(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Тетяна Ярмощук: Сьогодні в Україні з’явилася ще одна детективна історія. Правоохоронні органи розшукують колишнього голову правління банку «Надра» Ігоря Гіленка. Звинувачують його у розкраданні коштів, виділених минулого року для рефінансування.
Пане Солтис, наразі йдеться про зловживання у дуже великих розмірах. А повертати ці кошти доведеться, до речі, простим громадянам. Як так могло статися? Хто винен у цьому?
Ярослав Солтис: Ну, і самі даєте відповідь. Хто дав гроші, той і винен.
- Тобто, НБУ?
- Виходить, що так.
- А як зараз бути із поверненням вкладів клієнтам банку «Надра»?
- В Україні діє закон, який дозволяє вкладникам отримати через фонд гарантування вкладів певну суму коштів. На сьогодні закон гарантує 150 тисяч. І люди, які вклали такі гроші в межах цієї суми, з часом ці кошти повинні бути їм повернені, якщо цей закон буде діяти.
Інша справа, що коштів у фонді гарантування, мабуть, не вистачить.
Справа в тому, що рефінансування можна давати тільки тим, хто має можливість повернути. Кредити даються з метою повернення їх назад. І даючи рефінансування, треба було вивчати реально, в якому стані був банк.
- А хто мав це зробити?
- Там ціла така структура є, яка вивчає і надає висновки, чи можна давати і під які гарантії, під які застави, під які активи можна дати кредит, щоб потім ці активи можна було реалізувати і повернути борг.
- Пане Солтис, зараз в Україні перебуває місія МВФ. Йдеться про отримання четвертого траншу кредиту.
От Україна позичає гроші, які потрібні, зокрема, для оздоровлення банківської системи. А де ж гарантія, що і ці запозичення не повторять долю банку «Надра»?
- Справа в тому, що банк, який перестав виплачувати, проводити платежі, є вже банкрот. І банкроту гроші не можна давати.
Для спасіння банківської системи рефінансування треба надавати тільки найздоровішим, найкращим, найефективнішим банкам і банкірам, які мають абсолютно бездоганну репутацію як люди, фізичні особи, так і фірми, в яких вони працюють. Банк «Надра» не мав такої репутації.
Хоч пан Гіленко і був нагороджений як кращий банкір року десь за декілька місяців до банкрутства, але нагорода ця була не від структур банківських, а це такі рейтингові агентства надають.
У той же час для спасіння банківської системи, щоб вона кредитувала нашу економіку (і тільки економіка врятує і банківську систему, і всю нашу державу), треба давати ресурси, хто їх ефективно використовує, перш за все в найкращий банк.
- Зараз я хотіла б, щоб Ви нашим слухачам пояснили різницю між «рефінансуванням» і «рекапіталізацією». Бо зараз ми будемо говорити про рекапіталізацію, щоб вони не плуталися.
Будь ласка.
- Рекапіталізація – це вкладення грошей у капітал. Наприклад, банк має свій капітал 100 мільйонів гривень. І на цю суму у 100 мільйонів він має право ще мільярд, наприклад, залучити ще зовнішніх зобов’язань.
Тобто, він бере гроші в населення, в юридичних осіб. І взявши ці гроші, він віддає як кредити. Тому можна дати гроші як капітал 100, буде можна зробити 200. І тоді, хто дав рефінансування, стає власником цього пакету капіталу.
А рефінансування – це коли банк центральний дає гроші як ресурси кредитні, як депозит по суті в комерційний банк. І ці гроші використовуються також як рятування. Ці гроші не дають права центральному банку бути власником цього комерційного банку. І ці гроші повертаються, так як ібудь-який інший депозит.
- Зараз уряд проводить рекапіталізацію. Для цього зокрема й використовуються міжнародні запозичення.
Пане Солтис, на Вашу думку, наскільки прозоро і професійно проходить цей процес в Україні?
- Наскільки прозоро і професійно? У мене такої інформації немає.
Але рекапіталізацію можна давати в банківську систему тільки через здорові банки. Реапіталізація у «хворий» банк, у банкрот – це те ж саме, як ін’єкція в протез. Якщо вже немає платежів у цьому банку, то ніяка рекапіталізація і ніяке рефінансування не допоможе.
Якщо ті, хто там працював, вкрали гроші у тих, хто поклав депозити, то вони точно так вкрадуть і державні гроші.
Більше того, якщо буде введена тимчасова адміністрація, це люди абсолютно сторонні, вони абсолютно не зацікавлені, вони не можуть спасти цей банк. Хто ж може спасти цей банк? Тільки інший комерційний банк.
- Купити його.
- Купити його, якщо він захоче. Тому рекапіталізацію треба дати у великий надійний здоровий банк і сказати: якщо ти хочеш, ти маєш людей, ти маєш штат тисячі працівників, які можуть вивчити цей банк, які будуть працювати, і цей банк, банкрот по суті, може стати твоєю частиною, однією десятою частиною великого банку чи половиною, дивлячись, якою буде його ціна.
А ті, хто був власником, чи ті, хто був там менеджерами, вони повинні бути звільнені як люди, які не справилися. Проти частини з них можуть бути відкриті й карні справи.
- А в нас той список, який був визначений для рекапіталізації, то це все ж таки не зовсім здорові банки були обрані.
- Це помилка. Якщо дають в «мертвий» банк рефінансування, він і буде «мертвий», тільки ще більше грошей затягне з собою.
- Зараз місія МВФ перебуває в Україні. І зокрема надання четвертого траншу кредиту залежатиме від того, наскільки Україна впоралася саме з банківським сектором. Йдеться зокрема і про рекапіталізацію.
Чи та ситуація, яка зараз є, вплине якось на позицію МВФ, і все-таки чи дасть він гроші Україні?
- Є приклад нормальної рекапіталізації, де прийшли реальні власники, які вклали реальні гроші. Це «Промінвестбанк».
- Єдиний приклад вдалий.
- Один із нормальних приладів.
У той же час інші банки, куди вклали гроші, в них зупинилися платежі. Для банку це вже падіння, після чого банк вже не піднімається. У банку, в якому впали платежі, клієнти до нього не повертаються. А раз не повертаються клієнти, значить, вітер у їхні паруси не дме і не буде дути...
- На Вашу думку, це все-таки просто непродумана політика чи те, що робиться, комусь вигідно?
- Я думаю, що друга відповідь.
- Зрозуміло.
Пане Солтис, Віктор Ющенко доручив Генпрокурору скласти «чорний» список боржників банку «Надра».
До речі, подібний список уже оприлюднили три банки. Спочатку це були «Надра». Потім «Укрпромбанк». Сьогодні з’явилася інформація, що й банк «Столиця».
Але ж це є банківською таємницею. Виходить так, що тим, хто вкрав багато, дозволяють просто втекти з країни, а ті, хто, можливо, втратив роботу і просто не має, чим заплатити кредити, висять у «чорному» списку.
- Так, це також правильно.
Звичайно, «чорний» список треба, можливо, з дозволу суду відкрити на момент, коли починали банк рекапіталізувати чи рефінансувати. І це повинне бути рішення, мені так здається, дозвіл, рішення суду. Ніхто не має права самочинно прийняти рішення і розкрити цю комерційну таємницю.
У той же час, якщо відкрита карна справа і влада думає, що таким чином вона спонукає боржників повернути борги, можливо, це якісь дії логічні…
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Тетяна Ярмощук: Сьогодні в Україні з’явилася ще одна детективна історія. Правоохоронні органи розшукують колишнього голову правління банку «Надра» Ігоря Гіленка. Звинувачують його у розкраданні коштів, виділених минулого року для рефінансування.
Пане Солтис, наразі йдеться про зловживання у дуже великих розмірах. А повертати ці кошти доведеться, до речі, простим громадянам. Як так могло статися? Хто винен у цьому?
Ярослав Солтис: Ну, і самі даєте відповідь. Хто дав гроші, той і винен.
- Тобто, НБУ?
- Виходить, що так.
- А як зараз бути із поверненням вкладів клієнтам банку «Надра»?
- В Україні діє закон, який дозволяє вкладникам отримати через фонд гарантування вкладів певну суму коштів. На сьогодні закон гарантує 150 тисяч. І люди, які вклали такі гроші в межах цієї суми, з часом ці кошти повинні бути їм повернені, якщо цей закон буде діяти.
Інша справа, що коштів у фонді гарантування, мабуть, не вистачить.
Справа в тому, що рефінансування можна давати тільки тим, хто має можливість повернути. Кредити даються з метою повернення їх назад. І даючи рефінансування, треба було вивчати реально, в якому стані був банк.
- А хто мав це зробити?
- Там ціла така структура є, яка вивчає і надає висновки, чи можна давати і під які гарантії, під які застави, під які активи можна дати кредит, щоб потім ці активи можна було реалізувати і повернути борг.
- Пане Солтис, зараз в Україні перебуває місія МВФ. Йдеться про отримання четвертого траншу кредиту.
От Україна позичає гроші, які потрібні, зокрема, для оздоровлення банківської системи. А де ж гарантія, що і ці запозичення не повторять долю банку «Надра»?
- Справа в тому, що банк, який перестав виплачувати, проводити платежі, є вже банкрот. І банкроту гроші не можна давати.
Для спасіння банківської системи рефінансування треба надавати тільки найздоровішим, найкращим, найефективнішим банкам і банкірам, які мають абсолютно бездоганну репутацію як люди, фізичні особи, так і фірми, в яких вони працюють. Банк «Надра» не мав такої репутації.
Хоч пан Гіленко і був нагороджений як кращий банкір року десь за декілька місяців до банкрутства, але нагорода ця була не від структур банківських, а це такі рейтингові агентства надають.
У той же час для спасіння банківської системи, щоб вона кредитувала нашу економіку (і тільки економіка врятує і банківську систему, і всю нашу державу), треба давати ресурси, хто їх ефективно використовує, перш за все в найкращий банк.
- Зараз я хотіла б, щоб Ви нашим слухачам пояснили різницю між «рефінансуванням» і «рекапіталізацією». Бо зараз ми будемо говорити про рекапіталізацію, щоб вони не плуталися.
Будь ласка.
- Рекапіталізація – це вкладення грошей у капітал. Наприклад, банк має свій капітал 100 мільйонів гривень. І на цю суму у 100 мільйонів він має право ще мільярд, наприклад, залучити ще зовнішніх зобов’язань.
Тобто, він бере гроші в населення, в юридичних осіб. І взявши ці гроші, він віддає як кредити. Тому можна дати гроші як капітал 100, буде можна зробити 200. І тоді, хто дав рефінансування, стає власником цього пакету капіталу.
А рефінансування – це коли банк центральний дає гроші як ресурси кредитні, як депозит по суті в комерційний банк. І ці гроші використовуються також як рятування. Ці гроші не дають права центральному банку бути власником цього комерційного банку. І ці гроші повертаються, так як ібудь-який інший депозит.
- Зараз уряд проводить рекапіталізацію. Для цього зокрема й використовуються міжнародні запозичення.
Пане Солтис, на Вашу думку, наскільки прозоро і професійно проходить цей процес в Україні?
- Наскільки прозоро і професійно? У мене такої інформації немає.
Ярослав Солтис: Реапіталізація у «хворий» банк, в банкрот – це те ж саме, як ін’єкція в протез. Якщо вже немає платежів у цьому банку, то ніяка рекапіталізація і ніяке рефінансування не допоможе.
Але рекапіталізацію можна давати в банківську систему тільки через здорові банки. Реапіталізація у «хворий» банк, у банкрот – це те ж саме, як ін’єкція в протез. Якщо вже немає платежів у цьому банку, то ніяка рекапіталізація і ніяке рефінансування не допоможе.
Якщо ті, хто там працював, вкрали гроші у тих, хто поклав депозити, то вони точно так вкрадуть і державні гроші.
Більше того, якщо буде введена тимчасова адміністрація, це люди абсолютно сторонні, вони абсолютно не зацікавлені, вони не можуть спасти цей банк. Хто ж може спасти цей банк? Тільки інший комерційний банк.
- Купити його.
- Купити його, якщо він захоче. Тому рекапіталізацію треба дати у великий надійний здоровий банк і сказати: якщо ти хочеш, ти маєш людей, ти маєш штат тисячі працівників, які можуть вивчити цей банк, які будуть працювати, і цей банк, банкрот по суті, може стати твоєю частиною, однією десятою частиною великого банку чи половиною, дивлячись, якою буде його ціна.
А ті, хто був власником, чи ті, хто був там менеджерами, вони повинні бути звільнені як люди, які не справилися. Проти частини з них можуть бути відкриті й карні справи.
- А в нас той список, який був визначений для рекапіталізації, то це все ж таки не зовсім здорові банки були обрані.
- Це помилка. Якщо дають в «мертвий» банк рефінансування, він і буде «мертвий», тільки ще більше грошей затягне з собою.
- Зараз місія МВФ перебуває в Україні. І зокрема надання четвертого траншу кредиту залежатиме від того, наскільки Україна впоралася саме з банківським сектором. Йдеться зокрема і про рекапіталізацію.
Чи та ситуація, яка зараз є, вплине якось на позицію МВФ, і все-таки чи дасть він гроші Україні?
- Є приклад нормальної рекапіталізації, де прийшли реальні власники, які вклали реальні гроші. Це «Промінвестбанк».
- Єдиний приклад вдалий.
- Один із нормальних приладів.
У той же час інші банки, куди вклали гроші, в них зупинилися платежі. Для банку це вже падіння, після чого банк вже не піднімається. У банку, в якому впали платежі, клієнти до нього не повертаються. А раз не повертаються клієнти, значить, вітер у їхні паруси не дме і не буде дути...
- На Вашу думку, це все-таки просто непродумана політика чи те, що робиться, комусь вигідно?
- Я думаю, що друга відповідь.
- Зрозуміло.
Пане Солтис, Віктор Ющенко доручив Генпрокурору скласти «чорний» список боржників банку «Надра».
До речі, подібний список уже оприлюднили три банки. Спочатку це були «Надра». Потім «Укрпромбанк». Сьогодні з’явилася інформація, що й банк «Столиця».
Але ж це є банківською таємницею. Виходить так, що тим, хто вкрав багато, дозволяють просто втекти з країни, а ті, хто, можливо, втратив роботу і просто не має, чим заплатити кредити, висять у «чорному» списку.
Звичайно, «чорний» список треба, можливо, з дозволу суду відкрити на момент, коли починали банк рекапіталізувати чи рефінансувати. І це повинне бути рішення, мені так здається, дозвіл, рішення суду. Ніхто не має права самочинно прийняти рішення і розкрити цю комерційну таємницю.
У той же час, якщо відкрита карна справа і влада думає, що таким чином вона спонукає боржників повернути борги, можливо, це якісь дії логічні…
(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
