«Під опікою дорослих». Першого червня у світі відзначають День захисту дітей

140 гривень для дитини

Сотні матерів Львівщини домагаються через суд збільшення виплати під час декретної відпустки. Сьогодні щомісячна допомога на дитину становить близько 140 гривень, тому в судовому порядку матері домагаються допомоги, сума якої становила б мінімальний прожитковий рівень. Більшість родин, як зізналися матері кореспондентці Радіо Свобода Галині Терещук, не наважуються на другу дитину, бо в державі не дотримуються права дитини.

«Наталія Прімєрова разом із чоловіком виховують сина двох років. Мати по догляду за дитиною отримує від держави 144 гривні. А згідно з законодавством, ця сума мала б становити 568 гривень. Жінка готова відстоювати свої права і права дитини навіть у Європейському суді. «Держава може сказати: у Вас є чоловік, хай він Вас і забезпечує. Але в мене зараз чоловік не має роботи. Ми виживаємо лише завдяки нашим батькам».

Діти сьогодні соціально незахищені, порушується право на якісне медичне забезпечення, каже медичний працівник Тетяна Кисіль.
«Якісь елементарні антибіотики чи навіть анальгін, марля, вата – цього не видають. Кажуть: нема коштів».

Якщо батьки фінансово не забезпечені, їхня дитина отримає гіршу медичну допомогу, аніж та, чиї батьки спроможні платити. Подібне порушення прав дитини спостерігається і під час здобування освіти.
До того ж Україна є лідером серед інших країн за кількістю дітей, які позбавлені батьківської опіки, а відтак порушуються їхні численні соціальні права. Після закінчення школи-інтернату вони відкинуті суспільством загалом, наголошує юрист Львівської обласної профспілки «Трудящі» Наталія Дуда».

Фізичне та моральне насильство

Крім соціальної незахищеності, діти часто стають жертвами насильства в сім’ї, а також у школі. «Не виносити сміття з хати» - цією приказкою можна охарактеризувати проблему насильства над дітьми в Україні, каже правозахисник Євген Захаров. Дітлахи, яких б’ють батьки, бояться розповідати про це іншим, а мати з татом навіть не замислюються над тим, що систематичні стусани чи словесні образи малюка - це неприпустимі речі. Точної цифри кількості випадків домашнього насильства над дітьми не існує, зазначає правозахисник, але, враховуючи те, що за останні 10 років рівень жорстокості у суспільстві підвищився, можна припустити, що кількість випадків жорстокого поводження з неповнолітніми також зросла. «У нас починають про це говорити і щось робити, коли трапляється щось екстраординарне. Проблема не стільки в законах, скільки в їхньому виконанні». За кордоном, продовжує Євген Захаров, людей можуть позбавити батьківських прав лише за те, що батьки одного разу вдарили свою дитину. «Коли бачать, що дитина з синцями, то це вже надзвичайна ситуація. Суспільство реагує дуже болісно і швидко. Дитина може поскаржитися, що батько її побив, тоді батька штрафують. У нас теж передбачені такі штрафи, але не прийнято, щоб дитина скаржилася на батьків, якщо ті її б’ють. А якщо є така скарга, то не прийнято, щоб міліція реагувала на це адекватно».

Хоча точної статистики немає, але правозахисники б’ють на сполох. Начальник відділу позашкільної освіти і виховання Головного управління освіти та науки Києва Софія Буряк переконує: дитині допомогти в складній ситуації можна. « Наш відділ позашкільної освіти і виховання займається питаннями правової освіти, тиску, насильства. Також є учнівське самоврядування, бюро захисту прав особистості. Якщо є скарга, звернення до Міністерства, то розглядається ситуація в певному закладі. Є центри психологічної служби при Міністерстві освіти, при управляннях освіти, є телефони довіри, якими опікуються центри соціальних служб для дітей та молоді. У 50% шкіл працюють соціальні педагоги».

Батько трьох дітей актор Богдан Бенюк, згадуючи своє дитинство, каже, що виховання може бути і суворим. Головне, щоб справедливим. «Мама мене виховувала правильно. Був і куток, і прут. Пізнання світу проходило в жорстких умовах, але я знав коло моїх обов’язків, що мені дозволяється робити, а що ні».

Жорстоке поводження батьків з дітьми криється у власному досвіді самих же батьків. Тобто, якщо тато бив свого сина, то є велика ймовірність того, що цей син буде бити вже свою дитину, пояснює психолог Наталія Лесенко. «Іноді буває так: дитина може собі дозволити те, що не може дозволити собі дорослий. Через це може виникати різкість, грубість у спілкуванні. Адже хочеться цей біль всередині якось перемогти. І він перемагається не шляхом самовдосконалення, а ось таким деспотичним ставленням до менших».

Ще одна причина агресії матері чи батька проти малюка - це відчуття власного безсилля, додає Наталія Лесенко. Дорослий може травмувати дитину словами, жестами, брутальним ставленням. А таке «виховання» породжує комплекси, які вже відбиватимуться і на наступному поколінні.