Доступність посилання

25 Листопад 2017, Київ 12:48

Для чого й про що писати? Відповідальність письменника


Любко Дереш у студії Радіо Свобода

Гість Свободи: Любко Дереш, найвідоміший молодий український письменник

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)

Ірина Штогрін: Чим більше письменник пише, тим більше у нього небезпеки повторитися.

Давайте розпочнемо з невеликого бліц-опитування.

Ви пишете задля того, щоб прославитися?


Любко Дереш: Ні. Задля того, щоб знайти співбесідників.

- Ви пишете задля того, щоб епатувати тих, хто читає?

- В тому числі і цього, для того, щоб розірвати шаблони якісь.

- Ви пишете задля того, щоб заробити гроші?

- Це теж входить в мої плани.

- Ви пишете задля того, щоб щось сказати?

- І це є найголовніше для мене. Сказати тим людям, з якими я маю порозуміння.

- Любко, я думаю, що це бліц-опитування, можливо, дасть відповідь на ті запитання, які виникають у всіх, хто Ваш читає.

Ви є людиною, про яку багато говорять, але якій вдається досі залишатися загадкою.


- Я думаю, що це пов’язано великою мірою з тим, як функціонує суспільна свідомість. Тобто, вона завжди намагається вхопити персонажа в якесь таке описання, щоби його описати від початку, від того, як він з’являється на публіці, і аж до того, як він поводиться в сім’ї, там якісь його особисті сторони заторкнути.

Любко Дереш: Я намагаюся завжди залишати своє особисте життя поза рамками того, що я висвітлюю на публіці.
А я намагаюся завжди залишати своє особисте життя поза рамками того, що я висвітлюю на публіці. І я вважаю, що це правильний хід, тому що я як письменник, як функція, яка спілкується з людьми, яка намагається донести щось, щось глибинне.

А мої особисті справи стосуються виключно мене. І їх розголошувати непотрібно. І це насправді ніякої таємничості і невичерпаності немає. Просто є якась роздільність на оберненість до світу і оберненість всередину себе, там сім’ї і так далі.

- Звідки тоді найбільше приходить натхнення: з тієї сторони, яка залишається в тіні чи, можливо, з цієї відкритості до світу?


- Я думаю, що є ще третя сторона, про яку я не сказав. І третя сторона – це є сторона самотності, коли письменник, я конкретно можу відчувати себе самотнім у цьому світі, і коли є тільки світ і я , тоді я маю нагоду якось ясніше побачити цей світ. Побачити його не так, як хотіли б його бачити мої друзі, бачити моє оточення, наблизитися до того бачення, яким цей світ є насправді.

- Чи не відчуваєте Ви цієї відповідальності, що, можливо, когось, хто відчув у Вас людину, яка може зрозуміти той світ, в якому живе ця людина, або ту пастку, в яку вона потрапила, Ви можете щось таке сказати, а тим самим майже зробити, що допоможе цій людині вирівняти свій стан і піднятися, можливо, там з самого дна на якийсь там нормальний рівень існування і розвитку?

- Зовсім недавно я став її відчувати.

Тобто, раніше в більшості інтерв’ю я казав, що ні, що кожна людина відповідає сама за себе. І я справді досі вважаю, що кожна людина несе відповідальність за свої вчинки. Але в тому числі я несу відповідальність за те, що я пишу.
Любко Дереш: Тема наркотиків – це не є №1, про що мої твори. Вони зовсім про інше насправді. Я шукаю фрази, які допомагають відкривати тупики.

Тема наркотиків – це не є №1, про що мої твори. Мені здається, що вони зовсім про інше насправді. Я шукаю фрази, які допомагають відкривати тупики.

- Тоді до трохи пітьми.

Це для мене означає більше світла. І у цьому весь Дереш.

Мої опоненти кажуть, що ні, навпаки, якраз Дереш шукає, де більше пітьми, тому що йому здається, що чим більше пітьми, тим більше його читатимуть.


- Я все-таки схиляюся до Вашої точки зору, тому що я вважаю, що хоча й роман називається «Трохи пітьми», насправді він справді заслуговує, щоб я підписував його «Більше світла».

Я вважаю, що чим сильніше згущена пітьма, тим чіткіше зрозуміло, куди ж рухатися від неї, де ж цей напрямок, який принесе порятунок, якийсь катарсис, якесь звільнення.

І моєю ціллю зовсім не є епатування публіки як самоціль. Кожного разу, коли я пишу про якісь темні сторони, я завжди ставлю собі за ціль провести людину через певний катарсис в цьому.

- Щоб був баланс?

- Щоб цей баланс, можливо, переріс із рівноваги, з якогось статичного положення у народження, у рух назовні, у вихід зсередини себе, тому що пітьма насправді – це якесь таке заглиблення в себе, а народження – це те, що повертає людину до світла, а ззовні це завжди світло.

- Бачите як? Тут з цієї теми майже не зійти, тому що ж написано: «Спочатку було слово…»

І коли амбітна людина, відчуваючи в собі якісь потуги, починає писати, і потім це друкується або просто чи в Інтернеті чи книгою, потім це читає багато людей, і цю людину починають впізнавати на вулиці, то від неї вже чекають якогось такого слова, яке може бути оцим ключем, який відкриє якісь двері. І хочете Ви цього чи не хочете, Ви несете цю відповідальність.

Є ще така характеристика… Вас порівнювали з Пелевіним. Пелевін відсторонений від того його героя, це десь щось над тим, що відбувається. Ваші герої включені, вмонтовані в сам сюжет, вони є основними дійовими особами. Як правило, їхніми очима або тими, хто поряд з ними, ми бачимо, як все відбувається.

Коли Ви готуєтеся писати, спочатку приходять герої чи фабула, історія, яку Ви хотіли б розповісти?


- Я би сказав, що спочатку взагалі приходить атмосфера. Тобто, спочатку з’являється певний антураж, де буде відбуватися подія, далі з’являються самі герої, які несуть уже в собі конфлікт.

Коли я розумію місце, і коли я розумію суть конфлікту, я можу побачити, з яких ще місць прийдуть інші герої, або ті герої, яких ми вже побачили, яким було їхнє минуле.

Так воно починає розвиватися. Я починаю наче ниточки якісь такі намацувати в пітьмі і витягувати їх знову ж таки на світло у слова.

Кожного разу завжди зустрічаю той самий процес, що якщо я послідовно витягую цю ниточку, то персонаж виходить, як на мене, вдалим. Якщо я починаю десь губити оцю ниточку, то він починає розлазитися.
Любко Дереш: Персонажі якимсь чином існують поза мною. І взагалі існує якийсь такий цілий простір, який має дотичність до літератури, який існує самостійно від автора. І виходить, що на долю автора просто припадає витягувати персонажів з тієї пітьми у простір свого твору і там гармонійно розміщувати.

І це наштовхує на думку, що персонажі якимсь чином існують поза мною, існують певні сюжети поза мною, певні характери поза мною, тобто певні образи героїв. І взагалі існує якийсь такий цілий простір, який має дотичність до літератури, який існує самостійно від автора. І виходить, що на долю автора просто припадає з тією чи більшою майстерністю витягувати персонажів з тієї пітьми у простір свого твору і там вже їх якось більш-менш гармонійно розміщувати.

- Ви майже дослівно, ну, можливо, трошки іншими словами сказали те, що казав мені Василь Шкляр, відомий український письменник. Він каже: «Та то не від мене залежить, то залежить від того, що там є, чи я зможу розповідати. І дуже часто мені потім здається, що це вже не я пишу, коли я вже почав писати».

Я вже думаю, що, можливо, це є характеристика тих, чиє покликання справді бути письменником.

Але ми зараз дійшли до такого етапу розвитку, що письменником може бути кожен, хто користується Інтернетом…


- Погоджуюся.

- І по суті зараз як і журналістика переживає цей момент, коли вона вже знесена з п’єдесталу. І соціальна журналістика показує, що кожен, хто відзняв щось, що відбувається в житті, або дізнався про щось і тут же про це написав, розповів про це в Інтернеті, він тим самим є журналістом. Вона твориться так само.

Те ж саме з письменником. Ми відкриваємо будь-які чати, ми заходимо у всі можливі форми спілкування і всіх інтернет-журналів, які є. І що ми там бачимо? Там є прекрасні зразки користування словом і викладення думок.

Чи є сенс конкурувати з цим, друкуючи книги, Любко?


- Якщо є сенс конкурувати, то хіба що тільки за гроші. Тому що якщо розглядати це з такої позиції, тоді справді, якщо людині неважлива якась фінансова винагорода за її роботу, її достатньо це опублікувати на своєму блозі, і ті люди, кому це потрібно, вони це знайдуть, там чи за допомогою певної реклами якось зорієнтуються і все станеться.

Так поступив мій товариш Сергій Дацюк, київський філософ і методолог. Він написав книжку настільки складну, що її відмовилися опублікувати практично всі видавництва, до яких він звертався. У результаті він просто зареєстрував свою книгу на предмет авторського права і виклав її в Інтернеті. Вона зараз там висить у повному обсязі. Тобто, це хіт.

- Чи означає це, що Ви погоджуєтеся з тим, що, можливо, книга взагалі як предмет побуту, як це страшно для мого покоління не звучало б, скоро взагалі зникне як така, що в ній зникне потреба?

Любко Дереш: Потреба у книзі зникає. Тексти переносяться в Інтернеті повністю, але залишається все рівно та група людей, для яких важливий саме матеріальний носій, щоби зберігалася певна естетика читання. Завдяки цим людям книга не зникне…

По великому рахунку потреба у книзі зникає. Тобто, функціонально тексти переносяться вже в Інтернеті повністю, але залишається все рівно та група людей, для яких важливий саме матеріальний носій, щоб зберігалася певна естетика читання: сторінки, книжка, певний друк… Дуже багатьом це поки що близьке. Я думаю, що саме завдяки цим людям книга не зникне…

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)
  • 16x9 Image

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Атор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

Ваша думка

Показати коментарі

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

XS
SM
MD
LG