Журналістка Алія Сабірова татарською мовою просто живе. Вдень вона читає книжки разом зі своєю трирічною дочкою, а ввечері співає у латиноамериканських ритмах у нічному клубі, знову ж таки, татарською.
Алія та її чоловік, графічний дизайнер за фахом, виховують трьох дітей і на прикладі власної родини намагаються показати, що можна жити у великій країні, бути в ній меншиною, але зберігати з любов’ю власну ідентичність і традиції.
Разом з однодумцями вони організували недержавну організацію, яку назвали «Үзебез», що в перекладі означає «Ми самі». Алія говорить, що їхня мета – просувати татарську мову серед молоді. Жодних політичних цілей вони перед собою не ставлять.
«Єдиний спосіб не допустити втрати ідентичності для татар – це зберегти культуру. Немає сенсу зараз говорити про політичну незалежність. Ми можемо створити власну культурну незалежність. Татарська культура дуже відрізняється від російської. Ми пропагуємо її і намагаємося заохотити молодих людей, притягнути їх до того, що ми робимо», – говорить Алія Сабірова.
Зусиллями своєї спільноти Сабірова організувала святкування дня народження поета і видавця Габдулли Тукая, який жив на початку 20-го століття і якого вважають батьком сучасної літературної татарської мови.
Татарською говорять майже 7 мільйонів татар у Росії, Україні, Центральній Азії, в Китаї, Фінляндії та Туреччині. Як і кожна мова, татарська зазнає різних впливів – арабської, перської, і передусім, російської.
Хоча стан татарської мови за роки радянської влади викликає багато суперечок, за переписом 2002 року, 94% людей, які назвали себе татарами, заявили, що вони говорять татарською мовою.
Попри це, вступні іспити в усі без винятку вищі навчальні заклади Росії складаються російською мовою, тож той, хто хоче кращих перспектив для своєї дитини, мусить віддавати її до російської школи.
Так вчинила і Алія Сабірова, але вона не шкодує про свій вибір. Вона говорить, що є й інші способи дати дітям відчути красу материнської мови: «Ви не зможете змусити їх говорити по-татарському тільки тому, що вони татари. Але якщо дати їм гарну пісню з гарним ритмом, вони можуть захотіти її заспівати».
Алія та її чоловік, графічний дизайнер за фахом, виховують трьох дітей і на прикладі власної родини намагаються показати, що можна жити у великій країні, бути в ній меншиною, але зберігати з любов’ю власну ідентичність і традиції.
Разом з однодумцями вони організували недержавну організацію, яку назвали «Үзебез», що в перекладі означає «Ми самі». Алія говорить, що їхня мета – просувати татарську мову серед молоді. Жодних політичних цілей вони перед собою не ставлять.
«Єдиний спосіб не допустити втрати ідентичності для татар – це зберегти культуру. Немає сенсу зараз говорити про політичну незалежність. Ми можемо створити власну культурну незалежність. Татарська культура дуже відрізняється від російської. Ми пропагуємо її і намагаємося заохотити молодих людей, притягнути їх до того, що ми робимо», – говорить Алія Сабірова.
Зусиллями своєї спільноти Сабірова організувала святкування дня народження поета і видавця Габдулли Тукая, який жив на початку 20-го століття і якого вважають батьком сучасної літературної татарської мови.
Татарською говорять майже 7 мільйонів татар у Росії, Україні, Центральній Азії, в Китаї, Фінляндії та Туреччині. Як і кожна мова, татарська зазнає різних впливів – арабської, перської, і передусім, російської.
Хоча стан татарської мови за роки радянської влади викликає багато суперечок, за переписом 2002 року, 94% людей, які назвали себе татарами, заявили, що вони говорять татарською мовою.
Попри це, вступні іспити в усі без винятку вищі навчальні заклади Росії складаються російською мовою, тож той, хто хоче кращих перспектив для своєї дитини, мусить віддавати її до російської школи.
Так вчинила і Алія Сабірова, але вона не шкодує про свій вибір. Вона говорить, що є й інші способи дати дітям відчути красу материнської мови: «Ви не зможете змусити їх говорити по-татарському тільки тому, що вони татари. Але якщо дати їм гарну пісню з гарним ритмом, вони можуть захотіти її заспівати».
