

Ось те, що ми зараз спостерігаємо в кабелі, все зводиться до того, що альтернативи інформаційні у нас скорочуються постійно. Це не значить, що ми не повинні розвивати своє українське телебачення. Я за! Я за чесну конкуренцію і за преференції нашому українському телевізійному простору, але не за рахунок «шароварщини», не за рахунок якихось штучно створених перешкод для проникнення на наш ринок іноземного продукту. Тоді не буде на що рівнятися. Це перший момент.

Другий момент. Вже скільки говорилося про необ’єктивне розподілення радіочастотного ресурсу. Але це взагалі можна поему писати…

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)

Ваша думка

Показати коментарі

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

XS
SM
MD
LG