Доступність посилання

ТОП новини

Білорусь: скандал, невигідний і КДБ, і опозиції


Андрій Гаврилін, cерпень 2009 р. (Фото: Deutesche Welle/Nikita Jolkver)
Андрій Гаврилін, cерпень 2009 р. (Фото: Deutesche Welle/Nikita Jolkver)

Мінськ – У Білорусі спалахнув скандал довкола публікації в інтернеті щоденника агента КДБ, який працював у опозиції. 26-річний мешканець Гомеля Андрій Гаврилін викрив, як методи роботи білоруського КДБ в опозиційному середовищі, так і факти закордонного фінансування опозиції. Скандал цей став невигідним і опозиції, і КДБ.

Андрій Гаврилін був завербований як інформатор КДБ, коли був студентом, його скерували до опозиційного осередку Гомеля, інструктували, давали завдання та платили за звіти. Андрій діяв як активіст опозиції, за що теж отримував гроші, котрі надходили до Білорусі від західних фондів. Він працював у виборчій кампанії кандидата від опозиції на виборах президента 2006 року, зустрічався з іноземними політиками та журналістами. І про все це на спеціальних квартирах розповідав співробітникам КДБ, які називали його оперативними псевдонімами «Еколог» та «Меркурій».

За три з половиною роки «Меркурій» втомився від подвійного життя та вирішив оприлюднити факти своєї роботи на КДБ як інфільтрованого в опозицію інформатора.

Звіт про свою роботу з подробицями, з прізвищами, адресами, номерами телефонів він назвав «Щоденник джерела» та опублікував в інтернеті, коли сам перебував у Німеччині. Пізніше, коли в нього скінчився термін дії шенгенської візи, Гаврилін без проблем повернувся до Гомеля. Від інтерв’ю та зустрічей відмовляється.

50 сторінок щоденника Гавриліна не дають відповіді на питання щодо щирості його розкаяння, правдивості його розповіді. Дехто не виключає, що це може бути черговою провокацією КДБ. Публічної реакції від самого КДБ наразі немає, названі Гавриліним телефони оперативників відключені.

Колишній офіцер КДБ Валерій Костка зауважує з цього приводу, що інфільтрація своїх агентів у лави опозиції – це звичайні методи роботи білоруського КДБ.

«Я на 95 відсотків можу погодитися, що цього хлопця дійсно завербували. Але в ньому відбувалась боротьба мотивів і в результаті він розповів про це правду, – каже Валерій Костка. – Можливо, що це мужній крок, бо він зрозумів головне: його використовували проти перспективи Білорусі, тому що спецслужба не може працювати тільки на владу чи опозицію, між ними має бути відверта конкуренція, політична боротьба, в яку спецслужба не має втручатися».

Опозиція сприйняла щоденник Гавриліна дуже стримано

Опозиція не погоджується зі словами про мужність кроку агента Гавриліна, вона здебільшого сприйняла щоденник Гавриліна дуже стримано. Гомельські опозиціонери при цьому визнають правдивість деяких фактів, викладених у щоденнику Гавриліна, декотрі навіть готові простити йому роботу проти опозиції. Але не всі.

Один із лідерів гомельської опозиції Володимир Кацора зазначає: «Він дуже егоїстична людина, і не безкорислива. Працював за гроші КДБ і в опозиції, як він пише, брав гроші. Думаю, що цей матеріал зроблений на замовлення КДБ. Гаврилін додав до нього художнє оформлення. По великому рахунку опозиція тепер діє в таких умовах, що їй нічого приховувати».

Гаврилін серед іншого писав, як білоруська опозиція краде гроші західних фондів, називаючи при цьому і пана Кацору.

Вербування агентів серед опозиції – звична практика, всі про це знають, і розуміють, що захиститися від цього важко. Інший активіст опозиції з Гомеля Андрій Цянюта згадав, що цього року спробували завербувати його товариша по організації «Молодий фронт» Деніса Фяськова, але той відмовився й відразу поінформував про це ЗМІ. КДБ від нього відчепилося. Тільки морально слабих людей можна завербувати, заявляє пан Цянюта.

Однак не всі можуть бути сильними. У 2001 році в тому ж Гомелі після спроб КДБ завербувати активіста «Молодого фронту» Андрія Зайцава, останній покінчив життя самогубством.

(Мінськ – Прага – Київ)
  • Зображення 16x9

    Валерій Калиновський

    Народився в 1967 році в Україні. Закінчив факультет журналістики Білоруського державного університету та аспірантуру в Інституті історії мистецтва, етнографії та фольклору Національної академії наук Білорусі. Із 1987 року працював в іванівській районній газеті на Берестейщині, мінській обласній газеті, республіканському виданні «Чырвоная змена», в парламентський газеті «Звязда» перших років незалежності Білорусі. Кореспондент Української служби Радіо Свобода в Мінську з 1994 року, з 2000 року – в Білоруській службі Радіо Свобода. Автор книг «Справа Бяляцького» (2012), «Пані Ельжбета. Історія однієї дружби» (2016), «Діти Франції. Історія сімей, які повірили Сталіну» (2019).

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG