Термін «пробація» означає, що людину, яка скоїла злочин, не позбавляють волі, а засуджують до виправних робіт, змушують компенсувати збитки, завдані потерпілим, а тим часом з нею працюють соціальні робітники, які допомагають усвідомити провину й розпочати нове життя: отримати додаткову освіту, влаштуватися на роботу, відновити контакт із рідними. І тільки в крайніх випадках, якщо засуджений не виправдовує такої довіри, його засуджують до позбавлення волі.
В Україні система пробації лише формується, проте експерименти із запровадження альтернативних покарань для неповнолітніх в Одеській. Київській, Кіровоградській областях та у Криму дають хороші результати, повідомив на експертній зустрічі щодо реформи української карної системи заступник голови державного департаменту з виконання покарань Олександр Саєнко.
«Кримінально-виконавча інспекція у Криму подала до судів 198 досудових досліджень. Як результат – у 172 випадках підсудних звільнили від покарань із випробуванням. І лише у десяти – засудили до позбавлення волі», – говорить Олександр Саєнко.
Вирок, вигідний і державі, і порушникові
За словами Олександра Саєнка, система пробації має величезні переваги: правопорушник отримує змогу повернутися до суспільства, що в разі тривалого ув’язнення стає практично неможливим. А крім того, держава не витрачає коштів на його утримання у в’язниці. Проте альтернативні покарання вимагають постійного контролю з боку правоохоронців і соціальних працівників, і тут Україна відчуває брак фахівців та досвіду.
Україна може подолати ці та інші труднощі, використавши досвід пробації таких країн як Німеччина, зазначає експерт Ради Європи від Німеччини Юрген Муц.
«Досвід Німеччини є дуже корисним для України. Метою покарання є захист суспільства, тому воно спрямоване передовсім на виправлення злочинця, на його соціалізацію. Він працює з фахівцями. Виконує безкоштовні роботи, і якщо прогноз щодо нього позитивний, то вирок не передбачає тривалого позбавлення волі. Загалом у 80 відсотках випадків кримінальна відповідальність передбачає не ув’язнення, а стягнення штрафу», – говорить експерт.
Ув'язнення за більшість злочинів – дикість
До ув’язнення як базового виду покарання засуджували ще у 18-му столітті. Сьогодні ж воно є рудиментом радянської тоталітарної системи в Україні, переконаний голова громадської ради при Департаменті з виконання покарань Олександр Беца. Проте він наголошує, що перехід до альтернативних покарань ускладнюється відсутністю відповідних законів. За участі фахівців Ради Європи вже розроблені два законопроекти щодо пробації, проте Верховна Рада поки що їх не ухвалила.
Загалом Україна має непогані перспективи для запровадження альтернативних покарань, вважає український правозахисник Олександр Букалов. «Українське суспільство цілком дозріло до цього, – каже він. – Уже зараз ефективно використовуються виправні роботи й штрафи, які раніше не застосовувалися, бо переважно в людини не було для цього коштів».
За підрахунками Олександра Букалова, вже сьогодні альтернативні покарання можна застосувати до третини українців, які засуджені до позбавлення волі.
(Київ – Прага)
В Україні система пробації лише формується, проте експерименти із запровадження альтернативних покарань для неповнолітніх в Одеській. Київській, Кіровоградській областях та у Криму дають хороші результати, повідомив на експертній зустрічі щодо реформи української карної системи заступник голови державного департаменту з виконання покарань Олександр Саєнко.
«Кримінально-виконавча інспекція у Криму подала до судів 198 досудових досліджень. Як результат – у 172 випадках підсудних звільнили від покарань із випробуванням. І лише у десяти – засудили до позбавлення волі», – говорить Олександр Саєнко.
Вирок, вигідний і державі, і порушникові
За словами Олександра Саєнка, система пробації має величезні переваги: правопорушник отримує змогу повернутися до суспільства, що в разі тривалого ув’язнення стає практично неможливим. А крім того, держава не витрачає коштів на його утримання у в’язниці. Проте альтернативні покарання вимагають постійного контролю з боку правоохоронців і соціальних працівників, і тут Україна відчуває брак фахівців та досвіду.
Україна може подолати ці та інші труднощі, використавши досвід пробації таких країн як Німеччина, зазначає експерт Ради Європи від Німеччини Юрген Муц.
«Досвід Німеччини є дуже корисним для України. Метою покарання є захист суспільства, тому воно спрямоване передовсім на виправлення злочинця, на його соціалізацію. Він працює з фахівцями. Виконує безкоштовні роботи, і якщо прогноз щодо нього позитивний, то вирок не передбачає тривалого позбавлення волі. Загалом у 80 відсотках випадків кримінальна відповідальність передбачає не ув’язнення, а стягнення штрафу», – говорить експерт.
Ув'язнення за більшість злочинів – дикість
До ув’язнення як базового виду покарання засуджували ще у 18-му столітті. Сьогодні ж воно є рудиментом радянської тоталітарної системи в Україні, переконаний голова громадської ради при Департаменті з виконання покарань Олександр Беца. Проте він наголошує, що перехід до альтернативних покарань ускладнюється відсутністю відповідних законів. За участі фахівців Ради Європи вже розроблені два законопроекти щодо пробації, проте Верховна Рада поки що їх не ухвалила.
Загалом Україна має непогані перспективи для запровадження альтернативних покарань, вважає український правозахисник Олександр Букалов. «Українське суспільство цілком дозріло до цього, – каже він. – Уже зараз ефективно використовуються виправні роботи й штрафи, які раніше не застосовувалися, бо переважно в людини не було для цього коштів».
За підрахунками Олександра Букалова, вже сьогодні альтернативні покарання можна застосувати до третини українців, які засуджені до позбавлення волі.
(Київ – Прага)
