Невже лише поразки та недоліки створюють суспільну енергетику. Чи можна ігнорувати ту роль, яку нині відіграє Україна в її не завжди дружньому оточенні?
Чи нема там прихованого, а відтак і відкритого творення громадського натхнення? І можливо це не зажди відчувається більшістю громадян України, але про це дуже часто нагадують гості або закордонні аналітики.
Тут не йдеться про чисто політичні і дипломатичні дифірамби на адресу України від офіційних представників.
В Україні бачать порятунок
Не раз можна було почути від «нормальних» москвичів визнання (не без заздрощів) справжнього значення України сьогодні.
Про це, наприклад, раз у раз під час відвідин Києва нагадує Борис Нємцов, наголошуючи, що українці повинні цінувати свою ситуацію і берегти свій «острів свободи».
Ба більше, практично в усіх державних утвореннях на пострадянському просторі вбачають в Україні чи не єдину реальну силу, яка є головною і, ймовірно, останньою перешкодою на шляху об’єднання у щось на союзний взірець.
Не важко здогадатися, з яким центром, і з ким на чолі.
Україна як тил
Вперта позиція України дає іншим республікам простір для маневру, і вони самі вже помалу наважуються бути впертими, але за умов, що мають в тилу Україну.
Чи події навколо Грузії не мають прямого відношення до отієї впертості українців? І якщо б Україна не була противагою ідеї згортання в новий союз ще на початку 90-х років, чи могла б чеченська війна набути такого розмаху?
В решті-решт активісти реставрації добре відчувають, що без України жодного серйозного союзу їм не досягти.
І не афішуючи своїх справжніх сподівань стосовно України, на неї дивляться і на Закавказзі, і в Центральній Азії як на головний сигнальний форпост гарантії їхнього незалежного існування. Буде Україна залишатися самостійною – тільки на це, як вони добре усвідомлюють, їм можна розраховувати, розбудовуючи своє власне майбутнє.
Україна як місія
Якщо ж Україну зламають, то всім доведеться знову пірнати в одну великодержавну каструлю. Але ж там уже всі були і обжерлися тим суспільним варивом.
Ось яка нинішня справжня ціна України. Це вже виривається із сьогодення. Це набуває значення історичної місії.
Один лише крок, і усі знову опиняться в купі. І історія почне свій новий (старий) відлік.
Так що, ймовірно, вперше за часи існування України її значимість в пострадянському регіоні, в Європі і в світі стоїть дуже високо.
З країною не лише рахуються, на неї розраховують.
Це той самий час, коли в Україні чубляться , і навкруги на все це дивляться з певною тривогою, аби вона вистояла перед головним випробуванням – бути невидимим гарантом незалежності усіх пострадянських країн.
Без перебільшення можна стверджувати, що незалежна Україна буде гарантом незалежності Росії і усіх інших держав, що постали із загальної неволі.
Це той позитив, який, ймовірно, може бути не лише предметом гордості, а й джерелом катарсису для усіх разом і для кожного окремо
Важкому часові не бракуватимуть світлі усвідомлення, що тебе потребують, в тобі бачать захист і останню надію.
(Лондон – Прага – Київ)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
Чи нема там прихованого, а відтак і відкритого творення громадського натхнення? І можливо це не зажди відчувається більшістю громадян України, але про це дуже часто нагадують гості або закордонні аналітики.
Тут не йдеться про чисто політичні і дипломатичні дифірамби на адресу України від офіційних представників.
В Україні бачать порятунок
Не раз можна було почути від «нормальних» москвичів визнання (не без заздрощів) справжнього значення України сьогодні.
Про це, наприклад, раз у раз під час відвідин Києва нагадує Борис Нємцов, наголошуючи, що українці повинні цінувати свою ситуацію і берегти свій «острів свободи».
Ба більше, практично в усіх державних утвореннях на пострадянському просторі вбачають в Україні чи не єдину реальну силу, яка є головною і, ймовірно, останньою перешкодою на шляху об’єднання у щось на союзний взірець.
Не важко здогадатися, з яким центром, і з ким на чолі.
Україна як тил
Вперта позиція України дає іншим республікам простір для маневру, і вони самі вже помалу наважуються бути впертими, але за умов, що мають в тилу Україну.
Чи події навколо Грузії не мають прямого відношення до отієї впертості українців? І якщо б Україна не була противагою ідеї згортання в новий союз ще на початку 90-х років, чи могла б чеченська війна набути такого розмаху?
В решті-решт активісти реставрації добре відчувають, що без України жодного серйозного союзу їм не досягти.
І не афішуючи своїх справжніх сподівань стосовно України, на неї дивляться і на Закавказзі, і в Центральній Азії як на головний сигнальний форпост гарантії їхнього незалежного існування. Буде Україна залишатися самостійною – тільки на це, як вони добре усвідомлюють, їм можна розраховувати, розбудовуючи своє власне майбутнє.
Україна як місія
Якщо ж Україну зламають, то всім доведеться знову пірнати в одну великодержавну каструлю. Але ж там уже всі були і обжерлися тим суспільним варивом.
Ось яка нинішня справжня ціна України. Це вже виривається із сьогодення. Це набуває значення історичної місії.
Один лише крок, і усі знову опиняться в купі. І історія почне свій новий (старий) відлік.
Так що, ймовірно, вперше за часи існування України її значимість в пострадянському регіоні, в Європі і в світі стоїть дуже високо.
З країною не лише рахуються, на неї розраховують.
Це той самий час, коли в Україні чубляться , і навкруги на все це дивляться з певною тривогою, аби вона вистояла перед головним випробуванням – бути невидимим гарантом незалежності усіх пострадянських країн.
Без перебільшення можна стверджувати, що незалежна Україна буде гарантом незалежності Росії і усіх інших держав, що постали із загальної неволі.
Це той позитив, який, ймовірно, може бути не лише предметом гордості, а й джерелом катарсису для усіх разом і для кожного окремо
Важкому часові не бракуватимуть світлі усвідомлення, що тебе потребують, в тобі бачать захист і останню надію.
(Лондон – Прага – Київ)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
