Доступність посилання

ТОП новини
15 Вересень 2019, Київ 16:52

Вимирання газет. Що буде після них?


Прага – У західному світі вимирають газети. Суне хвиля скорочень, банкрутства, закриття. Цей наступ на традиційні друковані видання найбільше відчувають у Сполучених Штатах. Паперові газети стають нерентабельними. Читачів стає все менше й менше, доходів із реклами також, і на все це зазіхає інтернет.

Минулого місяця цікава американська газета Christian Science Monitor, яка існує від 1908 року, стала виключно інтернетівською. Багато хто вважає це повільне вимирання газет прямою загрозою для демократії. Якщо у світі не стане газет, хто буде сторожовим псом, що слідкує за діями корумпованих політиків?

Газети вимирають не лише у Сполучених Штатах. Генеральний секретар Міжнародної федерації журналістів Айдан Вайт каже, що в усіх країнах Європи та й у Росії одні й ті самі проблеми. Доходи від реклами висихають, тираж падає, вся газетна промисловість опинилася під страшним тиском і загрозою. Додати до цього ще й світову фінансову кризу .... словом, саме існування друкованої журналістики опинилося на небезпечному роздоріжжі. Куди далі - в інтернет чи розшукувати якісь нові оригінальні моделі виживання....?

Інтернет не дає справжньої журналістики


Інтернет, безперечно, великий конкурент друкованої газетної справи, зокрема так звані сайти-агрегати, які збирають докупи статті з різних газет та інших медіа. Такі сайти нещодавно сильно розкритикував колишній журналіст і нинішній телепродюсер Дейвид Саймон під час слухань в американському сенаті щодо майбутнього журналістики. Він вважає, що інтернет не народжує оригінальної справжньої журналістики: інтернет, як п’явка, стягає репортерський продукт від інших публікацій, агрегатні сайти та блоґери не додають якоїсь вартості, це всього лише повторення, коментарі та пінка. Черпаючи інформацію з сайтів-агрегатів, читачі відкидають початкову точку матеріалу – газету. Словом, паразит убиває того, хто його живить.

Перейшовши на інтернет, більшість видавців дали читачам свій зміст безкоштовно. Але таким чином вони почали вбивати цвяхи у власну труну. Щоб не довести це самовбивство до кінця, тепер вони мають намір брати гроші за свої матеріали в інтернеті.

Медіа-магнат Руперт Мердок, який нещодавно купив кита американської консервативної журналістської думки газету Wall Street Journal заявив, що читачам його продукту в інтернеті доведеться за деякі матеріали платити. Згадана газета це вже практикує. Понад чверть інтернетівських публікацій, у тому числі і велетень американської журналістики New York Times планують зробити те ж саме.

Добра журналістики – справа недешева

Але чи готові читачі платити за інформацію в інтернеті? Над цим питанням ламають собі голови у Світовій асоціації газет, яка цими днями проводить велику конференцію в Барселоні саме з таких питань. Речник асоціації Ларрі Кільман вважає, що фінансова криза власне спонукає до серйозної дискусії щодо оплати за інтернет-матеріали.

«Чомусь не розуміють, що добра журналістика - це коштовна справа, і хтось за це мусить платити. Чи готові споживачі платити за це онлайн? Дослідження аудиторською фірмою PriceWaterhouseCoopers показує, що таки так, люди готові платити за інформацію, якщо вважають її доречною».

Може, люди готові платити за спеціалізовану інформацію в Інтернеті, скажімо, за бізнес-новини, але чи готові вони платити за загальну інформацію про поточні події? Важко відповісти. Одна річ зрозуміла всім: традиційна газета зі своїми розділами і друком, від якого чорніють пальці, відходить в історію. І це сумно, бо всі ми маємо свої улюблені газети, без яких нам важко зрозуміти наш з вами бурхливий світ.

Але що прийде на місце цих газет – чи це будуть банальні телешоу, де замість інформації нам пропонують інформ-розвагу, чи це буде інтернет, куди бульвар уже також давно і завзято поселився, чи, може, це буде якийсь абсолютно новий гібрид – побачимо.

А що думаєте ви?

(Прага – Київ)
  • 16x9 Image

    Ірина Халупа

    На Радіо Свобода від 1990 року. Редактор і ведуча передач «Україна і світ», «52:30 у різних вимірах», «Вечірня Свобода», «Українське коло», «30 хвилин у різних вимірах». У 2001-2007 роках заступник директора Української редакції. 2007-2011 роки – директор редакції. Жила в п’яти країнах. Люблю мови, подорожувати, українську літературу 1920-30-х років, мистецтво та старі фільми. Не терплю фальш і брехню. Щоб не збожеволіти від української політики – вишиваю.

Дивитись коментарі (1)

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG