Нетаньягу має репутацію «безкомпромісного яструба», який дає відсіч усім, хто загрожує Ізраїлю. Чи зможе Барак Обама якось зменшити розбіжності між ізраїльським лідером і Білим домом? Один із провідних регіональних вашингтонських експертів, Мураф Джоуеяті вважає, що навряд. Він згадує попередній досвід ізраїльського прем’єра часів президентства Клінтона, коли, 11 років тому, стосунки були «прохолодними». Хоча Джоуеяті вважає, що Нетаньягу зовсім не вигідно поглиблювати розбіжності з американцями.
«Знову відчуватиметься прохолода. Але Нетаньягу також розуміє, що його політичне виживання залежить від доброї волі Вашингтона. В Ізраїлі не можуть терпіти прем’єра, який цурається Вашингтона. Тому Нетаньягу розуміє, що матиме більше політичних проблем у разі неузгоджених дій», – зазначає Мураф Джоуеяті.
Іран – центральна тема переговорів
Оточення Нетаньягу повідомило журналістам, що ізраїльський прем’єр бажає використати час спілкування з Обамою передовсім для обговорення шляхів усунення «ядерної загрози Ірану», яку в Ізраїлі вважають головною небезпекою для держави. В Ізраїлі не виключають навіть воєнних ударів по іранських ядерних об’єктах. Але адміністрація Обами наголошує на первинності дипломатичних методів впливу на Тегеран.
Напередодні новий глава ЦРУ Леон Панетта побував у Ізраїлі, щоб пояснити там нинішню позицію Вашингтона щодо Ірану. У відповідь ізраїльські лідери пообіцяли, що не підуть на застосування сили без консультації зі США, але будуть чекати на дипломатичні результати вирішення питання щодо Тегерану не більше року. У Вашингтоні, -напевно, використовуватимуть козир так званої неадекватності «воєнного удару» проти Ірану в порівнянні з можливим «анти-ізраїльським та антиамериканським фронтом» у всьому арабському світі, яким стане реакцією на використання сили проти Тегерана.
Оглядачі також розмірковують довкола можливих посередників у вирішенні іранської проблеми, серед них міг би відіграти певну роль Дамаск, чи ж щодо ролі Єгипту у примирення між «Хезболлою» і «Хамасом».
Експерти також не очікують якогось прориву на переговорах у Білому домі щодо палестинської проблеми. Бо йдеться не лише про невпевненість Ізраїлю щодо «міждержавного миру» у разі створення незалежної палестинської держави, але й про перешкоди на шляху до цього у самих політично розколотих палестинців.
(Прага – Київ)
«Знову відчуватиметься прохолода. Але Нетаньягу також розуміє, що його політичне виживання залежить від доброї волі Вашингтона. В Ізраїлі не можуть терпіти прем’єра, який цурається Вашингтона. Тому Нетаньягу розуміє, що матиме більше політичних проблем у разі неузгоджених дій», – зазначає Мураф Джоуеяті.
Іран – центральна тема переговорів
Оточення Нетаньягу повідомило журналістам, що ізраїльський прем’єр бажає використати час спілкування з Обамою передовсім для обговорення шляхів усунення «ядерної загрози Ірану», яку в Ізраїлі вважають головною небезпекою для держави. В Ізраїлі не виключають навіть воєнних ударів по іранських ядерних об’єктах. Але адміністрація Обами наголошує на первинності дипломатичних методів впливу на Тегеран.
Напередодні новий глава ЦРУ Леон Панетта побував у Ізраїлі, щоб пояснити там нинішню позицію Вашингтона щодо Ірану. У відповідь ізраїльські лідери пообіцяли, що не підуть на застосування сили без консультації зі США, але будуть чекати на дипломатичні результати вирішення питання щодо Тегерану не більше року. У Вашингтоні, -напевно, використовуватимуть козир так званої неадекватності «воєнного удару» проти Ірану в порівнянні з можливим «анти-ізраїльським та антиамериканським фронтом» у всьому арабському світі, яким стане реакцією на використання сили проти Тегерана.
Оглядачі також розмірковують довкола можливих посередників у вирішенні іранської проблеми, серед них міг би відіграти певну роль Дамаск, чи ж щодо ролі Єгипту у примирення між «Хезболлою» і «Хамасом».
Експерти також не очікують якогось прориву на переговорах у Білому домі щодо палестинської проблеми. Бо йдеться не лише про невпевненість Ізраїлю щодо «міждержавного миру» у разі створення незалежної палестинської держави, але й про перешкоди на шляху до цього у самих політично розколотих палестинців.
(Прага – Київ)
