Доступність посилання

ТОП новини

На «Лисичанському содовому заводі» погрожують знову перекрити залізницю


Денис Киркач

Луганськ – Працівники «Лисичанського содового заводу», донедавна найбільшого українського виробника харчової соди, погрожують перекрити залізницю, якщо не буде розв’язано проблеми їхнього підприємства. Виробництво на содовому заводі зупинено, а обладнання продають на металолом. За словами старожилів підприємства, ситуація нагадує кризу, яка була на підприємстві 6 років тому.

Важкі часи в житті заводу настали в грудні минулого року. Тоді, посилаючись на скрутну економічну ситуацію в державі, керівники підприємства вирішили перейти на триденний режим роботи. А на початку квітня цього року завод взагалі зупинили на плановий ремонт. Обіцяли, що виробництво «стоятиме» півтора місяці, але не запустили його й дотепер. Керівники заводу пояснюють це відсутністю газу в Лисичанській ТЕЦ, яка забезпечує «Лиссоду» «блакитним» паливом. Газ відключили за багатомільйонні борги перед НАК «Нафтогаз».

Тим часом на заводі тривають масові звільнення. Вже готовий наказ, за яким найближчим часом чисельність заводчан має скоротитися з 2 тисяч до 1200 осіб. Голова правління заводу Олександр Бондаренко рекомендує співробітникам звертатися на біржу праці. «Півтора місяці завод стоїть. Тож, гарантувати забезпечення людей зарплатою – це з мого боку – злочин проти вас. Максимальна чисельність, яку ми можемо зберегти – 1200 чоловік», – каже він.

А поки, для того, щоб виплатити заводчанам серпневу зарплату, продають на металолом верстати та обладнання. Почути думку власника «Лиссоди», чи це вихід із ситуації, кореспондентові Радіо Свобода не вдалося – содова компанія конфлікт не коментує.

Проблема ще й у тому, що протягом тривалого часу «Лисичанський содовий» ніхто не модернізував. Про це говорить і власник місцевого склозаводу «Пролетар» Сергій Дунаєв. Донедавна його підприємство користувався продукцією сусідньої «Лиссоди», але вирішило перейти на соду з Криму. Справа в тому, що хіміки з півдня встановили у себе обладнання, що зменшує вміст хлору. Вдосконалити виробництво пропонували й «Лиссоді», але там до пропозиції не прислухалися, стверджує Сергій Дунаєв. «Хлор зменшує строк експлуатації печей на склозаводах», – зазначає він.

«Нам уже немає чого втрачати»

Шість років тому завод вже переживав подібне: виробництво стояло, зарплату не виплачували. Почали протестувати і тепер. Ось уже протягом двох тижнів заводчани виходять в обідню перерву пікетувати заводоуправління. Втративши довіру до офіційної профспілки, страйкарі об’єдналися в незалежну профорганізацію. Її очолила апаратниця з бікарбонатного цеху Світлана Топило. На початку 2000-х років працівники заводу спромоглися на кардинальний крок: вони перекрили залізницю. Тоді це призвело до зміни власника. Зараз працівники «Лиссоди» готові знову вийти на рейки.

«Тут бігав начальник охорони заводу, погрожував, щоб ми не виходили на залізницю, бо всіх посадять. Але нам уже немає чого втрачати. Нам уже немає чого боятися», – каже Світлана Топило.

А поки обурення заводчан наростає, становище довкола хімічного підприємства активно обговорюють політики напередодні місцевих виборів – 20 вересня Лисичанськ переобиратиме мера. Конкретних рецептів порятунку підприємства наразі не чути. Але є звернення догори. Представники місцевого відділення Партії регіонів розповсюдили відкрите звернення до свого лідера Віктора Януковича із проханням втрутитися.

(Луганськ – Київ – Прага)

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG