Освічена молодь, яка в Ірані є головною рушійною силою протестів, як і деінде в світі, розбирається в комп’ютерних технологіях і вміє скористатися з можливостей кіберпростору. Нині ці можливості допомагають молодим прихильникам реформ в Ірані домагатися змін, а декого спокушають дати «кіберляпаса» владним структурам.
Супротивники консервативної ісламської влади не гребують тим, щоб влаштувати напади на сервери владних сайтів. Закидаючи їх мільйонами запитів про контакт, нападники значно уповільнюють або й зовсім припиняють роботу цих сайтів. Таким чином останніми днями в Ірані вже порушували зв’язок із сайтом державного агентства новин «Фарс» чи й офіційними сторінками президента Махмуда Ахмадинеджада, переобраного, за офіційними даними виборів, на другий термін.
Та такі кібернапади – лише один зі способів політичної боротьби в іранському інтернеті. Інша її частина – підтримання контакту між учасниками протестів у час, коли уряд блокував чи блокує інші засоби зв’язку, як-то службу СМС-повідомлень чи й узагалі мобільний зв’язок.
Соціальні мережі допомагають опозиції
Найпопулярнішим із таких способів виявилася соціальна мережа мікроблогів Twitter. Вона залишилась загальнодоступною в той час, коли деякі інші соціальні мережі в Ірані заблоковані, і, щоб дістатися до них, потрібні деякі комп’ютерні знання.
Коротесенькі повідомлення в мережі Twitter інформували іранців про плановані демонстрації, вказували адреси в інтернеті, де опублікований «Підручник іранської виборчої кібервійни для початківців», чи й викривали обманні дії прихильників влади, які підробляли повідомлення про нібито скасування демонстрацій опозиції.
І, попри блокування, іранці все ж користуються й такими мережами, як Facebook чи Youtube, публікуючи на них свої розповіді очевидців, фото й відео про події в країні.
Влада вдається до цензури
Директор лондонського перськомовного незалежного радіо і новинного сайту «Джадид Медія», доступ до якого в Ірані перекритий, Бакер Моїн звертає увагу: «Роль цифрових засобів інформації просто революційно змінила спосіб інформування про демонстрації, і тому ці засоби відіграють дуже-дуже важливу роль. Думаю, саме тому урядовці Ісламської Республіки Іран вдалися до скорочення і обмеження ролі засобів інформації – намагаються заборонити їм подавати репортажі чи фільтрують низку сайтів, дуже популярних в Ірані. Зараз там є проблеми з телефонами, з мобільним зв’язком, із передачею текстових повідомлень через те, що вони такі важливі».
Тож у США Державний департамент підтвердив, що днями просив керівництво приватної фірми, яка обслуговує мережу Twitter, відкласти її технічне обслуговування, щоб не переривати зв’язку між собою іранським користувачам.
Дослідники вважають, що цензура є мірилом загрози режимові. За цією теорією, що більша загроза владному режимові в якійсь країні, то суворішу цензуру він запроваджує. Якщо це так, то режим у Тегерані зараз переживає найбільшу загрозу своєму існуванню від часу ісламської революції 1979 року, кажуть вони. Але виглядає, що супротивники режиму цього разу випереджають цензорів принаймні на крок.
(Прага – Київ)
Супротивники консервативної ісламської влади не гребують тим, щоб влаштувати напади на сервери владних сайтів. Закидаючи їх мільйонами запитів про контакт, нападники значно уповільнюють або й зовсім припиняють роботу цих сайтів. Таким чином останніми днями в Ірані вже порушували зв’язок із сайтом державного агентства новин «Фарс» чи й офіційними сторінками президента Махмуда Ахмадинеджада, переобраного, за офіційними даними виборів, на другий термін.
Та такі кібернапади – лише один зі способів політичної боротьби в іранському інтернеті. Інша її частина – підтримання контакту між учасниками протестів у час, коли уряд блокував чи блокує інші засоби зв’язку, як-то службу СМС-повідомлень чи й узагалі мобільний зв’язок.
Соціальні мережі допомагають опозиції
Найпопулярнішим із таких способів виявилася соціальна мережа мікроблогів Twitter. Вона залишилась загальнодоступною в той час, коли деякі інші соціальні мережі в Ірані заблоковані, і, щоб дістатися до них, потрібні деякі комп’ютерні знання.
Коротесенькі повідомлення в мережі Twitter інформували іранців про плановані демонстрації, вказували адреси в інтернеті, де опублікований «Підручник іранської виборчої кібервійни для початківців», чи й викривали обманні дії прихильників влади, які підробляли повідомлення про нібито скасування демонстрацій опозиції.
І, попри блокування, іранці все ж користуються й такими мережами, як Facebook чи Youtube, публікуючи на них свої розповіді очевидців, фото й відео про події в країні.
Влада вдається до цензури
Директор лондонського перськомовного незалежного радіо і новинного сайту «Джадид Медія», доступ до якого в Ірані перекритий, Бакер Моїн звертає увагу: «Роль цифрових засобів інформації просто революційно змінила спосіб інформування про демонстрації, і тому ці засоби відіграють дуже-дуже важливу роль. Думаю, саме тому урядовці Ісламської Республіки Іран вдалися до скорочення і обмеження ролі засобів інформації – намагаються заборонити їм подавати репортажі чи фільтрують низку сайтів, дуже популярних в Ірані. Зараз там є проблеми з телефонами, з мобільним зв’язком, із передачею текстових повідомлень через те, що вони такі важливі».
Тож у США Державний департамент підтвердив, що днями просив керівництво приватної фірми, яка обслуговує мережу Twitter, відкласти її технічне обслуговування, щоб не переривати зв’язку між собою іранським користувачам.
Дослідники вважають, що цензура є мірилом загрози режимові. За цією теорією, що більша загроза владному режимові в якійсь країні, то суворішу цензуру він запроваджує. Якщо це так, то режим у Тегерані зараз переживає найбільшу загрозу своєму існуванню від часу ісламської революції 1979 року, кажуть вони. Але виглядає, що супротивники режиму цього разу випереджають цензорів принаймні на крок.
(Прага – Київ)
