Доступність посилання

23 Листопад 2017, Київ 15:18

«Заробіток на чужині». Українські заробітчани за кордоном


Соціальна реклама на залізничному вокзалі у Києві, 2008 р.

До двадцяти п’яти мільярдів доларів на рік переказують додому, за підрахунками експертів, українські заробітчани. Це близько чверті всього ВВП держави. Незважаючи на кризу, не скорочуються ні кількість охочих працювати за кордоном, ні суми, переказані ними.

Перекази заробітчан у півтора раза більше бюджету області

Торік до Чернівецької області надійшли перекази на суму понад 130 мільйонів доларів і понад 40 мільйонів євро. Це у півтора раза перевищило річний бюджет цієї області. Серед тих її мешканців, які заробляють на прожиття за кордоном, мати двадцятип’ятирічної чернівчанки Уляни. Як мати підтримує з-за кордону свою доньку та її родину, розповідає чернівецька кореспондентка Радіо Свобода Оксана Зима. «Улянина мама Юлія поїхала на заробітки до Італії дев’ять років тому – тоді сім’я терпіла економічну скруту: тато потрапив під скорочення, а Уляна з сестрою вчилися. Юлія допомагала грошима – передавала 100, 300,500 євро щомісяця. «Це був одяг, їжа. Вона каже: я вам вислала і знаю, що у вас є, ви собі з’їсте. А зараз економічна криза вдарила. Ті люди, через яких вона передає посилки, хочуть дуже багато грошей. Раніше вони хотіли 1 євро за кілограм, а тепер вони хочуть 2 євро за кілограм».

Криза вплинула і на зарплату: на роботі, де Юлія працює вже 5 років, вона, як і раніше, отримує тисячу євро в місяць. На сьогодні це вже невеликі гроші. До того ж, із зарплатою бувають затримки. Незважаючи на це, новонародженій онучці Юлія закуповує все сама, говорить Уляна. «Зараз, після народження дитини, мама її повністю забезпечує. Усе висилає: одяг, їжу, баночки, памперси – це все лягло на її плечі».

Відкласти на чорний день…

Мати Уляни повертатися додому не збирається. А фахівець-комп’ютерник, львів’янка Світлана на такий крок разом зі своєю сім’єю наважилася. «Коли ми повернулися, то залишилися без роботи. Куди б я не пішла, усі говорять, що я за віком не підходжу. А чоловік повернувся і заробляє тут набагато менше, ніж він там заробляв. Закордоном нам вистачало на все: на життя повністю, ще й родичам в Україні могли допомагати, відкладати деякі гроші навіть».

Відкладання грошей – це не тільки економічне, але й психологічне явище, вважає голова громадського об’єднання «Сучасник» Ельвіра Мручковська. У людей спрацьовує страх перед безгрошів’ям. «Підсвідомість і свідомість людей ще пам’ятає найгірші часи Голодомору і ті часи фінансової політичної розрухи початку 90-их, коли зруйнувався Союз і утворювалася нова держава. Коли неможна було зрозуміти, що таке нові гроші. І звичайний страх перед голодом, звичайним голодом», – пояснює пані Мручковська.

Як упоратися з трудовою міграцією?


За кордоном перебуває два мільйони заробітчан, які пропрацювали за межами України менше року. Хоча таку статистику можна навести після найскромніших розрахунків, констатує директор Інституту демографії й соціальних досліджень НАНУ Елла Лібанова. Якщо ж брати до уваги всіх «гастарбайтерів», їхня кількість може сягати семи мільйонів. В одній лише Португалії з населенням десять із половиною мільйонів осіб, українських трудових мігрантів 100 тисяч. Майже кожен сотий робітник – з України. На думку Елли Лібанової, особливість трудової міграції в тому, що люди їдуть працювати на Захід всерйоз і надовго. І ніякі кризи їх не відлякують.

«Вони вважають, що тут у них майбутнього нема, що їхніх дітей треба виховувати там, що там буде краще, якщо навіть сьогодні так ще не є. До Росії заробітчани їдуть, розуміючи, що це тимчасово; на захід же вони їдуть із тим, щоб там залишитися», – говорить соціолог.

Водночас Елла Лібанова зазначає, що в історії незалежної України був період, коли заробітчани справді почали повертатися додому. Однак протривав він недовго. А відновити такий процес буде складно. Адже це непросте завдання навіть для економічно більш розвинутих держав. «З трудовою міграцію жодна країна впоратися не може. Наприклад, Англія завжди страждала, що звідти їдуть заробляти до США. Ми можемо лише покращити загальний рівень життя, щоб наше населення менше орієнтувалося на інші країни», – впевнена експерт.

Якими будуть наслідки, якщо більшість українських заробітчан прямо зараз забажають провернутися на Батьківщину? Повернення заробітчан без створення робочих місць для них лише підвищить соціальну напругу в Україні, вважає експерт Віктор Чумак. «Тому без створення робочих місць Україні вигідніше отримувати грошові перекази заробітчан, які є достатньо значними вливаннями в українську економіку», – говорить він.

Незважаючи на те, що все більше українських заробітчан «виходять із тіні», легальний статус у державі перебування має лише третина трудових мігрантів, стверджують експерти.


Що могло б спонукати Вас поїхати на заробітки закордон?
Сергій, журналіст: У мене є бажання, яке могло б мене і змусити. Я дивився вакансії в Інтернеті. Але в мене недостатній рівень іноземної мови, щоб працювати за фахом, а виконувати некваліфіковану роботу прибиральника я не хочу.
Алла, студентка: Вплинути на таке рішення могла б кохана людина. Але сама б я не їхала. Я здобуваю таку професію – історик-музеєзнавець, роботу я знайду в Україні.
Сергій, суднобудівник: Бажання є, здоров’я немає. Якби було здоров’я, поїхав би і потім повернувся б на батьківщину. Я б міг працювати там електрозварником. Наприклад, у Канаді є попит на цю професію. Зарплата близько 2.5 тисяч доларів, великий соцпакет пропонували.
Інна, перекладач: Я думаю, якщо старатися, то в Україні можна мати такі самі гроші. Не хотілося б жити не в своїй рідній країні, навіть дуже добре заробляючи там.
Іван Петрович, пенсіонер: Мене нічого б не змусило. Думаю, там жити з незвички було б важче. Все незнайоме: де спати, що їсти, як зекономити?





  • 16x9 Image

    Олександр Лащенко

    На Радіо Свобода – з березня 2005 року. До того працював три роки на Громадському радіо. Народився 1969 року в Києві. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

  • 16x9 Image

    Марічка Набока

     У 2004 році закінчила Український гуманітарний ліцей КНУ ім. Тараса Шевченка. У 2010 отримала диплом магістра журналістики Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка. Має публікації в газеті «Громадський захисник», журналах «Книжник-review», «Київська Русь» та інших виданнях. Працювала в програмі «Підсумки» на телеканалі Ера. На Радіо Свобода – з 2007 року. Коло професійних зацікавлень: права людини, українська культура, волонтерський рух.

Ваша думка

Показати коментарі

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG