На алеї Миру в центрі міста кожен етнос представив свої національні кухні, ляльки, старовинні ужиткові речі та одяг, а в Державному історико-культурному заповіднику міста Дубна розмістили експозиції з історії різних національностей, котрі внесли елементи своїх культур у життя старовинного Дубна.
Центральною подією свята стала презентація національно-культурних товариств – народними піснями, хореографічними сценками, виступами гумористів.
Дві батьківщини волинських чехів
…Емілія Тенглер-Куроченко – чешка за походженням – народилась і все життя мешкає в Молодаві під Дубном. Іще 1870 року сюди, на викуплені в місцевого поміщика землі, прибули 55 чеських родин. І донині в селі збереглися всі чеські хати, котрі будували ще прадіди нинішніх дубенських чехів, із традиційними квітниками біля них.
Пані Емілія від мами перейняла всі найпопулярніші різновиди чеської випічки, вміння майстерно плести мережива. Нині вона передає їх своїй онуці, а ще переповідає їй історію волинських чехів.
Пані Емілія каже, що волинські чехи були майстерними рільниками, вирощували зернові, хміль, фруктові сади, овочі. Її батько був висококласним столяром, дід – полковником, працював у пожежній команді. Але батько не повернувся з фронту – загинув у 1943 році, визволяючи Словаччину від нацистів. А вже через п’ять років більшість чехів виїхала з України.
Нині чехів у районі лише близько двохсот п’ятдесяти – решта виїхала на прабатьківщину. Зв’язки з Чехією підтримують постійно, навчають дітей чеської в родинах та недільній школі культурного товариства «Стромовка», розповідає голова культурного товариства чехів у Дубні Антоніна Пономаренко. Діти з чеських родин часто відвідують табори і бувають із культурними поїздками на прабатьківщині, здобувають у Чехії вищу освіту.
Так само активно діють інші культурні товариства. За останні роки на будинках у Дубні з’явилося чимало меморіальних дощок із іменами відомих діячів краю. Серед них чимало представників інших національностей – таких, як «батьки» польського театру Тадеуш Чацький, Войцех Богуславський, єврейський «езоп» Яків Кранц, народна чеська поетеса Антонія Гжебовська та інші.
Традиція – жити дружно
Голова обласної держадміністрації Віктор Матчук, вітаючи земляків, нагадав: історія Рівненщини часто розповідає про добросусідство національних громад. Скажімо, ще за часів Василя-Костянтина Острозького в Острозі була школа рабинів, діяли костели і церкви, мусульманська мечеть…
Нині ж гостями свята були керівники місцевої влади та представники польських, російських, білоруських, чеських консульств, котрі сприяли у проведенні фестивалю. Як зауважив генеральний консул Республіки Польща в Луцьку Томаш Яник, судячи з досвіду Польщі, «національна меншина може стати доброю платформою для справи порозуміння між національностями, а культура національних меншин лише збагачує державу».
Свято завершилося акцією «Символ миру», коли у небо злетіли голуби, вирощені місцевими птахолюбами. А що на Рівненщині нині мешкають представники ста тридцяти націй і народностей, то його учасники вирішили збирати їх під одним фестивальним небом щороку.
(Дубно – Рівне – Прага – Київ)
