Доступність посилання

ТОП новини
22 листопада 2019, Київ 17:42

Ліна Костенко: українцям треба навчитися любити себе


Ліна Костенко під час прес-конференції з журналістам присв'яченій історико-культурологічним експедиціям по Чорнобильській зоні

Київ – Україна переживає кризу людяності й кризу свідомості, – каже поетеса Ліна Костенко. Вона прийшла 23 квітня на зустріч із журналістами, хоча зазвичай уникає будь яких публічних виступів. Прийшла для того, щоб розповісти про Чорнобильську зону, у якій ось уже 18 років вона разом із сподвижниками збирає «скарби української атлантиди». Саме так Ліна Костенко називає усе – від рушника до світлини – що залишили після аварії на ЧАЕС жителі Полісся.

Ліна Костенко з 1991 року ходить в етнографічні експедиції із збереження спадщини українського Полісся і етносу поліщуків. Ці експедиції організовує директор Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф Ростислав Омеляшко. Він ще з 1987 року з власної ініціативи розпочав цю справу. Уже було більше 150 експозицій і зібрано майже 42 тисячі експонатів. Від предметів побуту до – світлин.

«Я ж обличчя свого народу з-під льоду видобуваю»

«Село Залісся мертве. Зима, вибиті вікна, підлога у хаті вкрита льодом, – розповідає Ліна Костенко, – але під тим льодом лежать фотографії людей, які тут жили до аварії. І я рукою у такій чорній рукавиці розтираю той лід. Раптом мені стає моторошно. Що я тут роблю? – запитую я себе. Я ж обличчя свого народу з-під льоду видобуваю у той час коли нікому це не потрібно!».

Такий висновок Ліна Костенко робить тому, що люди, які відмовилися покидати свої домівки і залишилися у зоні – покинуті фактично напризволяще. А ще тому, що попри усі обіцянки уряду й Президента – досі Центр захисту культурної спадщини не має свого приміщення. Зібрані експонати зберігаються у тимчасових сховищах і вже складаються ярусами. Мова ж іде про збереження етносу.

«Виселення поліщуків – це етноцид»

Ліна Костенко категорично наполягає, щоб людей, яких живуть у зоні (а їх залишилося трохи більше двох сотень) – не називали самоселами. Адже вони просто залишилися жити у своїх селах, у своїх домівках і на своїй землі.

«Якось у одному селі до нас підбіг один чоловік, ми якраз від’їжджали. І до мене, бо чув, що я письменниця. Каже: «Ви не бійтеся, ми українці – ми поліщуки. Ви скажіть їм там нагорі – щоб не дали пропасти народу. І справді – те, що зробили з поліщуками – це етноцид», – зауважила поетеса.

Поліщуків виселили, розселили, розпорошили без усякого плану й концепції. Мова йде про 635 населених пунктів і про понад 650 тисяч людей. «Це безперечно злочин», – вважає Ліна Костенко.

Унікальна земля, що була колискою слов’янських племен, унікальний етнос, який зберіг витоки української культури у побуті й традиціях – по суті знищений.

Зараз на поминальні дні – єдині дні, коли переселенців офіційно й організовано пускають відвідати їхні покинуті села та кладовища – до Чорнобиля приїжджають лише 2 автобуси. Ще 10 років тому їх приїжджало 20.

«Сподіваюся лише на журналістів»

«Зона вмирає», – каже Ліна Костенко. І немає жодної концепції, жодних розумних спланованих дій, щоб вирішити проблему цієї території. Саме тому немає й поки надії на вирішення проблеми Новобогданівки чи Лозової, усіх територій – а це майже вся Україна – над яким висить «меч» техногенної катастрофи.

Ліна Костенко каже, що не вірить ні депутатам, ні урядовцям і має надію лише на журналістів.

«Хтось каже, що треба кожному займатися своєю справою, хтось каже, що треба взагалі виїхати з України, а я кажу – ні те, ні інше нас не врятує. У мене є надія лише на журналістів, на тих хто вірний своїй професії. Адже Майдан – це була в першу чергу журналістська революція. Це прекрасна революція і вона вже належить українському народові. І я тепер сподіваюся лише на журналістів, на гідність цієї професії. Хто у нас є? Лише журналісти ¬– очі суспільства, яке спить, і слух суспільства, яке не чує. Я бажаю вам бути голосом цього суспільства, і таким щоб й Україна почула і весь світ почув!»

На запитання Радіо Свобода, що треба зробити українцям щоб розпочалися позитивні зрушення , Ліна Костенко сказала – навчитися любити і поважати себе.

(Київ – Прага)
  • 16x9 Image

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Автор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

Дивитись коментарі (4)

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG