Хвилювались перед виступом і ті, хто співає на оперних сценах, і ті, хто навчаються в музичних академіях. Однак студенти усе ж таки поступались професійним співакам, адже було відчутно, що вони бояться сцени і для багатьох, як зокрема, тенора з Італії, це завадило під час конкурсного виступу.
Умови міжнародного фестивалю імені Соломії Крушельницької доволі складні і вимагають професійності. Усі твори конкурсанти виконують напам’ять, мовою оригіналу. У першому турі конкурсанти співали у супроводі фортепіано, у другому – під симфонічний оркестр, а уже у третьому турі співатимуть у виставах театру «Кармен», «Ріголетто», «Бал-маскарад», «Тоска», «Севільський цирульник», тобто виконуватимуть партії з опер Бізе, Верді, Піччіні, Россіні.
Міжнародний конкурс оперних співаків у Львові є унікальний і входить у двадцятку найпрестижніших оперних фестивалів у світі. Гран-прі конкурсу – 20 тисяч доларів.
Брати участь у фестивалі непросто, зауважує конкурсантка з України Надія Славінська. «Я мріяла про цей конкурс, щаслива, що пройшла у другий тур, – каже вона. – Для мене це певне досягнення, бо конкурс є професійним. Щоб поїхати на цей конкурс потрібно мати професійний рівень, тому цей конкурс є інший».
В Україні відсутня добра школа оперного співу
Міжнародний конкурс оперних співаків імені Соломії Крушельницької передусім демонструє професійний рівень майстерності молодих співаків, виявляє таланти.
Директор музею Міланського театру опери Ла Скала Ренато Гаравалья каже, що нині оперне мистецтво у світі переживає не найкращі часи, і в цьому він переконується, відвідуючи різні міжнародні фестивалі.
«Золота епоха великого оперного співу була у 50-х, 60-х, до кінця 70-х. Зараз оперне мистецтво переживає кризу, немає справжніх талантів. Величних тенорів, як Лучано Паваротті, Хозе Каррерас, Пласідо Домінго. Навіть натяку немає сьогодні, що є такі тенори. Хіба десь існують, але ми про це не знаємо. Щодо конкурсу у Львові, то є оперні співаки, які звикли до сцени, і не хвилюються так, як студенти. Україна має великий потенціал голосів», – наголосив Гаравалья.
Однак в Україні, як і світі загалом, бракує добрих великих педагогів, зауважив Ренато Гаравалья. Є матеріал, але немає кому з нього пошити якісний одяг.
Відсутність в Україні доброї оперної школи професор, оперний співак Роман Майборода пояснив тим, що великі вчителі померли і забрали зі собою знання.
«Колись педагог брав до себе учня, знав, що він вміє, що їсть, якої дієти дотримується, – каже професор. – А тепер гадають, що рік і вже оперний співак. За цей час чоботи не навчишся шити, не те, що співати. Зруйнована школа. А колись із педагогом учень співав від самого ранку, цілий, день. Без праці тут не можна».
Українські співаки мають вчитися в Італії?
Саме від великої праці залежить майбутнє оперного співака, зауважила член журі, солістка Токійського оперного театру Чіхіро Кавадзое, яка вперше приїхала в Україну, у Львів і вражена як містом, так і його культурою, людьми. Співачка була здивована великою кількістю оперних співаків із України.
«У спів потрібно вкладати усю душу, це не лише талант, майстерність, але й душа. На конкурсі є багато гарних виконавців, – зауважила Чіхіро Кавадзое. – Багато подають великі надії і сподівання, але, якщо вони вдосконалюватимуться у своїй майстерності, багато працюватимуть, то в майбутньому стануть оперними зірками».
Щоби українські молоді оперні співаки, студенти стали зірками славетних оперних сцен, їх необхідно відправляти вчитися в Італію, де є вагома школа, номер один у світі, переконаний композитор Мирослав Скорик. За його словами, є в Україні матеріал, але відсутня добра школа, вчитись потрібно за кордоном. Пробиватись у світі, каже маестро, дуже важко, на заваді кордони і візи, але кращі з кращих таки потрапляють в Італію, виступають на сценах Європи та США.
Соломія Крушельницька є взірцем для молодих конкурсантів
До слова, Соломія Крушельницька вдосконалювала свою вокальну майстерність у Мілані у видатного маестро Фаусти Креспі. Оперна примадонна вважала, що окрім таланту і доброго педагога, щоб досягти успіху потрібно невтомно працювати. Працьовитість була однієї з її характерних рис.
Соломію Крушельницьку називали «незабутньою Аїдою», «ідеальною Ельзою», «найпривабливішою Батерфляй», символом досконалості й неперевершеності. Її незрівнянної краси лірико-драматичне сопрано було справді унікальним явищем в оперному мистецтві свого часу. Для молодих конкурсантів міжнародного фестивалю у Львові, який триватиме до 25 жовтня, примадонна Крушельницька є взірцем для наслідування.
(Львів – Київ – Прага)
Це перша оперна українська співачка, яка була визнана найвидатнішою співачкою світу. Вона була примадонною Львівської, Варшавської опер, міланської Ла Скала. Гастролювала усім світом. Соломія Крушельницька виконувала сопрановий репертуар на найкращих оперних сценах світу.
З нею співали такі славетні оперні співаки як Енріко Карузо, Тітто Руффо, Федір Шаляпін.
Соломія Крушельницька у 1939 році приїжджає у Львів і через початок Другої світової війні залишилась на батьківщині. Жила дуже бідно, важко захворіла, надавала приватні уроки з вокалу, викладала в консерваторії. Померла 16 листопада 1952 року. Похована на Личаківському цвинтарі.
Умови міжнародного фестивалю імені Соломії Крушельницької доволі складні і вимагають професійності. Усі твори конкурсанти виконують напам’ять, мовою оригіналу. У першому турі конкурсанти співали у супроводі фортепіано, у другому – під симфонічний оркестр, а уже у третьому турі співатимуть у виставах театру «Кармен», «Ріголетто», «Бал-маскарад», «Тоска», «Севільський цирульник», тобто виконуватимуть партії з опер Бізе, Верді, Піччіні, Россіні.
Міжнародний конкурс оперних співаків у Львові є унікальний і входить у двадцятку найпрестижніших оперних фестивалів у світі. Гран-прі конкурсу – 20 тисяч доларів.
Брати участь у фестивалі непросто, зауважує конкурсантка з України Надія Славінська. «Я мріяла про цей конкурс, щаслива, що пройшла у другий тур, – каже вона. – Для мене це певне досягнення, бо конкурс є професійним. Щоб поїхати на цей конкурс потрібно мати професійний рівень, тому цей конкурс є інший».
В Україні відсутня добра школа оперного співу
Міжнародний конкурс оперних співаків імені Соломії Крушельницької передусім демонструє професійний рівень майстерності молодих співаків, виявляє таланти.
Директор музею Міланського театру опери Ла Скала Ренато Гаравалья каже, що нині оперне мистецтво у світі переживає не найкращі часи, і в цьому він переконується, відвідуючи різні міжнародні фестивалі.
«Золота епоха великого оперного співу була у 50-х, 60-х, до кінця 70-х. Зараз оперне мистецтво переживає кризу, немає справжніх талантів. Величних тенорів, як Лучано Паваротті, Хозе Каррерас, Пласідо Домінго. Навіть натяку немає сьогодні, що є такі тенори. Хіба десь існують, але ми про це не знаємо. Щодо конкурсу у Львові, то є оперні співаки, які звикли до сцени, і не хвилюються так, як студенти. Україна має великий потенціал голосів», – наголосив Гаравалья.
Однак в Україні, як і світі загалом, бракує добрих великих педагогів, зауважив Ренато Гаравалья. Є матеріал, але немає кому з нього пошити якісний одяг.
Відсутність в Україні доброї оперної школи професор, оперний співак Роман Майборода пояснив тим, що великі вчителі померли і забрали зі собою знання.
«Колись педагог брав до себе учня, знав, що він вміє, що їсть, якої дієти дотримується, – каже професор. – А тепер гадають, що рік і вже оперний співак. За цей час чоботи не навчишся шити, не те, що співати. Зруйнована школа. А колись із педагогом учень співав від самого ранку, цілий, день. Без праці тут не можна».
Українські співаки мають вчитися в Італії?
Саме від великої праці залежить майбутнє оперного співака, зауважила член журі, солістка Токійського оперного театру Чіхіро Кавадзое, яка вперше приїхала в Україну, у Львів і вражена як містом, так і його культурою, людьми. Співачка була здивована великою кількістю оперних співаків із України.
«У спів потрібно вкладати усю душу, це не лише талант, майстерність, але й душа. На конкурсі є багато гарних виконавців, – зауважила Чіхіро Кавадзое. – Багато подають великі надії і сподівання, але, якщо вони вдосконалюватимуться у своїй майстерності, багато працюватимуть, то в майбутньому стануть оперними зірками».
Щоби українські молоді оперні співаки, студенти стали зірками славетних оперних сцен, їх необхідно відправляти вчитися в Італію, де є вагома школа, номер один у світі, переконаний композитор Мирослав Скорик. За його словами, є в Україні матеріал, але відсутня добра школа, вчитись потрібно за кордоном. Пробиватись у світі, каже маестро, дуже важко, на заваді кордони і візи, але кращі з кращих таки потрапляють в Італію, виступають на сценах Європи та США.
Соломія Крушельницька є взірцем для молодих конкурсантів
До слова, Соломія Крушельницька вдосконалювала свою вокальну майстерність у Мілані у видатного маестро Фаусти Креспі. Оперна примадонна вважала, що окрім таланту і доброго педагога, щоб досягти успіху потрібно невтомно працювати. Працьовитість була однієї з її характерних рис.
Соломію Крушельницьку називали «незабутньою Аїдою», «ідеальною Ельзою», «найпривабливішою Батерфляй», символом досконалості й неперевершеності. Її незрівнянної краси лірико-драматичне сопрано було справді унікальним явищем в оперному мистецтві свого часу. Для молодих конкурсантів міжнародного фестивалю у Львові, який триватиме до 25 жовтня, примадонна Крушельницька є взірцем для наслідування.
(Львів – Київ – Прага)
Довідка:
Соломія Крушельницька народилася 23 вересня 1872 року в селі Білявинцях, що на Тернопільщині, в сім’ї священика, а дитинство її проминуло в селі Біле, неподалік Тернополя. Після навчання у львівській консерваторії, навчалась, жила і працювала в Мілані.Це перша оперна українська співачка, яка була визнана найвидатнішою співачкою світу. Вона була примадонною Львівської, Варшавської опер, міланської Ла Скала. Гастролювала усім світом. Соломія Крушельницька виконувала сопрановий репертуар на найкращих оперних сценах світу.
З нею співали такі славетні оперні співаки як Енріко Карузо, Тітто Руффо, Федір Шаляпін.
Соломія Крушельницька у 1939 році приїжджає у Львів і через початок Другої світової війні залишилась на батьківщині. Жила дуже бідно, важко захворіла, надавала приватні уроки з вокалу, викладала в консерваторії. Померла 16 листопада 1952 року. Похована на Личаківському цвинтарі.
