Лондон – У Сполучених Штатах провели досить цікавий експеримент. За допомогою популярної соціальної мережі в інтернеті «Фейсбуку» спробували з’ясувати, в які моменти життя, під час яких подій чи дат американська публіка почуває себе найщасливішою. Водночас встановлювали, що і хто призводить до масового суму, печалі, а відтак і до колективного стресу. Метод було обрано, можливо, на чийсь розсуд, наївний, але він дав свої результати.
«Фейсбук» почав реєструвати настрій у суспільстві шляхом підрахунку позитивних і відповідно негативних слів, вживаних користувачами «Фейсбуку».
Дані оброблялися спеціалістами-психологами. З’ясувалося, що у День матері індекс «національного щастя» був найвищим. Щоправда, він різко впав уже через кілька днів після свята.
Те саме сталося і на День батька. А найсумнішим днем виявилося 22 січня, коли помер популярний актор Хіт Леджер. Другим нещасливим днем у американців був день 25 червня, коли помер видатний співак, король поп-музики Майкл Джексон.
Що скаже український «Фейсбук»?
Як вважають фахівці, показники настроїв базуються на тому, що в інтернетній програмі «Фейсбук» люди діляться мiж собою своїми почуттями i переживаннями стосовно тих, до кого вони не байдужі.
У цьому зв’язку було б надзвичайно корисним простежити за «хвилями щастя» або суму в українському суспільстві. Особливо зараз, коли здійнялася чергова передвиборна завірюха.
А можливо, показники не можна було б зафіксувати з причин масової апатії до тих політичних баталій, якими зараз опікуються в основному кілька тисяч політичних активістів у проштовхуванні нагору своїх кандидатів?
Не виключено, що користувачі «Фейсбуку» в Україні в переважній більшості далекі у своїх почуттях від «великої політики»? І чому вона тоді велика, якщо її хтось (багато-хто?) не сприймає як важливу частину свого життя?
Може, політичний актив разом зі своїми статистами – це абсолютна меншість? У такому разі високий індекс колективного щастя в такій пропорції ледве чи можна зафіксувати.
Чи будуть в Україні «спалахи щастя»?
Тим часом в Америці, згідно з даними «Фейсбуку» спостерігався очевидний пік спалаху позитивних почуттів у момент перемоги Барака Обами на останніх президентських виборах.
«Індекс щастя» просто зашкалював. Потоки приємних слів майже повністю витіснили негатив на периферію. У дні святкування перемоги Обами «індекс щастя» був удвічі більшим, ніж показники середніх щасливих даних, зареєстрованих «Фейсбуком».
Чи можна очікувати, що такі колективні і масові хвилі позитиву будуть ширитися січневою Україною 2010 року, коли з’явиться ім’я переможця на президентських виборах.
А може, назустріч «потокам щастя» вирветься «цунамі роздратування», і ситуація буде дуже далекою від свята? І в надрах деяких нещасливих об’єднань людей народжуватиметься традиційний спротив зі скромними сумнівами, котрі скоро можуть викристалізуватися у грізне, вже суто українське слово – імпічмент.
Скільки у цьому понятті щастя і скільки біди?
І не встигне насолодитися новий президент своїм верховним становищем, як український «Фейсбук» наповниться відомою і масовою лайкою.
(Лондон – Прага – Київ)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
«Фейсбук» почав реєструвати настрій у суспільстві шляхом підрахунку позитивних і відповідно негативних слів, вживаних користувачами «Фейсбуку».
Дані оброблялися спеціалістами-психологами. З’ясувалося, що у День матері індекс «національного щастя» був найвищим. Щоправда, він різко впав уже через кілька днів після свята.
Те саме сталося і на День батька. А найсумнішим днем виявилося 22 січня, коли помер популярний актор Хіт Леджер. Другим нещасливим днем у американців був день 25 червня, коли помер видатний співак, король поп-музики Майкл Джексон.
Що скаже український «Фейсбук»?
Як вважають фахівці, показники настроїв базуються на тому, що в інтернетній програмі «Фейсбук» люди діляться мiж собою своїми почуттями i переживаннями стосовно тих, до кого вони не байдужі.
У цьому зв’язку було б надзвичайно корисним простежити за «хвилями щастя» або суму в українському суспільстві. Особливо зараз, коли здійнялася чергова передвиборна завірюха.
А можливо, показники не можна було б зафіксувати з причин масової апатії до тих політичних баталій, якими зараз опікуються в основному кілька тисяч політичних активістів у проштовхуванні нагору своїх кандидатів?
Не виключено, що користувачі «Фейсбуку» в Україні в переважній більшості далекі у своїх почуттях від «великої політики»? І чому вона тоді велика, якщо її хтось (багато-хто?) не сприймає як важливу частину свого життя?
Може, політичний актив разом зі своїми статистами – це абсолютна меншість? У такому разі високий індекс колективного щастя в такій пропорції ледве чи можна зафіксувати.
Чи будуть в Україні «спалахи щастя»?
Тим часом в Америці, згідно з даними «Фейсбуку» спостерігався очевидний пік спалаху позитивних почуттів у момент перемоги Барака Обами на останніх президентських виборах.
«Індекс щастя» просто зашкалював. Потоки приємних слів майже повністю витіснили негатив на периферію. У дні святкування перемоги Обами «індекс щастя» був удвічі більшим, ніж показники середніх щасливих даних, зареєстрованих «Фейсбуком».
Чи можна очікувати, що такі колективні і масові хвилі позитиву будуть ширитися січневою Україною 2010 року, коли з’явиться ім’я переможця на президентських виборах.
А може, назустріч «потокам щастя» вирветься «цунамі роздратування», і ситуація буде дуже далекою від свята? І в надрах деяких нещасливих об’єднань людей народжуватиметься традиційний спротив зі скромними сумнівами, котрі скоро можуть викристалізуватися у грізне, вже суто українське слово – імпічмент.
Скільки у цьому понятті щастя і скільки біди?
І не встигне насолодитися новий президент своїм верховним становищем, як український «Фейсбук» наповниться відомою і масовою лайкою.
(Лондон – Прага – Київ)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
