Доступність посилання

23 Листопад 2017, Київ 17:37

Київ – Реакція офіційного Києва на заяву президента Дмитра Медведєва показала, що питання інформаційної безпеки в Україні розглядається передусім в контексті внутрішньополітичного протистояння.

Віктор Ющенко врешті-решт відповів своєму російському колезі. Відповів, як і прогнозували експерти, виважено і спокійно. Зрештою, відповідь керівника політради партії «Наша Україна», глави Секретаріату Президента Віри Ульянченко на відеозвернення Дмитра Медведєва теж вийшла достойна. А додана до неї таблиця з порівнянням українсько-російського мовно-освітнього паритету вдало проілюструвала упередженість звинувачень в «антиросійськості». Утім, сама заява Медведєва була настільки різкою та неадекватною (як на українського реципієнта), що відповісти невдало тут було складно.

Проте всі з нетерпінням очікували офіційної реакції одразу після заяви Медведєва. Натомість у МЗС цього робити не стали, а Секретаріат Президента явно не поспішав. Зрештою, відповідь Віра Ульянченко дала «по партійній лінії» – як голова ради очолюваної президентом «Нашої України».

Один знайомий журналіст із націонал-патріотичного видання навіть переконував, що так, зволікаючи, навіть краще: мовляв, закони жанру потребують. Згодом схожу думку озвучив і в.о. міністра закордонних справ Володимир Хандогій. Утім, ситуацію, коли відповідь Кремлю швидше дали віце-президент Європарламенту Марек Сівець та МЗС Грузії, ніж українські офіційні речники, важко назвати нормальною.

Про причини зволікання

Мабуть, найкраще роз’яснив ситуацію зі зволіканням один із попередніх керівників Секретаріату Президента Олег Рибачук. В інтерв’ю російському виданню «Взгляд»:

– Ви добре знаєте Віктора Андрійовича, поясніть, чому він мовчить, хоча вже глибокий вечір. Чому немає відповіді на послання Медведєва?

– Ви ж розумієте, що не Віктор Ющенко буде писати відповідь. Зараз час відпусток ...

– Що, немає кому писати?

– Нічого дивного в цьому немає. Йому притаманне вміння витримати паузу, і коли він реагує, це означає, що він прорахував усі варіанти. Думаю, відповідь буде не сьогодні-завтра. Ïї готують дипломати.

«Дипломати» працювали відносно довго. Зауважимо, проте, на доволі великий штат службовців президентської вертикалі, апарати Секретаріату Президента та РНБО, які доволі непогано живуть на харчах казенних. Мабуть, ці харчі вони відпрацьовують, але передусім на антитимошенківському інформаційному фронті.

На «антитимошенківському фронті» без зволікань

Адже в той самий час, коли Банкова мовчала з приводу Медведєва, не виникло жодних проблем з тим, щоб видавати на-гора антипрем’єрські заяви. Зокрема, було оприлюднено черговий викривальний лист президента на адресу прем’єра, що в даній ситуації виглядало неадекватно.

Зрештою, і наступного дня, коли з’явилася відповідь Ульянченко, президентська вертикаль продовжувала воювати з прем’єром. Зокрема, на голову уряду дуже оперативно поклали провину за різке падіння курсу гривні. Мовляв, «підвищений попит на валюту зумовлений недовірою громадян до програм урядової підтримки, що їх зараз презентує Кабмін». А також насварили Юлію Тимошенко за популістську роздачу квартир.

Схоже, що антиурядовий напрямок на Банковій поставлено на конвеєр. А потреба видавати ще якісь оперативні, а головне – непередбачені антитимошенківською боротьбою коментарі, розбалансовують апарат інформаційної боротьби. Всі сили на інформаційному полі зосередились на внутрішнє протистояння.

Промовисте мовчання БЮТ


Те саме, зрештою, можна сказати і про Кабмін, голова якого взагалі утрималася від реакції на злобний випад президента сусідньої держави. БЮТ у цій ситуації взагалі не висловив своєї позиції, а лише відкликав коментар свого депутата Валерія Писаренка, який, за офіційною версією, не ознайомившись сумлінно з заявою Медведєва, побачив у ній забагато позитиву. Тут простежується та сама логіка пріоритету внутрішнього інформаційного протистояння над необхідністю відбити інформаційну атаку з-за кордону. Адже особисто Юлію Тимошенко спіч Дмитра Медведєва не зачіпав.

Наші можновладці люблять поговорити про інформаційну безпеку з розумним виразом обличчя. Утім, проблема вибудованого нашими гілками влади інформаційного простору в тому, що він «загострений» під внутрішній конфлікт цих гілок влади. Апарат інформаційної війни настільки змобілізований цим внутрішнім конфліктом, що оперативно реагувати на зовнішні втручання його гілкам вдається далеко не завжди.

(Київ – Прага)

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
  • 16x9 Image

    Дмитро Шурхало

    На Радіо Свобода – з 2008 року. Спеціалізуюсь на політиці та історії.Народився в 1976 році у Сумах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у газетах «Пост-Поступ», «Київські відомості», «Вечірні вісті», журналі «Власть дєнєг». Автор книжок «Українська якбитологія», «Міфи Другої світової війни» та «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники»

XS
SM
MD
LG