Він був самоуком, адже закінчив лише чотири класи школи, та став знаним на всю Гуцульщину громадсько-політичним і культурним діячем, автором сотні оповідань з життя гуцулів. Допомагав відомим етнографам і письменникам Володимиру Гнатюку, Іванові Франку, Гнату Хоткевичу, Михайлові Коцюбинському в збиранні фольклорно-етнографічних матеріалів. Останньому, приміром, при написані повісті «Тіні забутих предків». У селах Голови, Красноїлля, Жаб’є, Довгополе записував пісні, колядки, щедрівки, перекази про опришків, звичаї гуцулів.
У Жаб’ї (тепер Верховина) очолював читальню «Просвіти», «Касу відродження Гуцульщини», заснував патріотично-просвітницьку організацію «Січ», організував курси з ліквідації неписьменності, власним коштом утримував школу в присілку під Синицями.
У 1918 році Петро Шекерик-Доників був обраний членом Української Національної Ради, був учасником величного свята Злуки ЗУНР і УНР на Софійській площі у Києві. А через 10 років став послом у польському сеймі і у Варшаві, відстоював інтереси гуцулів.
Одинадцять років був війтом у Жаб’ї. Тоді ж сприяв відкриттю регіонального краєзнавчого музею Гуцульщини, підтримував будівництво обсерваторії на горі Попіван, видавав «Календар Гуцульський».
За всю цю сподвижницьку працю у 1939 році «заслужив» дорогу до Сибіру, де навіки загубилися його сліди.
Два роки тому у верховинському видавництві «Гуцульщина», що діє при Всеукраїнському товаристві «Гуцульщина», побачив світ роман Петра Шекерика-Доникового «Дідо Иванчик», який ще в 30-40 роках минулого століття написав самобутній письменник. Рукописи зберегла родина і аж в 90-х роках передала видавництву.
З нагоди 120-річчя від дня народження Петра Шекерика-Доникового у Верховині проходить науково-практична конференція за участю громадськості, науковців, дослідників творчості письменника-самоука, а учасники аматорського театру імені Гната Хоткевича зі села Красноїлля підготували уривок з його роману «Дідо Иванчик».
На честь жаб’євського війта, патріота-гуцула невдовзі буде встановлена меморіальна дошка на приміщенні селищної ради, одна зі шкіл району носитиме його ім’я. Оголошений також збір коштів на будівництво пам’ятника Петру Шекерику-Дониковому у Верховині.
(Івано-Франківщина – Київ - Прага)
У Жаб’ї (тепер Верховина) очолював читальню «Просвіти», «Касу відродження Гуцульщини», заснував патріотично-просвітницьку організацію «Січ», організував курси з ліквідації неписьменності, власним коштом утримував школу в присілку під Синицями.
У 1918 році Петро Шекерик-Доників був обраний членом Української Національної Ради, був учасником величного свята Злуки ЗУНР і УНР на Софійській площі у Києві. А через 10 років став послом у польському сеймі і у Варшаві, відстоював інтереси гуцулів.
Одинадцять років був війтом у Жаб’ї. Тоді ж сприяв відкриттю регіонального краєзнавчого музею Гуцульщини, підтримував будівництво обсерваторії на горі Попіван, видавав «Календар Гуцульський».
За всю цю сподвижницьку працю у 1939 році «заслужив» дорогу до Сибіру, де навіки загубилися його сліди.
Два роки тому у верховинському видавництві «Гуцульщина», що діє при Всеукраїнському товаристві «Гуцульщина», побачив світ роман Петра Шекерика-Доникового «Дідо Иванчик», який ще в 30-40 роках минулого століття написав самобутній письменник. Рукописи зберегла родина і аж в 90-х роках передала видавництву.
З нагоди 120-річчя від дня народження Петра Шекерика-Доникового у Верховині проходить науково-практична конференція за участю громадськості, науковців, дослідників творчості письменника-самоука, а учасники аматорського театру імені Гната Хоткевича зі села Красноїлля підготували уривок з його роману «Дідо Иванчик».
На честь жаб’євського війта, патріота-гуцула невдовзі буде встановлена меморіальна дошка на приміщенні селищної ради, одна зі шкіл району носитиме його ім’я. Оголошений також збір коштів на будівництво пам’ятника Петру Шекерику-Дониковому у Верховині.
(Івано-Франківщина – Київ - Прага)
