Всі докази того, що Муніра Субашич колись мала сина, зникли. Не залишилося ні фотографій, ні листів, ні одягу, ні останків. Нермін Субашич – один із восьми тисяч боснійських мусульман, яких убили 1995 року, коли в Сребреницю прийшло військо боснійських сербів.
Чотирнадцять років після розправи у багатьох боснійських матерів не залишилося жодної речової чи документальної пам’ятки про дітей, адже домівки були зруйновані війною. «Багато матерів, які втратили дітей, не мають їхніх фотографій і не мають їхніх могил. Якщо у вас немає фотографій, якщо у вас немає нічого, що належало особі, то це так ніби ця людина ніколи не існувала», – з болем каже Муніра Субашич.
Про криваві події в Сребрениці нагадує близько 70 масових могил. Сербські вояки намагалися приховати свій злочин, важкою технікою розчленовуючи тіла. Близько шести тисяч загиблих встановлено, але ідентифікація останків триває.
Під удар цю роботу може поставити рішення Міжнародного суду в Гаазі, який створили для того, щоб покарати воєнних злочинців на Балканах.
«Речі зі Сребрениці становили ризик для здоров’я»
Спершу в Гаазі не коментували долі доказів у справі Сребрениці, але навесні цього року суд визнав, що частину речей, усього близько тисячі предметів, знищено. Йдеться про документи, кістки, зразки крові, частини тіла і волосся. Речниця Гаазького суду Ольга Кавран пояснює, що це загальноприйнята судова процедура. «Ми говоримо про речі, які знищили наприкінці 2005-го – на початку 2006 років, – зазначає вона. – Переважна більшість речей, які походять із масових могил, руйнувалися і становили ризик для здоров’я».
У Гаазі кажуть, що фотографували предмети перед тим, як їх знищити. Але так можна відновити лише документи, але не останки.
Міжнародна комісія у справі зниклих осіб займається ідентифікацією воєнних жертв на теренах колишньої Югославії. Її представник Аді Різвич каже, що встановленню істини допомагає розгалужена база даних ДНК.
«Сребрениця – найбільше загадка для судових експертів, адже більшість масових могил згодом грабували і підпалювали. Був випадок, коли останки однієї людини знаходили у чотирьох різних могилах», – зазначає Різвич.
Багато боснійських мусульман запитують, чому міжнародний трибунал не дав можливості родичам загиблих забрати речі їхніх близьких, що були свого часу привезені до Гааги. Місцеві експерти також ставлять під сумнів заяви міжнародних представників про те, що речі руйнувалися, у відповідь запитуючи: чому їх зберігали в неналежних умовах?
Офіційні представники боснійських мусульман звернулися до гаазького суду із закликом покарати відповідальних за знищення пам’яті про розправу у Сребрениці. А деякі громадські організації боснійських мусульман обмірковують можливість самим подати до суду на міжнародний трибунал.
(Прага – Київ)
Чотирнадцять років після розправи у багатьох боснійських матерів не залишилося жодної речової чи документальної пам’ятки про дітей, адже домівки були зруйновані війною. «Багато матерів, які втратили дітей, не мають їхніх фотографій і не мають їхніх могил. Якщо у вас немає фотографій, якщо у вас немає нічого, що належало особі, то це так ніби ця людина ніколи не існувала», – з болем каже Муніра Субашич.
Про криваві події в Сребрениці нагадує близько 70 масових могил. Сербські вояки намагалися приховати свій злочин, важкою технікою розчленовуючи тіла. Близько шести тисяч загиблих встановлено, але ідентифікація останків триває.
Під удар цю роботу може поставити рішення Міжнародного суду в Гаазі, який створили для того, щоб покарати воєнних злочинців на Балканах.
«Речі зі Сребрениці становили ризик для здоров’я»
Спершу в Гаазі не коментували долі доказів у справі Сребрениці, але навесні цього року суд визнав, що частину речей, усього близько тисячі предметів, знищено. Йдеться про документи, кістки, зразки крові, частини тіла і волосся. Речниця Гаазького суду Ольга Кавран пояснює, що це загальноприйнята судова процедура. «Ми говоримо про речі, які знищили наприкінці 2005-го – на початку 2006 років, – зазначає вона. – Переважна більшість речей, які походять із масових могил, руйнувалися і становили ризик для здоров’я».
У Гаазі кажуть, що фотографували предмети перед тим, як їх знищити. Але так можна відновити лише документи, але не останки.
Міжнародна комісія у справі зниклих осіб займається ідентифікацією воєнних жертв на теренах колишньої Югославії. Її представник Аді Різвич каже, що встановленню істини допомагає розгалужена база даних ДНК.
«Сребрениця – найбільше загадка для судових експертів, адже більшість масових могил згодом грабували і підпалювали. Був випадок, коли останки однієї людини знаходили у чотирьох різних могилах», – зазначає Різвич.
Багато боснійських мусульман запитують, чому міжнародний трибунал не дав можливості родичам загиблих забрати речі їхніх близьких, що були свого часу привезені до Гааги. Місцеві експерти також ставлять під сумнів заяви міжнародних представників про те, що речі руйнувалися, у відповідь запитуючи: чому їх зберігали в неналежних умовах?
Офіційні представники боснійських мусульман звернулися до гаазького суду із закликом покарати відповідальних за знищення пам’яті про розправу у Сребрениці. А деякі громадські організації боснійських мусульман обмірковують можливість самим подати до суду на міжнародний трибунал.
(Прага – Київ)
