Доступність посилання

20 Листопад 2017, Київ 14:49

Через десять років Вірменія згадує розстріл у парламенті


Вірменія - Кадри терористичного акту в парламенті Вірменії від 27 жовтня 1999 року.

Прага – Вірменія в вівторок згадувала події десятирічної давнини: 27 жовтня 1999 року група озброєних людей увірвалася до парламенту Вірменії і влаштувала стрілянину, вбивши вісьмох політиків, серед них прем’єр-міністра і спікера. Врешті нападники здалися й на суді отримали довічні ув’язнення. Але й досі, за словами вірмен, цей напад продовжує викликати питання, на які нема відповіді.

Цього дня десять років тому звичний нуднуватий парламентський день питань до уряду і відповідей прем’єра був перерваний вигуками й стріляниною. П’ятеро чоловіків із купою зброї ввірвалися до зали засідань, поливаючи все довкола автоматними чергами. Вони застрелили прем’єр-міністра Вазґена Сарґсяна, спікера парламенту Карена Демірчана і двох його заступників, одного з міністрів і ще трьох депутатів.

У цей час у приміщенні працювали й журналісти Радіо Свобода. Одна з них, Рузанна Хачатрян, передавала тоді: «Група молодиків почала стріляти по прем’єр-міністрові та депутатах. Ми зараз ховаємося під лавами, а стрілянина ще триває… Лідер нападників вигукує, що уряд «смокче кров народу».

Наступного ранку нападники здалися й після тривалого судового процесу в 2003 році отримали вироки довічного ув’язнення. На суді їхній керівник, колишній журналіст Наїрі Унанян твердив, що вбивством прем’єр-міністра Вазґена Сарґсяна він хотів «відновити конституційний порядок» і посилити позиції тодішнього президента Роберта Кочаряна. (Прізвище Сарґсян, відоме також у спотвореному вигляді «Саркісян», – одне з найпоширеніших у Вірменії, і численні Сарґсяни в вірменській політиці переважно не є родичами; це стосується й нинішніх президента Сержа Сарґсяна і прем’єр-міністра Тіґрана Сарґсяна.)

Питання без відповідей, або Кому це було вигідно


Протягом кількох років слідства й судового процесу так і залишилася без відповіді низка питань, які цікавили суспільство: як нападники дістали акредитацію як журналісти державного телебачення, як пронесли стільки зброї в парламентську будівлю.

А про найголовніше каже інша журналістка вірменської «Свободи», яка теж була в парламенті під час нападу, Анна Ісраелян: «Питання, що непокоїть людей уже десятиліття, – чи не стояла за нападниками в парламенті і не керувала ними ще якась сила. Це питання так і не отримало чіткої і твердо встановленої відповіді. Залишається великий питальник. І ясно зараз лише одне: після 27 жовтня влада в Вірменії перетворилася на монолітний, єдиний центр».

Як виявилось, сталося саме те, чого хотів лідер нападників: посилення позицій Кочаряна. Після трагедії вся країна об’єдналася навколо Кочаряна, а той протягом кількох років демонтував іще до кінця не посталі демократичні інституції в своїй країні. Парламент перестав бути самостійним джерелом політичної влади, провідну вірменську незалежну телекомпанію закрили, а політичні партії були послаблені до практичної втрати впливу.

Іще одним наслідком тих подій став зрив процесу мирного врегулювання з сусіднім Азербайджаном через Нагірний Карабах. Тоді, як виглядало, все йшло до того, що вже через кілька тижнів сторони могли досягти якоїсь домовленості.

Після загибелі прем’єра Сарґсяна цього не сталося. А з тим, як зміцнював свій контроль у Вірменії Кочарян, який, перш ніж стати президентом цієї країни, був і президентом самопроголошеної Нагірно-Карабахської республіки, сподівання на мир узагалі стали примарними.

(Прага – Київ)

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG