І не випадково Юрій Лужков після відставки Проніна публічно наголосив, що висловлює жаль з приводу такого рішення.
Проте і сам Пронін досить позитивно характеризував майора Євсюкова – вже після того, як колишній начальник райвідділу міліції скоїв свій злочин. І ці висловлювання генерала також викликали здивування у суспільстві. Журналісти навіть почали шукати корені такої поблажливості в особистих зв’язках генерала і майора.
І... знайшли їх. «Новая газета» повідомила, що генерал Пронін працював із батьком майора Євсюкова ще в Курській області і забрав до себе приятеля після призначення до московської міліції. Так, може, саме цим і пояснюється блискуча кар’єра майора та його впевненість у власній безкарності, яка врешті-решт і призвела до трагедії?
Міліція працює на владу, а не на суспільство
Втім, дивуватися такому ставленню до підлеглих не варто і без особистих мотивацій. Адже міліція в російських – та й не тільки в російських – умовах – перетворилася на могутню частину номенклатурної корпорації безкарних «господарів життя».
Звичайно, випадок із Євсюковим безпрецедентний – не вистачало ще, щоб міліціонери розстрілювали громадян! Проте чи є великою сенсацією побиття невинної людини у відділенні міліції, вимагання грошей, демонстрація власної могутності? Цим очевидним нерозумінням простого факту, що міліція існує для обслуговування і захисту громадян, та ще й за рахунок платника податків, відрізняються чимало працівників однієї з найважливіших професій в державі. І з цією дивовижною психологією безкарності, пихатості та впевненості у своїй немотивованій вищості, напевне, зустрічався не один російський громадянин.
І справа тут у самій системі, зацікавленій у міліції, що працює на владу, а не на суспільство. Якщо така зацікавленість існує, годі й сподіватися на справжні позитивні зміни. Хіба що «сенсаційно» звільнять із посади чергового міліцейського генерала...
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Проте і сам Пронін досить позитивно характеризував майора Євсюкова – вже після того, як колишній начальник райвідділу міліції скоїв свій злочин. І ці висловлювання генерала також викликали здивування у суспільстві. Журналісти навіть почали шукати корені такої поблажливості в особистих зв’язках генерала і майора.
І... знайшли їх. «Новая газета» повідомила, що генерал Пронін працював із батьком майора Євсюкова ще в Курській області і забрав до себе приятеля після призначення до московської міліції. Так, може, саме цим і пояснюється блискуча кар’єра майора та його впевненість у власній безкарності, яка врешті-решт і призвела до трагедії?
Міліція працює на владу, а не на суспільство
Втім, дивуватися такому ставленню до підлеглих не варто і без особистих мотивацій. Адже міліція в російських – та й не тільки в російських – умовах – перетворилася на могутню частину номенклатурної корпорації безкарних «господарів життя».
Звичайно, випадок із Євсюковим безпрецедентний – не вистачало ще, щоб міліціонери розстрілювали громадян! Проте чи є великою сенсацією побиття невинної людини у відділенні міліції, вимагання грошей, демонстрація власної могутності? Цим очевидним нерозумінням простого факту, що міліція існує для обслуговування і захисту громадян, та ще й за рахунок платника податків, відрізняються чимало працівників однієї з найважливіших професій в державі. І з цією дивовижною психологією безкарності, пихатості та впевненості у своїй немотивованій вищості, напевне, зустрічався не один російський громадянин.
І справа тут у самій системі, зацікавленій у міліції, що працює на владу, а не на суспільство. Якщо така зацікавленість існує, годі й сподіватися на справжні позитивні зміни. Хіба що «сенсаційно» звільнять із посади чергового міліцейського генерала...
(Київ – Прага)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
