Ровінь є справжньою перлиною чудового куточка Хорватії, що називається Істрією. Істрія – це півострів, що лежить досить недалеко від Словенії й Італії. Звідси навіть ходять пароплави до Венеції, і подорож забирає лише 3 години. Істрія до війни була частиною Італії, проте пізніше перейшла до Югославії, а відтак до Хорватії. У Ровіні і досі живе досить велика італійська меншина, незважаючи на те, що після того, як Істрія стала частиною Югославії, переважна більшість італійців виїхала до Італії. В Істрії нині офіційно панує хорватсько-італійська двомовність. Важко знайти місцевого мешканця, що не знав би італійської мови.
Мальовниче положення старої частини міста на півострові, що лише вузеньким перешийком поєднаний з континентом, робить його дуже популярним місцем проведення всіляких фестивалів, концертів та інших імпрез. В який бік не пройдеш, за кілька сотень метрів побачиш кришталево чисте бірюзове море. Хоча влітку температура сягає 30 градусів, тут не гаряче через приємний морський бриз. У ці дні місто було повне танцюристів сальси з усієї Європи – в Ровіню проходив кількаденний конгрес цього гарячого танцю. Один із його учасників – мешканець Лондона Олу поділився враженнями з Радіо Свобода.
«Сальса в Ровіні – це просто фантастика. Це – середземноморське місто з таким незвичним додатком, що це вже майже Східна Європа. І це – слов’янська країна, – зазначає Олу. – Із західноєвропейської точки зору – це нова сцена. Люди приїхали на конгрес звідусіль: з Англії, Італії, Франції. Саме ця незвичність є дуже важливою для нас, людей, що регулярно танцюють сальсу. Ми ніколи ще не забиралися так далеко на схід Європи. Організувати сальсу в Ровіні було фантастичною ідеєю».
Справжній середземноморських рибальських порт
Ровінь – дуже туристичне місто, і його мешканці намагаються збільшувати свої прибутки, тож тут далеко не дешево.
Одначе, це місто є одним із останніх справжніх середземноморських рибальських портів. Рибалки вивантажують свою здобич на берег рано вранці, переслідувані ордами чайок, а відтак до обіду лагодять свої рибальські сіті. Молитви за гарний улов виголошуються у величезному кафедральному соборі св. Евфемії, що стоїть на високій кручі, і що її 60-метрова вежу видно з будь-якого пункту міста.
Лісисті схили і невеличкі розкішні готелики оточують центр вимощений вичовганою тисячами людей бруківкою. Неподалік від берега розтягнулися 13 зелених острівців ровіньського архіпелагу.
До 1763 року і сам Ровінь був острівцем, який відтак з’єднали із суходолом. Перша згадка про нього як Рувіньйо походить із 7 сторіччя, коли місто заселили слов’яни. Але його було засновано на кілька століть раніше. Слов’яни заселили місто у 7 сторіччі.
(Ровінь – Лондон – Прага – Київ)
Мальовниче положення старої частини міста на півострові, що лише вузеньким перешийком поєднаний з континентом, робить його дуже популярним місцем проведення всіляких фестивалів, концертів та інших імпрез. В який бік не пройдеш, за кілька сотень метрів побачиш кришталево чисте бірюзове море. Хоча влітку температура сягає 30 градусів, тут не гаряче через приємний морський бриз. У ці дні місто було повне танцюристів сальси з усієї Європи – в Ровіню проходив кількаденний конгрес цього гарячого танцю. Один із його учасників – мешканець Лондона Олу поділився враженнями з Радіо Свобода.
«Сальса в Ровіні – це просто фантастика. Це – середземноморське місто з таким незвичним додатком, що це вже майже Східна Європа. І це – слов’янська країна, – зазначає Олу. – Із західноєвропейської точки зору – це нова сцена. Люди приїхали на конгрес звідусіль: з Англії, Італії, Франції. Саме ця незвичність є дуже важливою для нас, людей, що регулярно танцюють сальсу. Ми ніколи ще не забиралися так далеко на схід Європи. Організувати сальсу в Ровіні було фантастичною ідеєю».
Справжній середземноморських рибальських порт
Ровінь – дуже туристичне місто, і його мешканці намагаються збільшувати свої прибутки, тож тут далеко не дешево.
Одначе, це місто є одним із останніх справжніх середземноморських рибальських портів. Рибалки вивантажують свою здобич на берег рано вранці, переслідувані ордами чайок, а відтак до обіду лагодять свої рибальські сіті. Молитви за гарний улов виголошуються у величезному кафедральному соборі св. Евфемії, що стоїть на високій кручі, і що її 60-метрова вежу видно з будь-якого пункту міста.
Лісисті схили і невеличкі розкішні готелики оточують центр вимощений вичовганою тисячами людей бруківкою. Неподалік від берега розтягнулися 13 зелених острівців ровіньського архіпелагу.
До 1763 року і сам Ровінь був острівцем, який відтак з’єднали із суходолом. Перша згадка про нього як Рувіньйо походить із 7 сторіччя, коли місто заселили слов’яни. Але його було засновано на кілька століть раніше. Слов’яни заселили місто у 7 сторіччі.
(Ровінь – Лондон – Прага – Київ)
