Доступність посилання

18 Листопад 2017, Київ 03:02

Соціальні батьки можуть стати альтернативою інтернатам


Київ – В Україні випробовують інноваційну форму догляду за дітьми, яких позбавили батьківського піклування. Якщо доведуть її ефективність, то в майбутньому вона може стати альтернативою дитячим інтернатам. Йдеться про центр захисту безпритульних дітей «Наші діти». Він був заснований півтора роки тому «Німецько-польсько-українським товариством». Інновація полягає в тому, що центр – приватний, та існує на благодійні внески підприємців із Німеччини, Польщі та України. Інша новинка – що в центрі поєднуються одразу кілька форм влаштування дітей.

Можна сказати, що завдяки центру «Наші діти» в Україні з’явилася нова професія – «соціальні батьки». Вона вже записана в трудових книжках подружжя Володимира та Марії Лозинських, які є соціальними батьками для шести дітей віком від 7 до 13 років. За паперами – подружжя їх не всиновлювало – опіку оформили на директора Центру, але вихованням дітлахів займаються саме соціальні батьки.

Діти без соціальних навичок

Рідних сестер та братів у центрі «Наші діти» не розділяють – так у Лозинських на вихованні опинилися Катя, Вадик, Ярек і Наталка Дергалюки та Настя і Христина Заїки. Найстарша в новій соціальній сім’ї Катя ходить у звичайну школу, любить математику та в майбутньому хоче стати кухарем. «Ми жили у Святошинському районі з мамою, а потім нас забрали і возили у всілякі санаторії і в лікарню, – розповідає дівчинка. – Ми були в таборі, коли нас забрали подивитися цей будинок, чи він нам сподобається чи ні. Він нам сподобався, ми дали згоду і в лютому (2008 року) нас забрали (сюди)».

За задумом, центр соціального захисту розрахований для тривалого перебування 80 хлопчиків і дівчаток, яких позбавили батьківського піклування. Але наразі готовий тільки один із трьох корпусів центру, де живуть 12 дітей.

Найчастіше діти потрапляють із неблагополучних сімей, де батьки – алкоголіки, наркомани тощо. Вони часто занедбані, не мають елементарних соціальних навичок. «Вони не знали, що таке яблуко, м’ясо, риба, їли сиру бульбу, – розповідає соціальний батько Володимир Лозинський. – Вони зимою не виходили, бо не мали, в що вбратися, тобто вони ніколи не ковзалися. Просто вони недоотримали того елементарного розвитку і умов, тому їм треба все пояснювати, і показувати, але того зразу не зробиш – має пройти якийсь період».

Перед початком роботи, соціальні батьки проходять спеціальну підготовку, тому що для такої нестандартної роботи потрібні такі ж нестандарті навички. Адже, трапляється, що діти крадуть, матюкаються, у них бувають неадекватні емоційні реакції.

Головне завдання, яке ставить перед собою Володимир Лозинський з дружиною – це показати дітям, що таке сім’я, якою має бути поведінка у родині. Крім соціальних батьків, із дітьми працюють шкільні викладачі, психолог і логопед. У роботі Центру «Наші діти» враховують досвід німецьких, британських та польських фахівців.

Європейська модель

У західних країнах інтернатів взагалі не існує, замість них є спеціальні сім’ї, які утримують дітей, допоки для тих не знаходять постійну родину або будинок сімейного типу.

Моделі соціального захисту дітей, подібної до тієї, яку впроваджують в центрі «Наші діти», в Україні немає, каже директор Центру Юлія Давидова. Експеримент полягає в тому, що в центрі поєднані різні форми виховання дітей: є сімейні групи, а є реабілітаційні. В сімейній – працюють сімейні батьки, в реабілітаційній – тільки вихователі. Різниця в тому, що в першій групі діти залишатимуться до повноліття, а в другій – лише впродовж 9 місяців. Юлія Давидова зазначає: «Це сімейна форма, тому що тут не сорок дітей, у яких одні штанці на всіх. Тут їх шестеро, їм (приділяється) більше уваги: і казочку їм можеш почитати, і навички вони здобувають: шиємо – ми вчимося, і прибираємо – ми вчимося».

Центр утримується за рахунок засновника, тобто «Німецько-польсько-українського товариства». Досвідом роботи центру «Наші діти» профільне Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту планує скористатися як зразком у реформуванні закладів соціального забезпечення.

(Київ – Прага)
  • 16x9 Image

    Ірина Туз

    Співпрацюю з Радіо Свобода з 2008 року. Вже рік готую  відеоматеріали для веб-сайту, тому часто доводиться переконувати людей, що Радіо Свобода - це більше, ніж радіо. Коли ж працюю в «класичному» радійному режимі, то особливо цікавлять теми євроінтеграції. Закінчила Лінгвістичний університет та Могилянську школу журналістики.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG