Представник ЮНІСЕФ в Україні Джеремі Гартлі найгострішим враженням від перебування в Україні називає побачене в гірському карпатському селищі: там ледь жевріє фельдшерсько-амбулаторний пункт, куди по допомогу ходять дві з половиною тисячі мешканців селища. А держава на утримання пункту спромоглась надати лише триста гривень на рік.
Подібне 10–15 років тому можна було побачити в Румунії і Македонії, але тепер ситуація там значно поліпшилась. Хоча, як і в Україні, там повністю не розв’язано ще моральну проблему – байдужості суспільства до проблем дітей. Це залишилось від радянських часів і в Україні, і в сусідніх державах, вважає Гартлі.
«За соціалізму сиріт віддавали в інтернати, під державну опіку, і це вважалось нормальним і правильним. Зараз українці вивчають європейський досвід, для них стає очевидним беззаперечний факт: дитина має рости в родині. Так, у маленьких країнах збудувати дитячі будинки сімейного типу значно легше, ніж тут. Не складно і медичну систему зробити «дружньою до дитини». Зі власного досвіду пам’ятаю, що в Македонії все зроблено за лічені роки. У великій за розмірами Україні це складніше, але процес розпочався», – каже представник ЮНІСЕФ.
Джеремі Гартлі нагадує, що за 12 років роботи в Україні ЮНІСЕФ допоміг здійснити чимало важливих програм для захисту «маленьких українців». За його словами, ЮНІСЕФ – це «складова цієї частини світу».
«Тут працюють наші експерти, розробляючи програми підтримки матерів і дітей. Пропаганда здорового способу життя серед дітей і молоді – не менш актуально, ніж розвиток педіатрії та акушерства. Ми налагодили співпрацю з міжнародними благодійними фондами, які опікуються проблемами СНІДу, безпритульними дітьми або ж дітьми-сиротами тощо», – каже він.
На сьогодні для України і сусідніх держав найбільш актуальними залишаються проблеми здоров’я молодого покоління, насильство в родині, нелегальна торгівля дітьми, вважає Гартлі.
(Київ – Прага)
Подібне 10–15 років тому можна було побачити в Румунії і Македонії, але тепер ситуація там значно поліпшилась. Хоча, як і в Україні, там повністю не розв’язано ще моральну проблему – байдужості суспільства до проблем дітей. Це залишилось від радянських часів і в Україні, і в сусідніх державах, вважає Гартлі.
«За соціалізму сиріт віддавали в інтернати, під державну опіку, і це вважалось нормальним і правильним. Зараз українці вивчають європейський досвід, для них стає очевидним беззаперечний факт: дитина має рости в родині. Так, у маленьких країнах збудувати дитячі будинки сімейного типу значно легше, ніж тут. Не складно і медичну систему зробити «дружньою до дитини». Зі власного досвіду пам’ятаю, що в Македонії все зроблено за лічені роки. У великій за розмірами Україні це складніше, але процес розпочався», – каже представник ЮНІСЕФ.
Джеремі Гартлі нагадує, що за 12 років роботи в Україні ЮНІСЕФ допоміг здійснити чимало важливих програм для захисту «маленьких українців». За його словами, ЮНІСЕФ – це «складова цієї частини світу».
«Тут працюють наші експерти, розробляючи програми підтримки матерів і дітей. Пропаганда здорового способу життя серед дітей і молоді – не менш актуально, ніж розвиток педіатрії та акушерства. Ми налагодили співпрацю з міжнародними благодійними фондами, які опікуються проблемами СНІДу, безпритульними дітьми або ж дітьми-сиротами тощо», – каже він.
На сьогодні для України і сусідніх держав найбільш актуальними залишаються проблеми здоров’я молодого покоління, насильство в родині, нелегальна торгівля дітьми, вважає Гартлі.
(Київ – Прага)
