Суд, що почався сьогодні під посиленою охороною в сумнозвісній своїми жорстокими умовами в’язниці Інсейн біля найбільшого міста М’янми Янґона, за словами адвокатів Аун Сан Су Чжи, протриває кілька місяців. Цього дня на процесі, що відбувається за зачиненими дверима, заслухали лише першого з 22 свідків звинувачення.
Іноземних дипломатів, які намагалися дістатися на суд, не пропустили й близько. Кількадесят прихильників опозиційної діячки лише влаштували мовчазний протест попід барикадами спецзагонів поліції навколо в’язниці.
Військовий режим М’янми звинувачує лідерку опозиції в порушенні умов її домашнього арешту, під яким її тримають безперервно вже 6 років, а загалом понад 13 років із останніх 19 – вона, мовляв, незаконно допустила до свого дому іноземця, який дістався туди повз сторожу посеред ночі.
Але оглядачі бачать за цим звинуваченням лише привід далі продовжити її перебування під вартою щонайдовше – принаймні до закінчення виборів, що їх влада обіцяє на 2010 рік. Нинішнє звинувачення може скінчитися й вироком у 5 років ув’язнення.
ЄС хоче санкцій і нового тиску на хунту
На захист дисидентки стали не лише правозахисники в усьому світі. У Європейському Союзі сьогодні активно говорять про санкції проти влади М’янми. Про необхідність посилити їх заявив координатор зовнішньої політики ЄС Хав’єр Солана.
Міністр закордонних справ Чехії, яка нині головує в ЄС, Ян Когоут каже, що країни Євросоюзу готові до цього, хоча не забувають і про дипломатію. «Ми, звичайно, готові обговорити посилення санкцій, але першим буде заклик до влади М’янми звільнити Аун Сан Су Чжи», – заявив він.
Щоправда, критики такої позиції звертають увагу, що до дипломатії хунта М’янми не дослухається, а нині чинні санкції ЄС проти неї вже настільки широкосяжні, що додати до них практично нічого.
Єврокомісар із зовнішніх відносин Беніта Ферреро-Вальднер відтак пропонує Євросоюзові посилити співпрацю з потужними сусідами М’янми, Китаєм та Індією, щоб ті вчинили тиск на антидемократичний режим.
У США президент Барак Обама в п’ятницю вкотре продовжив санкції проти влади М’янми. І хоча цього формального кроку очікували давно, державний секретар Гілларі Клінтон окремо згадала й про новий процес над Аун Сан Су Чжи. «Ми закликаємо владу М’янми звільнити її негайно й безумовно, разом із її лікарем і з усіма більш як 2 тисячами 100 політичними в’язнями, які нині перебувають в ув’язненні», – заявила вона.
Дивний порушник
Разом із Аун Сан Су Чжи судять і двох її помічниць. Окремо мають судити і американця Джона Вільяма Єтто, який у саморобних ластах поночі переплив на початку травня озеро, на березі якого стоїть родинний дім дисидентки, щоб дістатися до нього в обхід щільно розставленої на суші сторожі.
Американець відмовився відразу вирушити назад, заявивши, що заплив його виснажив, і залишився в домі опозиціонерки на пару днів, а вона не стала про це доповідати, щоб не створювати зайвих проблем. Та коли непроханий гість таки вирушив назад, усе викрилося.
Адвокат опозиціонерки впевнений, що Аун Сан Су Чжи не порушила закон, прийнявши відвідувача за таких умов, і сподівається довести це в суді.
Мотиви дій Джона Єтто досі не ясні. Він уже раз допливав до дому Аун Сан Су Чжи восени минулого року, але тоді її помічниці таки відразу розвернули його назад.
Родичі американця запевняють, що той, простий електрик, не мав на думці ніякої політики, і пригадують про його психічні проблеми після поранення в голову на військовій службі.
Але деякі спостерігачі звертають увагу, наскільки «вчасним» для режиму М’янми виявився цей випадок нині. Адже якраз під кінець травня збігає вкотре продовжений термін домашнього арешту Аун Сан Су Чжи, і хунті довелося б далі продовжувати його без оголошення підстав – а тут якраз і з’явилася підстава, ще й відразу для ув’язнення. Сумніви, чи не провокація це, викликає й те, що якраз у той момент, коли американець виходив із води, сторожі дому дисидентки з боку озера чомусь не виявилося на місці.
У боротьбі за демократію
Аун Сан Су Чжи, дочка національного героя генерала Аун Сана, якого вважають батьком сучасної М’янми після закінчення британської колоніяльної влади, безпосередньо взялася за політику в своїй країні 1988 року. Тоді, за збігом обставин, вона після тривалого періоду життя і роботи за кордоном повернулася до М’янми доглядати за тяжко хворою матір’ю, а в країні почалося повстання проти тодішньої маркистсько-сталіністської диктатури.
Аун Сан Су Чжи виступила на масовому мітингу із закликом до демократії, а потім створила і очолила Національну лігу за демократію. Та до того часу нова військова хунта, яка замінила стару диктатуру, вже придушила повстання.
1989 року Аун Сан Су Чжи вперше опинилася під домашнім арештом. А коли на парламентських виборах 1990 року, перших від часу, коли 1962-го владу захопив військовий режим, її Національна ліга за демократію здобула майже 80 відсотків місць, а владна партія хунти – 2 відсотки, новообраний парламент просто так і не скликали.
А 1991 року Нобелівську премію миру за Аун Сан Су Чжи отримували її сини, які живуть у Великобританії. Вони не бачилися з матір’ю вже багато років.
Так само, не попрощавшись із дружиною, помер на рак і її чоловік – влада М’янми не дала йому в’їзної візи. Натомість виїхати на Захід пропонували самій Аун Сан Су Чжи – та вона розуміла, що назад до країни її навряд чи пустять.
Тим часом на 2010 рік влада знову запланувала парламентські вибори. У новій Конституції тепер є пункт, написаний ніби спеціально для Аун Сан Су Чжи: у виборах не можуть брати участь особи, що одружені чи були одружені з іноземцями.
Але спогади про вибори 1990-го, коли саму опозиціонерку теж позбавили права балотуватися, але її партія перемогла, досі не дають спокою хунті. На думку оглядачів, цього разу режим постарається зовсім усунути Аун Сан Су Чжи з політичного життя.
(Прага – Київ)
Іноземних дипломатів, які намагалися дістатися на суд, не пропустили й близько. Кількадесят прихильників опозиційної діячки лише влаштували мовчазний протест попід барикадами спецзагонів поліції навколо в’язниці.
Військовий режим М’янми звинувачує лідерку опозиції в порушенні умов її домашнього арешту, під яким її тримають безперервно вже 6 років, а загалом понад 13 років із останніх 19 – вона, мовляв, незаконно допустила до свого дому іноземця, який дістався туди повз сторожу посеред ночі.
Але оглядачі бачать за цим звинуваченням лише привід далі продовжити її перебування під вартою щонайдовше – принаймні до закінчення виборів, що їх влада обіцяє на 2010 рік. Нинішнє звинувачення може скінчитися й вироком у 5 років ув’язнення.
ЄС хоче санкцій і нового тиску на хунту
На захист дисидентки стали не лише правозахисники в усьому світі. У Європейському Союзі сьогодні активно говорять про санкції проти влади М’янми. Про необхідність посилити їх заявив координатор зовнішньої політики ЄС Хав’єр Солана.
Міністр закордонних справ Чехії, яка нині головує в ЄС, Ян Когоут каже, що країни Євросоюзу готові до цього, хоча не забувають і про дипломатію. «Ми, звичайно, готові обговорити посилення санкцій, але першим буде заклик до влади М’янми звільнити Аун Сан Су Чжи», – заявив він.
Щоправда, критики такої позиції звертають увагу, що до дипломатії хунта М’янми не дослухається, а нині чинні санкції ЄС проти неї вже настільки широкосяжні, що додати до них практично нічого.
Єврокомісар із зовнішніх відносин Беніта Ферреро-Вальднер відтак пропонує Євросоюзові посилити співпрацю з потужними сусідами М’янми, Китаєм та Індією, щоб ті вчинили тиск на антидемократичний режим.
У США президент Барак Обама в п’ятницю вкотре продовжив санкції проти влади М’янми. І хоча цього формального кроку очікували давно, державний секретар Гілларі Клінтон окремо згадала й про новий процес над Аун Сан Су Чжи. «Ми закликаємо владу М’янми звільнити її негайно й безумовно, разом із її лікарем і з усіма більш як 2 тисячами 100 політичними в’язнями, які нині перебувають в ув’язненні», – заявила вона.
Дивний порушник
Разом із Аун Сан Су Чжи судять і двох її помічниць. Окремо мають судити і американця Джона Вільяма Єтто, який у саморобних ластах поночі переплив на початку травня озеро, на березі якого стоїть родинний дім дисидентки, щоб дістатися до нього в обхід щільно розставленої на суші сторожі.
Американець відмовився відразу вирушити назад, заявивши, що заплив його виснажив, і залишився в домі опозиціонерки на пару днів, а вона не стала про це доповідати, щоб не створювати зайвих проблем. Та коли непроханий гість таки вирушив назад, усе викрилося.
Адвокат опозиціонерки впевнений, що Аун Сан Су Чжи не порушила закон, прийнявши відвідувача за таких умов, і сподівається довести це в суді.
Мотиви дій Джона Єтто досі не ясні. Він уже раз допливав до дому Аун Сан Су Чжи восени минулого року, але тоді її помічниці таки відразу розвернули його назад.
Родичі американця запевняють, що той, простий електрик, не мав на думці ніякої політики, і пригадують про його психічні проблеми після поранення в голову на військовій службі.
Але деякі спостерігачі звертають увагу, наскільки «вчасним» для режиму М’янми виявився цей випадок нині. Адже якраз під кінець травня збігає вкотре продовжений термін домашнього арешту Аун Сан Су Чжи, і хунті довелося б далі продовжувати його без оголошення підстав – а тут якраз і з’явилася підстава, ще й відразу для ув’язнення. Сумніви, чи не провокація це, викликає й те, що якраз у той момент, коли американець виходив із води, сторожі дому дисидентки з боку озера чомусь не виявилося на місці.
У боротьбі за демократію
Аун Сан Су Чжи, дочка національного героя генерала Аун Сана, якого вважають батьком сучасної М’янми після закінчення британської колоніяльної влади, безпосередньо взялася за політику в своїй країні 1988 року. Тоді, за збігом обставин, вона після тривалого періоду життя і роботи за кордоном повернулася до М’янми доглядати за тяжко хворою матір’ю, а в країні почалося повстання проти тодішньої маркистсько-сталіністської диктатури.
Аун Сан Су Чжи виступила на масовому мітингу із закликом до демократії, а потім створила і очолила Національну лігу за демократію. Та до того часу нова військова хунта, яка замінила стару диктатуру, вже придушила повстання.
1989 року Аун Сан Су Чжи вперше опинилася під домашнім арештом. А коли на парламентських виборах 1990 року, перших від часу, коли 1962-го владу захопив військовий режим, її Національна ліга за демократію здобула майже 80 відсотків місць, а владна партія хунти – 2 відсотки, новообраний парламент просто так і не скликали.
А 1991 року Нобелівську премію миру за Аун Сан Су Чжи отримували її сини, які живуть у Великобританії. Вони не бачилися з матір’ю вже багато років.
Так само, не попрощавшись із дружиною, помер на рак і її чоловік – влада М’янми не дала йому в’їзної візи. Натомість виїхати на Захід пропонували самій Аун Сан Су Чжи – та вона розуміла, що назад до країни її навряд чи пустять.
Тим часом на 2010 рік влада знову запланувала парламентські вибори. У новій Конституції тепер є пункт, написаний ніби спеціально для Аун Сан Су Чжи: у виборах не можуть брати участь особи, що одружені чи були одружені з іноземцями.
Але спогади про вибори 1990-го, коли саму опозиціонерку теж позбавили права балотуватися, але її партія перемогла, досі не дають спокою хунті. На думку оглядачів, цього разу режим постарається зовсім усунути Аун Сан Су Чжи з політичного життя.
(Прага – Київ)
