Із часів Другої світової війни в Україні збереглося немало приводів для суперечок. Єдиної думки з таких питань, як, наприклад, на чиєму боці під час війни були члени ОУН-УПА, немає досі навіть усередині незалежної України.
Історія без міфів
Українська історична пам’ять повинна бути єдиною, зазначає голова Інституту національної пам’яті Ігор Юхновський. Лише за таких умов, каже він, вона здатна поєднатися з історичною пам’яттю Європи.
Українці служили в арміях усіх держав-окупантів, проте завжди почувалися у цих військах чужими, зауважив Ігор Юхновський.
«Наші архіви – це архіви не свободи, вони мають не так багато позитивного, як хотілося б, – каже він. – Але кожен українець повинен пам’ятати, що його моральне, матеріальне буття, його фізичне існування може бути забезпечене лише у незалежній українській державі».
Досвідом творення єдиної історичної пам’яті готова поділитися з Україною Польща. Посол Польської Республіки в Україні Яцек Ключковський наголошує: історикам усіх країн необхідно відмовитися від творення міфів.
«Думаю, саме таким шляхом піде історична наука і в Польщі, і в Україні – ми припинимо формувати міфи, стереотипи. Звісно, навряд чи нам удасться перебудувати суспільну думку докорінно, – зазначає польский дипломат. – Але ми зможемо встановити діалог таким чином, щоб переважав професіоналізм, і винятково на такому рівні ми розмовляли про історію».
Непроста історія складного часу
Керівник американського Інституту Кеннана Блер Рубл вважає українську історію періоду Другої світової дуже складною. На його думку, фахівцям доведеться іще багато попрацювати, аби збалансувати різні точки зору в окремих питаннях.
За словами експерта, у США вдалося створити «просту» картину подій 1940-х років. В Україні це, каже Рубл, навряд чи можливо.
«Для нас у США Друга світова війна стала війною з позитивним результатом, – додає він. – Водночас Україна не має розкоші створити просту історію. Незалежно від того, під яким кутом висвітлювати події в Україні того часу – однаково є певні епізоди, які аж ніяк не вдасться розтлумачити однозначно».
Історики погоджуються: досі в Україні немає єдиної історичної пам’яті. І виробити її можливо лише на основі ґрунтовного вивчення історичних даних та ігнорування будь-яких спроб політичного впливу на історичну інтерпретацію.
Міжнародна конференція «Друга світова війна та (від)творення історичної пам’яті у сучасній Україні» триватиме у Києві до 26 вересня. Серед учасників – історики Юрій Шаповал, Владислав Верстюк (Україна), Януш Куртика (Польща), Орест Субтельний (Канада) та ін.
(Київ – Прага)
Історія без міфів
Українська історична пам’ять повинна бути єдиною, зазначає голова Інституту національної пам’яті Ігор Юхновський. Лише за таких умов, каже він, вона здатна поєднатися з історичною пам’яттю Європи.
Українці служили в арміях усіх держав-окупантів, проте завжди почувалися у цих військах чужими, зауважив Ігор Юхновський.
«Наші архіви – це архіви не свободи, вони мають не так багато позитивного, як хотілося б, – каже він. – Але кожен українець повинен пам’ятати, що його моральне, матеріальне буття, його фізичне існування може бути забезпечене лише у незалежній українській державі».
Досвідом творення єдиної історичної пам’яті готова поділитися з Україною Польща. Посол Польської Республіки в Україні Яцек Ключковський наголошує: історикам усіх країн необхідно відмовитися від творення міфів.
«Думаю, саме таким шляхом піде історична наука і в Польщі, і в Україні – ми припинимо формувати міфи, стереотипи. Звісно, навряд чи нам удасться перебудувати суспільну думку докорінно, – зазначає польский дипломат. – Але ми зможемо встановити діалог таким чином, щоб переважав професіоналізм, і винятково на такому рівні ми розмовляли про історію».
Непроста історія складного часу
Керівник американського Інституту Кеннана Блер Рубл вважає українську історію періоду Другої світової дуже складною. На його думку, фахівцям доведеться іще багато попрацювати, аби збалансувати різні точки зору в окремих питаннях.
За словами експерта, у США вдалося створити «просту» картину подій 1940-х років. В Україні це, каже Рубл, навряд чи можливо.
«Для нас у США Друга світова війна стала війною з позитивним результатом, – додає він. – Водночас Україна не має розкоші створити просту історію. Незалежно від того, під яким кутом висвітлювати події в Україні того часу – однаково є певні епізоди, які аж ніяк не вдасться розтлумачити однозначно».
Історики погоджуються: досі в Україні немає єдиної історичної пам’яті. І виробити її можливо лише на основі ґрунтовного вивчення історичних даних та ігнорування будь-яких спроб політичного впливу на історичну інтерпретацію.
Міжнародна конференція «Друга світова війна та (від)творення історичної пам’яті у сучасній Україні» триватиме у Києві до 26 вересня. Серед учасників – історики Юрій Шаповал, Владислав Верстюк (Україна), Януш Куртика (Польща), Орест Субтельний (Канада) та ін.
(Київ – Прага)
