24 квітня 1915 року влада Туреччини арештувала близько 250 вірменських інтелектуалів та громадських діячів. Пізніше частину з них убили. З цієї події почалася масова депортація вірмен з їхніх етнічних земель у східній Анатолії до сирійської пустелі, де більшість із них загинула від голоду і хвороб, а значну частину було просто вбито. У пам’ять про ті події вірмени відзначають «День пам’яті геноциду».
Туреччина вважає, що загинуло від 300 до 600 тисяч вірмен, яких влада молодотурків звинувачувала у саботажі на користь Росії. Офіційно Анкара говорить, що загинули учасники вірменського повстання, які приєдналися до ворожого російського війська.
Ці розбіжності у трактуванні подій майже столітньої давнини, однак не завадили туркам і вірменам спробувати відновити нормальні стосунки між двома сусідніми країнами. Нещодавно вони оголосили, що їм вдалося домовитися про дорожню карту, згідно з якою вони відновлять нормальні стосунки.
Азербайджан почувається покинутий Туреччиною
Сполучені Штати надали повну підтримку цьому процесу. Але Азербайджан, на боці якого Туреччина виступала досі і через який заморозила стосунки з Вірменією, виступив різко проти – президент навіть скасував свій візит до Туреччини.
«Туреччина не чекала такої сильної реакції з боку Азербайджану. Азербайджан відчув зраду та ізоляцію, вони почуваються покинутими Туреччиною», – зазначив директор єреванського центру Національних та міжнародних досліджень Річард Ґіраґосян.
Азербайджан побоюється, що у зближенні між Туреччиною і Вірменією не будуть враховані його інтереси і питання Нагірного Карабаху. Але Туреччина вважає, що 15 років блокади Вірменії нічого не дали, тож варто спробувати інший підхід. І якщо вірмени почуватимуться безпечніше, можливо, вони швидше звільнять хоча б ту територію, яку вони захопили навколо Нагірного Карабаху.
24 квітня, в «День пам’яті геноциду» багато очей буде звернуто на Анкару, від якої чекатимуть не лише оголошення кроків щодо зближення, але і переосмислення історичного минулого.
(Прага – Київ)
Туреччина вважає, що загинуло від 300 до 600 тисяч вірмен, яких влада молодотурків звинувачувала у саботажі на користь Росії. Офіційно Анкара говорить, що загинули учасники вірменського повстання, які приєдналися до ворожого російського війська.
Ці розбіжності у трактуванні подій майже столітньої давнини, однак не завадили туркам і вірменам спробувати відновити нормальні стосунки між двома сусідніми країнами. Нещодавно вони оголосили, що їм вдалося домовитися про дорожню карту, згідно з якою вони відновлять нормальні стосунки.
Азербайджан почувається покинутий Туреччиною
Сполучені Штати надали повну підтримку цьому процесу. Але Азербайджан, на боці якого Туреччина виступала досі і через який заморозила стосунки з Вірменією, виступив різко проти – президент навіть скасував свій візит до Туреччини.
«Туреччина не чекала такої сильної реакції з боку Азербайджану. Азербайджан відчув зраду та ізоляцію, вони почуваються покинутими Туреччиною», – зазначив директор єреванського центру Національних та міжнародних досліджень Річард Ґіраґосян.
Азербайджан побоюється, що у зближенні між Туреччиною і Вірменією не будуть враховані його інтереси і питання Нагірного Карабаху. Але Туреччина вважає, що 15 років блокади Вірменії нічого не дали, тож варто спробувати інший підхід. І якщо вірмени почуватимуться безпечніше, можливо, вони швидше звільнять хоча б ту територію, яку вони захопили навколо Нагірного Карабаху.
24 квітня, в «День пам’яті геноциду» багато очей буде звернуто на Анкару, від якої чекатимуть не лише оголошення кроків щодо зближення, але і переосмислення історичного минулого.
(Прага – Київ)
