Доступність посилання

13 Грудень 2017, Київ 02:14

Фестивальний рух в Україні та європейські зразки


Гості Свободи: учасники багатьох фестивалів поет і політтехннолог Володимир Цибулько та композитор і музикознавець Роман Коляда

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)

Інна Кузнецова: Фестивалі як для літа є західом розповсюдженим – свята. Лише на західній Україні впродовж останніх трьох тижнів я нарахувала близько десятка. І то найвідоміших. Серед них там «Славський рок», «Тарас Бульба».

Володимир Цибулько: Ц
е пов’язано в першу чергу з рекреаційною політикою певною мірою. Адже відомо, що західна Україна не має великих шахт і індустрії.

- Я, власне, хотіла почати говорити про те, щоб ви розказали як учасники фестивалів, навіщо проводять фестивалі? Чого від них очікують?

Володимир Цибулько: Є багато різних фестивалів і з різними завданнями.

Перше. Є фестивалі, які організовують певне етнічне середовище. Далі – професійне середовище. Далі – середовище за інтересами.

Є фестивалі, завданням яких є розкручування певних брендів або певних технологій, або, скажімо, створення моди на щось.

Володимир Цибулько: Львів – місто суцільних фестивалів. Там за рік відбувається більше 50 фестивалів. Це дало навіть привід визнати Львів певною національною столицею культури.
А є ще інші фестивалі, завданням яких є створення брендів із територій. Тобто, скажімо, Львів – місто суцільних фестивалів. Там десь за рік відбувається більше 50 фестивалів. Завдяки цьому відвідуваність туристами Львова зросла вже в рази. Це дало навіть привід визнати Львів певною національною столицею культури.

- Один з останніх фестивалів, в якому брали участь Ви, Романе, був «Джаз Коктебель». Це популяризація джазу чи Коктебеля?

Роман Коляда: Це і те, і інше. Це якраз… Ну, принаймні до останнього року. Як буде в цьому році? Поїдемо – побачимо, зрештою. Хоча там є деякі питання.

До останнього року це був якраз вдалий зразок фестивального явища, я навіть сказав би. Тому що це дуже високі зразки музики, це формування музичного середовища за інтересами. З іншого боку, це шикарна рекреаційна ідея, тому що це подовжувало сезон в Коктебелі. Бо це завжди на оксамитовий сезон припадало, при чому аж на кінець вересня.

І там тамтешні діячі-рекреатори тішилися з того несамовито. І це давало можливість з’їхатися тим, хто любить бухати під музику, грубо кажучи. І це давало можливість людям, які просто люблять слухати музику, ще й до того ж пити вина.

Там якби такий дуже добре закручений вузол з усього. І це було дуже вдало. Знову ж таки як буде в цьому році? Побачимо.

Фестиваль тим і хороший. І ті, хто його роблять, якщо роблять з умом, мусять усвідомлювати, що він дає можливість вирішувати одразу багато завдань. І якщо організатори на висоті, і вони це вирішують, то фестиваль обов’язково житиме.

Якщо люди один раз побачили, що це класні музиканті, що це класна організація, що там класна організація і що там класна атмосфера, туди люди їхатимуть.

Нещодавно прочитав класну фразу: «У вас не буде другої можливості справити перше гарне враження».

- До речі, перше враження не справив фестиваль у Свіржі. Вірніше, він справив дуже погане враження.


Володимир Цибулько: Я у своєму житті мав подібний випадок. Я робив фестиваль «Кобзар-forever» в Каневі. І при всьому бажанні місцевої громади місцева влада виявилася неготова прийняти такий фестиваль.

І щодо Свіржі, то я вважаю, що це якраз той випадок, колив відсутність досвіду загубила дуже хорошу ідею. Але я думаю, що це якраз той випадок, коли організатори, добре попікшись зараз, будуть планувати свій захід на багато місяців наперед.

Подивімося, бо сході фестивалі. Наприклад, «Трипільське коло» схожий. От поки він вийшов на якийсь рівень, то треба було кілька років, поки сформувалося те ж арт-поле.
Володимир Цибулько: Свою аудиторію треба плекати. Але треба плекати також свого інвестора.

Це якраз той випадок, коли свою аудиторію треба плекати. Але треба плекати також свого інвестора. Тобто, того, хто готовий входити з тобою в корпорацію.

- Власне організатори Свіржа говорили про те, що готували вони фестиваль три роки. І коли планували цей фестиваль, кілька днів тому…

На жаль, ми не маємо зараз зв’язку з організаторами фестивалю зі зрозумілих, мені здається, причин, тому що вони не можуть повернути кошти людям, які брали участь в цьому фестивалі вже як гості.

Втім, минулого тижня з ними зв'язок був дуже добрий. І вони говорили про те, що, по-перше, буде дуже багато гостей, що буде це вікно в Європу, що Свірський фестиваль має стати «українським Сігетом».


Володимир Цибулько: Маючи такий екстер’єр, такий замок, вони прорахувалися в одому. Коли організатори за кілька тижнів до початку міняють дату, переносять на тиждень, я зрозумів, що вже провалено все.

І я не планував для себе там бути, хоча я страшно хотів, так як попередньо заповідалося, як галичани кажуть, я хотів би там бути, але коли за кілька тижнів переноситься на тиждень строк відкриття, то я скажу так. Сезарія Евора не та співачка, яка може тиждень тули, тиждень сюди переплановувати свій час. І Ніно Катамадзе. І навіть «Піккардійська терція». І всі, хто там…

- Ніно Катамадзе була на відкриті.

Але в цей же час одночасно був фестиваль «Славський рок» в тому ж самому фактично регіоні…


Володимир Цибулько:
І зі схожими завданнями між іншим.

Роман Коляда: Тут якраз питання в тому, що насправді так не можна було. Вочевидь організатори, я можу тільки припускати це, напевне побачили, що немає людей, не буде явки, так би мовити, і перенесли на тиждень. І це була грандіозна помилка.
Роман Коляда: Українські організатори жертвують скоріше добрим іменем і репутацією, ніж грошима.

І тут дуже прикро, що українські організатори жертвують скоріше добрим іменем і репутацією, ніж грошима.

Володимир Цибулько: Україні, якраз, я думаю, не вистачає регламентованості фестивалів.
Володимир Цибулько:
Взагалі фестивальний рух доволі регламентована річ. І є багато міжнародних організацій. В цьому сенсі Україні, якраз, я думаю, не вистачає регламентованості фестивалів.

Не для того, щоб держава казала, що цю суботу ви там робите, а цю там. Навпаки, щоб, по-перше, не дублювалися фестивалі, тому що… Наприклад, ми говоримо за «Джаз Коктебель».

Я, до речі, входжу в раду художню завдяки Володимиру Солянику, моєму давньому другу-композитору.

Але в той же час починається «Гоголь-фест» в Києві. Дуже достойний фестиваль, який буде розтягнуто в часі. Але я думаю, що якщо, наприклад, того самого заходи «Гоголь-фесту» будуть накладатися, то дорогої, цінної публіки можуть не дочекатися ні там, ні там.

Роман Коляда:
Ні там, ні там. В тому то і проблема.

- Хто би мав складати такі плани-графіки, можливо, якусь карту?

Володимир Цибулько: Я думаю, що взагалі фестивальний рух мав би самоорганізуватися. Інакше він втратить серйозних спонсорів і не тільки українських, а й закордонних.

Роман Коляда: Біда українська, де два українці, там три гетьмани, то вона іноді відчувається й у фестивальному русі.
Роман Коляда:
Тут ще хотілося б додати, що ця біда українська, де два українці, там три гетьмани, то вона іноді відчувається й у фестивальному русі.

Гаразд, «Джаз Коктебель» і «Гоголь-фест», то вони все-таки трошки різновекторні, хоча і там, і там є, зокрема, музика. Навіть джазові фестивалі ще кілька років тому можна було побачити, коли одночасно відбуваються там, наприклад, в Коктебелі і в Одесі чи в Одесі і у Вінниці, там ще десь і у Львові. І це велика біда.

І таке враження, що, люди, ви хочете принести європейські зразки музики сюди? І це дуже добре. Треба робити людям оце щеплення від дурнуватої реальності суто музичне. Але ж при цьому не треба робити абсолютно дурних вчинків, від яких у людей виникає огида до організаторів. Навіщо ви мене змушуєте розриватися туди і туди? А я врешті не поїду нікуди. Тут пан Володимир абсолютно правий…

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG