Щоправда, за такі несанкціоновані виставки його регулярно кидають за грати: останнього разу правоохоронці присікалися до того, що частина пташиних будиночків виконана у кольорах білоруського національного прапора, а частина, мовляв, викликає еротичні асоціації, говорить Алесь Пушкін.
Білоруські реалії: повісив шпаківню – за грати!
«Я виніс на майдан шпаківні, як символи очікування весни, повернення з вирію птахів. Проте мене заарештували, відвезли до суду, стягнули чималий штраф за порушення громадського порядку. А мені стрельнула думка: це ж можна зробити проект «Білоруська шпаківня!» У нашій державі, у якій так мало свободи, людина може заявити про свої погляди, виставивши над хатою яку-небудь оригінальну шпаківню», – ділиться творчими намірами білоруський художник Алесь Пушкін.
Проблеми з законом митця не дуже засмучують. 8 травня він зі своїми шпаківнями приїздить до Києва, щоб узяти участь у третьому культурно-мистецькому фестивалі «Білоруська весна-2009»
Лижі – на асфальті
Організатори «Білоруської весни» вже встигли наробити галасу в Києві, влаштувавши третього травня лижні змагання на асфальті просто на Майдані Незалежності. Більшість білорусів полюбляють лижі, але не мають інтернету, а отже, і доступу до останніх досягнень сучасного мистецтва. Білоруським замінником глобальної мережі має стати мультимедіа-журнал «34», що поширюється на компакт-дисках. Його презентація відбулася 5 травня у Києві.
На черзі фотовиставка «Білоруська витримка –30 градусів», прем’єра авторських фільмів «Білоруський вальс» та «Королівство здохлих мишей», битва-слем білоруських та українських поетів, виступи етногурту «Джабі-Бум». Фестиваль завершиться 18 травня круглим столом «Цензура у ЗМІ та книговиданні: Білорусь-Україна».
Висловити те, що не дають сказати на батьківщині
Фестиваль «Білоруська весна-2009» у Києві є потужним стимулом для білоруської культури, вважає координатор фестивалю Ілько Гладштейн.
«Таким чином ми прокладаємо «лижню» білоруському мистецтву в сучасний український культурний простір. Після минулорічного і позаторічного фестивалів попит на білорусів та їхню культуру суттєво збільшився. Тепер цих поетів, музикантів, режисерів хочуть бачити не лише в Києві, але й в інших містах України та Європи», – зазначає координатор фестивалю.
Про таке збільшення попиту говорять і власне білоруські митці. Так, поет Сергій Прилуцький вважає, що подібні презентації білоруської культури за кордоном дають змогу жити і творити, попри заборони та політичні переслідування.
«Молодь, що займається мистецтвом, зрозуміла, що не варто скаржитися на державні заборони, на погані умови для творчості. Зрозуміла, що треба не стояти на місці, а шукати обхідні шляхи... За останні роки виникла ціла мережа неформальних білоруських мистецьких об’єднань, які існують паралельно з державними», – розповідає Прилуцький.
Але у першу чергу фестиваль «Білоруська весна» – цікавий та потрібний саме для українців, впевнений київський поет Дмитро Лазуткін.
«Це фестиваль молодих митців, голови яких сповнені креативу, а серця – бажання створити щось дивовижне і виняткове. А цей фестиваль демонструє найрізноманітніші пласти білоруської культури українському глядачеві. Білорусь дуже близько до України, але досі ми неприпустимо мало знали про її культуру та мистецтво», – розповів Лазуткін.
Він очолює команду українських поетів. За його словами, з поетами білоруськими змагатися ой як важко: на минулорічному фестивалі переможцями поетичного змагання-слему стали білоруси. І це вкотре демонструє потужність та перспективність сучасної білоруської культури.