– За час свої незалежності Україна зробила досить багато правильних кроків з утвердження своїх національних інтересів. Але поки немає реальних результатів у вирішенні «проблеми Севастополя». Згідно з Конституцією, територія України має бути вільною від військових баз іноземних держав і у 2017 році Чорноморський флот Російської Федерації зобов’язаний покинути Крим. Ми знаємо, що Росія не хоче цього робити і є політичні сили в Україні, від Компартії до певної частини Партії регіонів, які маніпулюють цією проблемою.
Чорноморський флот базується не тільки у Севастополі, але майже все це місто так чи інакше «зав’язане» на об’єкти цього флоту. Близько шістдесяти тисяч осіб працюють у цій сфері, причому заробітна плата там вища, аніж на об’єктах українського флоту. Усі ці люди (додайте сюди і членів їхніх родин), природно, хвилюються і відчувають невпевненість у майбутньому з наближенням «часу виведення». Україні треба знайти спосіб «зняти напруження» і зацікавити Росію у виведенні свого флоту.
– Пане Марчук, яким чином це можна зробити?
– План такий: українська влада консолідовано ухвалює рішення про повну демілітаризацію Севастополя й перетворення його в курортний центр. Затверджується відповідна комплексна програма із залученням Верховної Ради Криму. За 8 років, що залишилися, відбувається поступове виведення штабу військово-морських сил України та військових об’єктів із Севастополя (наприклад, до Донузлава). Цим Україна демонструє жест доброї волі і подає приклад для Чорноморського флоту Росії.
Також паралельно виведенню відбувається спільне очищення бухт Севастополя від кількаметрового шару суміші бензинових сполук з намулом та сміттям. За роки базування флоту там зникло усе живе і тепер необхідні мільярдні кошти, щоб відновити нормальний екологічний стан. Проблему очищення вже обговорювали не раз у ході чи не двох десятків раундів україно-російських переговорів. Але все треба вирішувати комплексно.
– Що Ви маєте на увазі?
– Треба перепрофілювати життя Севастополя із військової сфери на туристичну. Це створить робочі місця і забере підґрунтя для будь-якого напруження і маніпуляцій. Але це має бути національний проект рівня Євро-2012, яким займатиметься уся Україна – від центральної влади до кримської.
І я вам можу дати тисячу відсотків гарантії, що прийдуть мільярдні інвестиції для створення у Севастополі індустрії туризму, лікування й відпочинку. Там є історичні об’єкти, і дуже багато з російської історії, що цікавлять туристів. Там є хороші природні умови для вітрильного руху і Севастополь може стати вітрильним центром, оскільки в українській зоні Чорного моря немає жодного пристойного місця для обслуговування яхт заможних європейців. Треба все очистити, привести до міжнародних стандартів і дати місту друге дихання.
– Чи зверталися Ви із такими пропозиціями до нинішньої влади?
– Я доводив цю ідею не лише до Президента Віктора Ющенка, а й до інших високопосадовців, які мають право вирішувати. Усі «за», але насправді все дуже складно. Бо ні указ Президента, ні окрема постанова Кабінету Міністрів нічого не вирішать, без бажання їх реалізовувати. Це має бути узгоджений консолідований курс, який необхідно розпочинати реалізовувати вже сьогодні. Адже навіть на те, щоб перебазувати український флот до Донузлава, треба не менше, ніж 5 років. Треба побудувати нові об’єкти, житло, інфраструктуру і демонтувати або перепрофілювати старі.
Поки ми обмежуємося деклараціями: «Росія має вивести свій флот до 2017 року». А насправді, якщо перейти від слів до діла, то процес виведення уже має розпочинатися. Росія має бачити, що Україна взяла курс на демілітаризацію Севастополя, бути зацікавленою у розвитку цього міста як курортного центру, і не сподіватися, що зміна влади в Україні може змінити й пункт Великого договору про виведення Чорноморського флоту з Криму.
(Київ – Прага)
Чорноморський флот базується не тільки у Севастополі, але майже все це місто так чи інакше «зав’язане» на об’єкти цього флоту. Близько шістдесяти тисяч осіб працюють у цій сфері, причому заробітна плата там вища, аніж на об’єктах українського флоту. Усі ці люди (додайте сюди і членів їхніх родин), природно, хвилюються і відчувають невпевненість у майбутньому з наближенням «часу виведення». Україні треба знайти спосіб «зняти напруження» і зацікавити Росію у виведенні свого флоту.
– Пане Марчук, яким чином це можна зробити?
– План такий: українська влада консолідовано ухвалює рішення про повну демілітаризацію Севастополя й перетворення його в курортний центр. Затверджується відповідна комплексна програма із залученням Верховної Ради Криму. За 8 років, що залишилися, відбувається поступове виведення штабу військово-морських сил України та військових об’єктів із Севастополя (наприклад, до Донузлава). Цим Україна демонструє жест доброї волі і подає приклад для Чорноморського флоту Росії.
Також паралельно виведенню відбувається спільне очищення бухт Севастополя від кількаметрового шару суміші бензинових сполук з намулом та сміттям. За роки базування флоту там зникло усе живе і тепер необхідні мільярдні кошти, щоб відновити нормальний екологічний стан. Проблему очищення вже обговорювали не раз у ході чи не двох десятків раундів україно-російських переговорів. Але все треба вирішувати комплексно.
– Що Ви маєте на увазі?
– Треба перепрофілювати життя Севастополя із військової сфери на туристичну. Це створить робочі місця і забере підґрунтя для будь-якого напруження і маніпуляцій. Але це має бути національний проект рівня Євро-2012, яким займатиметься уся Україна – від центральної влади до кримської.
І я вам можу дати тисячу відсотків гарантії, що прийдуть мільярдні інвестиції для створення у Севастополі індустрії туризму, лікування й відпочинку. Там є історичні об’єкти, і дуже багато з російської історії, що цікавлять туристів. Там є хороші природні умови для вітрильного руху і Севастополь може стати вітрильним центром, оскільки в українській зоні Чорного моря немає жодного пристойного місця для обслуговування яхт заможних європейців. Треба все очистити, привести до міжнародних стандартів і дати місту друге дихання.
– Чи зверталися Ви із такими пропозиціями до нинішньої влади?
– Я доводив цю ідею не лише до Президента Віктора Ющенка, а й до інших високопосадовців, які мають право вирішувати. Усі «за», але насправді все дуже складно. Бо ні указ Президента, ні окрема постанова Кабінету Міністрів нічого не вирішать, без бажання їх реалізовувати. Це має бути узгоджений консолідований курс, який необхідно розпочинати реалізовувати вже сьогодні. Адже навіть на те, щоб перебазувати український флот до Донузлава, треба не менше, ніж 5 років. Треба побудувати нові об’єкти, житло, інфраструктуру і демонтувати або перепрофілювати старі.
Поки ми обмежуємося деклараціями: «Росія має вивести свій флот до 2017 року». А насправді, якщо перейти від слів до діла, то процес виведення уже має розпочинатися. Росія має бачити, що Україна взяла курс на демілітаризацію Севастополя, бути зацікавленою у розвитку цього міста як курортного центру, і не сподіватися, що зміна влади в Україні може змінити й пункт Великого договору про виведення Чорноморського флоту з Криму.
(Київ – Прага)
